Ухвала суду № 103143763, 13.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23515/21

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

13 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву позивача про забезпечення позову Приватної агрофірми «Дністер» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від №2 від 29.09.2021 року «Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства».

Ухвалою судді від 13.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.

11.01.2022 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони Державній екологічній інспекції у Львівській області проводити перевірки на предмет перевірки виконання оспорюваного припису №02 від 29.09.2021 року;

- заборони Державній екологічній інспекції у Львівській області вчиняти дії (крім дій щодо подання позовів) чи приймати акти, спрямовані на зупинення (припинення) господарської діяльності ПАФ «Дністер» з видобутку піску та вапняку.

В обґрунтування заяви посилається на те, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення ефективного захисту прав позивача та унеможливить поновлення порушених оспорюваним приписом його прав, за захистом яких останній звернувся до суду. Крім того, вказав на наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення в частині заборони ПАФ «Дністер» здійснювати планову діяльність за відсутності оцінки впливу на довкілля, адже таке є виключною компетенцією суду. Зазначене, на думку позивача, обґрунтовує необхідність забезпечення позову.

При вирішенні даної заяви суд враховує наступне.

За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлено ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до ч.1 якої така заява, серед іншого, повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Водночас заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що оскаржуваний припис відповідача є очевидно протиправним та порушує його права та інтереси.

Даючи оцінку вказаним обґрунтуванням, суд враховує наступне.

Насамперед, суд враховує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже, і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року №275, державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. Відтак, державний контроль здійснюється в публічних інтересах.

Згідно з п.«е» ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Саме такий припис є предметом оскарження у справі, що розглядається. За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки пояснень сторін та доказів повинен зробити висновок про правомірність чи неправомірність зазначеного припису.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд вказує, що позивачем лише зазначено про те, що спірним рішенням зупинено господарську діяльність ПАФ «Дністер» з видобутку піску та вапняку за відсутності оцінки впливу на довкілля. Втім, не зазначено в чому ж саме полягає таке ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення його порушених прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. З огляду на це, відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо «очевидності» ознак протиправності припису та порушення прав позивача, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №826/13306/18, від 10.04.2019 року (справа №826/16509/18) та від 13.05.2020 року (справа №640/16714/19).

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Крім наведеного, застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд втручається у компетенцію Державної екологічної інспекції у Львівській області, зупиняючи дію припису та фактично надає можливість позивачу, не виконувати вимог припису, не зважаючи на встановлені відповідачем під час заходу державного нагляду (контролю) ймовірні порушення вимог законодавства. Суд фактично погоджується із збереженням стану триваючого порушення вимог законодавства, які виявлені відповідачем, що є недопустимим.

За таких обставин та з огляду на імперативні приписи ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії слід відмовити.

При цьому, суд роз`яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», підстави для повернення судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.