Рішення № 103143543, 02.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5932/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів у відшкодування завданої моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі також – відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправне рішення Рубіжанської міської ради Луганської області № 012-108/2915 від 17 травня 2021 року про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га (КОАТУУ: 4421681300; Зона: 18; Квартал: 001), для ведення особистого селянського господарства, розташованої на землях Рубіжанської міської ради Луганської області поблизу с. Климівка нечинним;

- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанської міської ради Луганської області № 012-108/2915 від 17 травня 2021 року про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га (КОАТУУ: 4421681300; Зона: 18; Квартал: 001), для ведення особистого селянського господарства, розташованої на землях Рубіжанської міської ради Луганської області поблизу с. Климівка

- зобов`язати Рубіжанську міську раду Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га ((КОАТУУ:4421681300; Зона: 18; Квартал: 001) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на землях Рубіжанської міської ради Луганської області поблизу с. Климівка.

- стягнути за рахунок державного бюджету на мою користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач 26 квітня 2021 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.00 га, розташованої за межами населених пунктів на території Сєвєродонецького району Луганської області (КОАТУУ: 4421681300, Зона: 18, Квартал: 001) на землях Рубіжанської міської ради, поблизу села Климівка.

Відповідач у своїй відповіді від 17 травня 2021 року за вих. № 012-108/2915 повідомив про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, які були надані позивачем, відповідно до даних Державного земельного кадастру враховуються в спільній сумісній власності співвласників земельних часток (паїв).

Позивач не згоден із вищевказаною відповіддю та вважає її формальною відпискою, що стало причиною звернення з вказаним позовом до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 37-44), в якому зазначено таке.

До Рубіжанської міської ради Луганської області звернулася ОСОБА_1 із клопотанням від 26.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, поблизу села Климівка (КОАТУУ: 4421681300 Зона: 18 Квартал: 001). Під час розгляду вищезазначеного клопотання було встановлено, що контур 768 загальною площею 51,3 га, на якому позивачем було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Кремінського району Луганської області (далі – КСП «Зоря»), затвердженого розпорядженням голови Кремінської районної державної адміністрації від 12 квітня 1996 року № 244 та Державного акту на право колективної власності на землю від 30.08.1996 серія ЛГ № 3050000021, виданого на підставі рішення Кремінської районної ради від 12 квітня 1996 року № 244 передано у колективну власність КСП «Зоря».

Таким чином, землі КСП «Зоря» були розпайовані.

Органи місцевого самоврядування можуть передавати земельні ділянки у власність або у користування тільки із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Враховуючи відсутність повноважень у Рубіжанської міської ради Луганської області щодо розпорядження земельною ділянкою, яку зазначено позивачем на графічному матеріалі, оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у комунальній власності Рубіжанської міської територіальної громади, було прийнято рішення підготувати письмову відповідь в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

У відповіді зазначено, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем на графічних матеріалах, які додані до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки враховується в спільній сумісній власності співвласників земельних часток (паїв) (мається на увазі, що вона перебуває у колективній власності), а тому у Рубіжанської міської ради Луганської області відсутні правові підстави надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У жовтні на 23 сесії Рубіжанської міської ради Луганської області восьмого скликання було прийняте рішення від 28.10.2021 за № 23/62, яким було залишене без розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, поблизу села Климівка.

Просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження (арк. спр. 19-20).

17.11.2021 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 16.12.2021 (арк. спр. 109).

Ухвалою від 16.12.2021 продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів (арк. спр. 118).

Ухвалою від 05.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 135).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 26.04.2021 звернулася до Рубіжанської міської ради Луганської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.00 га, розташованої за межами населених пунктів на території Сєвєродонецького району Луганської області (КОАТУУ: 4421681300, Зона: 18, Квартал: 001) на землях Рубіжанської міської ради, поблизу села Климівка (арк. спр. 135).

Відповідач у своїй відповіді від 17 травня 2021 року за вих. № 012-108/2915 повідомив про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, які були надані позивачем, відповідно до даних Державного земельного кадастру враховуються в спільній сумісній власності співвласників земельних часток (паїв) (арк. спр. 32).

Згідно копії Державного акта на право колективної власності на землю земельна ділянка, орієнтовною площею 2.00 га, розташована за межами населених пунктів на території Сєвєродонецького району Луганської області (КОАТУУ: 4421681300, Зона: 18, Квартал: 001) на землях Рубіжанської міської ради, поблизу села Климівка, знаходиться на землях колективної власності (арк. спр. 92-95).

Рубіжанська міська рада Луганської області 28.10.2021 прийняла рішення за № 23/62, яким було залишене без розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, поблизу села Климівка (арк. спр. 116).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 16.08.2021 № ПІ-103/0-105/0/63-21, наданої на запит позивача стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га, розташованої за межами населених пунктів на території Сєвєродонецького району Луганської області (КОАТУУ: 4421681300, Зона: 18, Квартал: 001) на землях Рубіжанської міської ради, поблизу села Климівка, ця земельна ділянка відноситься до нерозподілених земельних часток (паїв) колишнього КСП «Зоря» Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області; земельна ділянка не сформована та не зареєстрована в Державному земельному кадастрі (арк. спр. 16).

Згідно інформації, наданої позивачем стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га, розташованої за межами населених пунктів на території Сєвєродонецького району Луганської області (КОАТУУ: 4421681300, Зона: 18, Квартал: 001) на землях Рубіжанської міської ради, поблизу села Климівка, відомості стосовно цієї земельної ділянки були внесені до Державного земельного кадастру – 10.01.2022 (арк. спр. 144-149)

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 13 та статтею 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Пунктами «а»-«в» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами першою, другою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відносини з приводу набуття і реалізації права на землю врегульовані Главою 19 Розділу IV ЗК України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено в статті 116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений в статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З наведеного вбачається, що частина сьома статті 118 ЗК України передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено й в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 (справа № 2-40/2015) «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України».

Із системного аналізу зазначених норм земельного законодавства вбачається, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 ЗК України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (частина перша статті 122 ЗК України) або державної власності (частина четверта статті 122 ЗК України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проєктам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 ЗК України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.

Отже, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

У свою чергу, дослідженням відповіді відповідача від 17 травня 2021 року за вих. № 012-108/2915 та рішення від 28.10.2021 за № 23/62 судом встановлено, що відповідач роз`яснював заявнику, що земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, які були надані позивачем, відповідно до даних Державного земельного кадастру враховуються в спільній сумісній власності співвласників земельних часток (паїв).

Також судом встановлено, що як станом на 17.05.2021, так і станом на 28.10.2021 земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, які були надані позивачем, була не сформована та не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі також – Закон № 899) визначено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, обов`язковою умовою для передачі в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка не розподілена, є факт формування її у земельні ділянки.

Однак як станом на 17.05.2021, так і станом на 28.10.2021 земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, які були надані позивачем, була не сформована та не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, які були надані позивачем відповідачу разом з клопотанням від 26.04.2021, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (частина перша статті 122 ЗК України).

Як наслідок, відповідач не мав права надавати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га ((КОАТУУ:4421681300; Зона: 18; Квартал: 001) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на землях Рубіжанської міської ради Луганської області поблизу с. Климівка.

Враховуючи вище викладені обставини, судом встановлена відсутність порушення прав позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га ((КОАТУУ:4421681300; Зона: 18; Квартал: 001) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на землях Рубіжанської міської ради Луганської області поблизу с. Климівка, відповідно до клопотання від 26.04.2021.

Як наслідок, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 26023286, місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, пл. Володимирська, буд. 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів у відшкодування завданої моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця