Рішення № 103146384, 27.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20715/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №134450002610 від 16.09.2021 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданих ним архівних довідок №б-191 та б-191-1 від 18.12.2019 виданих державною казенною установою "Архів міста Севастополя";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.09.2021 та врахувати для перерахунку розміру пенсії наступні документи: архівні довідки №б-191 та б-191-1 від 18.12.2019 видані державною казенною установою "Архів міста Севастополя".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок пенсії та надав, зокрема, архівні довідки державної казенної установи "Архів міста Севастополя" від 18.12.2019 №б-191, №б-191-1 про суми заробітку за період з 1987-1994 роки. Натомість, відповідачем - 2 рішенням від 16.09.2021 №134450002610 відмовлено в здійсненні перерахунку призначеної йому пенсії, обґрунтовуючи тим, що архівні довідки видані органами на тимчасово окупованій території України згідно норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а тому, відповідно, є недійсними і не створюють правових наслідків. З посиланням на норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву, який подано 29.12.2021 року. Відповідач-1 вказує, що 15.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону №1058, проте рішення про відмову в перерахунку такої пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", усі документи видані на не підконтрольній Україні території починаючи з 01.12.2014, вважаються недійсними. Отже, усі довідки та інші документи, навіть ті, на яких стоять українська печатка на території України вважаються не дійсними і не створюють правових наслідків. Відтак, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону №1058.

Представник відповідача-2 через канцелярію суду (вх. №6951) від 25.01.2022 надав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідача зазначено, що оскільки Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" набрав чинності 27.04.2014, а архівні довідки державної казенної установи "Архів міста Севастополя" датуються 12.10.2017, підстави для їх врахування при перерахунку пенсії відсутні. З наведеного просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представником позивача подано відповідь на відзив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію по інвалідності та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , у період з 22.10.1986 по 12.05.1992 він працював матросом, старшим матросом, 4 помічником капітана на різних суднах в Севастопольському виробничому об`єднанні рибної промисловості "Атлантика", яке з 05.12.1991 перейменовано у Севастопольське державне підприємство "Атлантика".

Севастопольське державне підприємство "Атлантика" припинено як юридична особа в судовому порядку у 2011 році.

15.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі архівних довідок №б-191 та б-191-1 від 18.12.2019 виданих державною казенною установою "Архів міста Севастополя" про суми заробітної плати останнього.

Під час розгляду справи встановлено, що зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Рішенням №134450002610 Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 16.09.2021 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії обґрунтовуючи тим, що архівні довідки видані органами на тимчасово окупованій території України згідно норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а тому, відповідно, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача-2, звернувся до суду із позовом.

Суд враховує, що спірним у цій справі є наявність у особи права на перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року, яка видана органом (установою, підприємством) на тимчасово окупованій території України. від вирішення цього питання залежить, чи є оскаржене рішення відповідача правомірним, чи ні.

Інші аспекти перерахунку позивачу пенсії у цій справі не є або ще не є спірними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази та викладені учасниками справи у заявах по суті спору доводи, суд приходить до таких висновків.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацом 2 частини 4 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього перерахунку пенсії.

Згідно із частинами 4, 5 статті 45 Закону №1058-IV, перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, указана правова норма визначає дату здійснення перерахунку пенсії, виходячи з дати звернення особи за перерахунком, а не з дати виникнення самого права на перерахунок.

Відповідно до вимог частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1, далі - Порядок).

Відповідно до вимог пункту 2.7 Порядку, до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2 - 4 пункту 2.1, пунктом 2.6.

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку установлено, що для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Згідно ж із пунктом 2.10 Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є подання відповідної довідки та підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

В спірному випадку позивач при зверненні за перерахунком пенсії надав довідки про заробітну плату (дохід), які видані 18.12.2019 державною казенною установою "Архив города Севастополя", оскільки Севастопольське державне підприємство "Атлантика" (яке є правонаступником СВОРП "Атлантика") припинено за судовим рішенням та 04.08.2011р. виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із приписами статей 1, 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон №1207-VII), тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з статтею 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Положеннями частин 1 - 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, позивач дійсно подав довідки, які видані розташованим на тимчасово окупованій території органом - так званою "державною казенною установою "Архив города Севастополя", який не був створений відповідно до законодавства України.

При цьому у архівних довідках про заробітну плату №б-191, №б-191-1 від 18.12.2019 за періоди роботи з 1987-1994 у СГП "Атлантика" указані відомості про позивача, про суми заробітної плати, періоди, за які вона була нарахована, а також первинні документи, на підставі яких заробітна плата була нарахована і виплачена позивачу та які були створені задовго до початку збройної агресії Росії проти України в Криму та тимчасової окупації Російською Федерацією АР Крим.

Крім того, періоди та характер роботи позивача підтверджено записами його трудової книжки та співпадають з відомостями зазначених вище довідок.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Слід наголосити, що при цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Тобто не прийняття до уваги документів виданих окупаційною владою означає порушенням прав громадянина, у тому числі на призначення та отримання пенсії. Неможливо створювати умови, коли через незалежні від особи обставини міждержавного конфлікту можуть бути порушені законні права та соціальні гарантії.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Суд вважає, що відсутність у позивача можливості надати відповідну довідку внаслідок знаходження архіву на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не позбавляє позивача права на отримання пенсії, а тому посилання відповідача на ті обставини, що спірна довідка була підписана посадовими особами незаконного органу на тимчасово окупованій території, мають бути відхилені.

У зв`язку з цим суд вважає, що неврахування довідок №б-191, №б-191-1 від 18.12.2019 є порушенням конституційних прав позивача - громадянина України на отримання належного пенсійного забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у численних постановах, зокрема, від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 360/1628/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 235/2773/17 та від 04 березня 2020 року у справі № 235/2008/17, від 21 лютого 2020 року у справі №701/1196/16-а, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 522/6812/17, від 01 березня 2021 року у справі № 426/12447/17, від 31 березня 2021 року у справі №0440/6809/18.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області №134450002610 від 16.09.2021 та зобов`язання ГУПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням поданими архівними довідками №б-191, №б-191-1 від 18.12.2019.

Оскільки позивач, відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №134450002610 від 16 вересня 2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) від 15 вересня 2021 про перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок №б-191, №б-191-1 від 18 грудня 2019 про заробітну плату (дохід) за період роботи з 1987 - 1994 у Севастопольському державному підприємстві "Атлантика".

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.