Рішення № 103147173, 01.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17676/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

на розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – Західний ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів), відповідач), в якій позивач просила суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Барилко Людмили Володимирівни від 21.05.2019 про стягнення виконавчого збору ВП №57410769.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. 23.11.2011 Залізничним районним судом м.Львова прийняте рішення у справі № 2-1018/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь банк» - 875 555,17 грн. 17 коп., судові витрати в розмірі 1700, 00 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи.

На виконання вказаного судового рішення, 22.10.2012 Залізничним районним судом м.Львова видано два виконавчі листи № 2-1018/р. Один з таких виконавчих листів, стосовно боржника – ОСОБА_1 , пред`явлено стягувачем до виконання у Залізничний ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів), де відкрито виконавче провадження №57410769. Другий примірник виконавчого листа, стосовно ОСОБА_2 , пред`явлено стягувачем до виконання приватному виконавцю, яким відкрито виконавче провадження №58478531.

Позивач зазначає, що приватним виконавцем повністю виконано виконавчий лист виданий Залізничним районним судом м. Львова 22.10.2012 № 2-1018/11р., одночасно стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця.

Щодо виконавчого провадження, яке знаходилося на виконанні у Залізничному ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів), то на підставі заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням судового рішення, 18.12.2020 державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження №57410769. Проте, одночасно із закінченням виконавчого провадження №57410769, державний виконавець Залізничного ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) вирішив винести в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.05.2019 року №57410769 в частині нестягнутої суми 84225,48 грн.

Позивач вважає постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.05.2019 року №57410769 протиправною з тих підстав, що приватним виконавцем при виконанні виконавчого листа Залізничного районного суду м. Львова від 22.10.2012 № 2-1018/р стягнуто з солідарного боржника основну винагороду приватного виконавця. Така обставина, на думку позивача, виключає стягнення виконавчого збору з позивача, з підстав уникнення подвійного стягнення з солідарних боржників коштів за примусове виконання виконавчих документів.

Ухвалою від 18.10.2021 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно суд витребував від Залізничного ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №57410769.

29.12.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно з вказаним відзивм представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 21.05.2019 винесена державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

01.02.2022 представник позивача Авдєєнко В.В. подав на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явки уповноваженого представника. 14.01.2021 на адресу суду надійшла заява за підписом старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) Барилко Л.В. про розгляд справи у відсутності сторони відповідача. Одночасно просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

У відповідності до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд встановив таке.

23.11.2011 Залізничним районним судом м.Львова прийняте рішення у справі № 2-1018/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь банк» - 875555,17 грн. судові витрати в розмірі 1700, 00 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи.

22.10.2012 Залізничним районним судом м.Львова видано два виконавчі листи № 2-1018/р про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь банк» - 875555,17 грн., судові витрати в розмірі 1700, 00 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи.

12.10.2018 старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС у місті Львові ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №57410769 з примусового виконання виконавчого листа Залізничного районного суду м. Львова №2-1018/11р від 22.11.2012 про стягнення заборгованості за кредитом 875555,17 грн. 1700,00 судового збору та 120 грн витрат на ІТЗ. Боржником у виконавчому провадженні №57410769 визначена ОСОБА_1 , стягувач – ПАТ «Креді Агріколь Банк» (арк. справи 57).

Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В. від 21.05.2019 у ВП №57410769 вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 87737,50 грн. (арк. справи 60).

03.12.2020 на адресу Залізничного ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) надійшла заява за підписом представника стягувача АТ «Креді Агріколь Банк» Ільківа С.М. (арк. справи 106), в якій проінформовано про те, що із спадкоємця солідарного боржника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження стягнуто в рахунок повного виконання рішення суду за рахунок реалізації майна боржника. У зв`язку з наведеним просили винести постанову про закінчення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого документа №2-1018/11 виданого Залізничним районним судом м. Львова в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 875555,17 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на ІТЗ. Додаток до заяви долучена копія постанови про закінчення виконавчого провадження стосовно ОСОБА_3 від 30.11.2020.

Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) Барилко Л.В. від 18.12.2020 ВП №57410769 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1018/11р. виданого 22.11.2012 Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом 875555,17 грн, 1700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на ІТЗ. Пунктом другим резолютивної частини вказаної постанови вирішено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.05.2019 року №57410769 в частині нестягнутої суми 84225,48 грн. винести в окреме провадження (арк. справи 111).

Поряд з цим, 31.11.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39, статті 40 Закону України виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №58478531 з приводу примусового виконання виконавчого листа №2-1018/11 виданого 22.0.2012 Залізничним районним судом м. Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» - 875555,17 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У вказаній постанові зазначено, що на рахунок приватного виконавця надійшли 87270,64 грн. – основної винагороди приватного виконавця (арк. справи 107-109).

Не погоджуючись з постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ГТУ у Львівській області Барилко Л.В. про стягнення виконавчого збору від 21.05.2019 ВП №57410769, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Порядок примусового виконання рішень визначає Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з положенням статті першої Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом п`ятим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом першим частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга).

У відповідності до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина перша).

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга).

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми – у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя).

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина п`ята).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі – Порядок №643).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі. При цьому розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19.

Таким чином, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто за своїм призначенням виконавчий збір стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до фактичного виконання рішення.

Відповідачем у цій справі не надано суду будь-яких доказів на підтвердження фактичного виконання виконавчого листа №2-1018/11р. виданого 22.10.2012 Залізничним районним судом м. Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» - 875555,17 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Як на підставу цього позову позивач посилається про безпідставне (подвійне) стягнення державним виконавцем виконавчого збору, який вже стягнутий приватним виконавцем, що входить в предмет доказування в рамках цього спору.

У відповідності до частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Аналіз наведеного вище законодавства, дає суду підстави для висновку, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є одною й тою ж сумою коштів, що стягується у відповідному розмірі за примусове виконання рішення (10 відсотків), тобто коштами виконавчого провадження. При цьому, з урахуванням приписів статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» стягненню з боржника підлягає лише або виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця, подвійне стягнення вказаних коштів виконавчого провадження не допускається.

Як видно з матеріалів виконавчого провадження №57410769, у приватного виконавця міста Києва Шмідт К.В. перебувало на виконанні виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Залізничним районним судом м. Львова 22.10.2012 №2-1018/11р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» - 875555,17 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Боржник у вказаному виконавчому провадженні визначена – ОСОБА_3 .

30.11.2020 приватний виконавець, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом солідарним боржником, виніс постанову ВП №58478531 про закінчення виконавчого провадження виконавчого листа виданого Залізничним районним судом м. Львова 22.10.2012 №2-1018/11р. При цьому, у постанові про закінчення виконавчого збору, приватний виконавець зазначив, що основна винагорода приватного виконавця 87270,64 грн стягнута на рахунок приватного виконавця.

Таким чином, кошти виконавчого провадження - основна винагорода приватного виконавця у розмірі 87270,64 є стягнутими з одного із солідарних боржників, а тому наявність оскаржуваної постанови від 21.05.2019 ВП №57410769 свідчить про подвійне стягнення з позивача як солідарного боржника виконавчого збору без реального виконання виконавчого документа виданого Залізничним районним судом м.Львова від 22.10.2012 № 2-1018/11р.

За наведених мотивів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності постанови про стягнення виконавчого збору від 21.05.2019 ВП №57410769, відповідно, вказана постанова підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо визначеного у статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку звернення до суду з таким позовом, суд зазначає таке. Суд встановив, що оскаржувану постанову позивач отримала 29.09.2021, доказів протилежного відповідач суду не надав. До суду з цим позовом позивач звернулася 11.10.2021, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті. За таких обставин, суд вважає, що наведені позивачем обставини є достатніми для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Барилко Людмили Володимирівни про стягнення виконавчого збору від 21.05.2019 ВП №57410769.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місце знаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299, код ЄДРПОУ 35009206) судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі 908 (дев`ятсот всім) гривень 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Мричко Н.І.