Рішення № 103143540, 02.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7854/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області, Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на: АЗОТ Алчевське СУ №111 «Донбасстальконструкція» з 29.07.1980 по 27.11.1980 машиністом гусеничного крану 5 розряду; Службу в лавах Радянської Армії з 25.04.1981 по 18.04.1983; Шахта «Україна» ВО «Ворошиловградвугілля» з 10.12.1984 по 10.02.1986 підземним прохідником 4 розряду; Комунарський меткомбінат з 19.01.1989 по 22.02.1989 машиністом земснаряду мехобладнання 4 розряду; Кооператив «Битовік» з 03.03.1989 по 25.12.1989 робочим; Кооператив «Монтажник» з 12.11.1990 по 21.08.1995 машиністом 3 розряду по монтажу металевих наборних металоконструкцій; ВАТ «Шахта Садова» з 01.01.2013 по 30.06.2015 начальником господарського відділення дільниці адміністративно-побутового комбінату;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області № 3945-4251/М-02/В-120021 від 30.09.2021 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням наданих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: від 18.12.2020 № 07-03/3469, від 18.12.2020 № 07-03/3472, від 12.08.2019 №150, від 03.12.2020 №1, від 05.08.2019 №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на: АЗОТ Алчевське СУ №111 «Донбасстальконструкція» з 29.07.1980 по 27.11.1980 машиністом гусеничного крану 5 розряду; службу в лавах Радянської Армії з 25.04.1981 по 18.04.1983; Шахта «Україна» ВО «Ворошиловградвугілля» з 10.12.1984 по 10.02.1986 підземним прохідником 4 розряду; Комунарський меткомбінат з 19.01.1989 по 22.02.1989 машиністом земснаряду мехобладнання 4 розряду; Кооператив «Битовік» з 03.03.1989 по 25.12.1989 робочим; Кооператив «Монтажник» з 12.11.1990 по 21.08.1995 машиністом 3 розряду по монтажу металевих наборних металоконструкцій; ВАТ «Шахта Садова» з 01.01.2013 по 30.06.2015 начальником господарського відділення дільниці адміністративно-побутового комбінату та здійснити перерахунок раніше нарахованої пенсії на підставі записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з першим записом від 31.07.1980 та довідок: від 18.12.2020 №07-03/3469; від 18.12.2020 № 07-03/3472, від 12.08.2019 № 150; від 03.12.2020 №1, від 05.08.2019 №1.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача 13.05.2021 із заявою щодо призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав всі необхідні документи, так як мій загальний стаж роботи перевищує 25 років (відповідно до основного документу для підтвердження стажу-трудової книжки) що надає право отримати пільгове пенсійне забезпечення. На день звернення до Сервісного центру з обслуговування громадян №12 (м.Старобільськ) вік позивача складав 58 років 06 місяці та 29 днів. Пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з списком №1, визначений підпунктом 1 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1) становить понад 10 років.

Пенсію призначено з дня особистої заяви від 13.05.2021 у розмірі 2509 грн 46 коп.

21.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання письмових роз`яснень, як саме здійснювалось обчислення та нарахування йому пільгової пенсії у сумі 2509 грн 46 коп.

Відповідно до відповіді від 25.08.2021 № 1200-0202-8/3619 розрахунок пенсії проведено з урахуванням заробітної плати за даними персоніфікованого обліку за період часу з 01.07.2000 по 31.12.2012.

При призначенні пенсії позивачу не зараховано періоди: з 29.07.1980 по 27.11.1980; та з 10.12.1984 по 10.02.1986 печатка не читається; з 25.04.1981 по 18.04.1983 період проходження строкової військової служби необхідно підтвердити військовим квитком або довідкою військкомату, оскільки в трудову книжку не внесено дату видачі військового квитка; з 19.01.1989 по 22.02.1989 за причиною, що назва організації ,що приймає на роботу та печатка на записі при звільненні не читається; з 03.03.1989 по 25.12.1989 за відсутності підстави прийняття і звільнення з роботи; З 12.11.1990 по 21.08.1995 печатка на записі про звільнення старого зразка (Комунарськ з 1991 року перейменовано в Алчевськ); з 01.01.2013 по 30.06.2015у зв`язку з відсутністю відомостей про нарахування підприємством (ВАТ ОСОБА_2 ) заробітної плати та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач звернувся до відповідача 21.09.2021 з заявою щодо перерахунку пенсії на підставі наданих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Рішенням від 30.09.2021 за № 3945-4251/М-02/В-120021, оформленим листом, позивачу повідомлено про відмову в перерахунку пільгової пенсії оскільки, на думку Пенсійного фонду, будь-який документ, виданий на тимчасово окупованій території органами або особами не уповноваженими на такі дії є недійсним і не має юридичної сили.

З посиланням на норми Конституції України, Законів України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” позивач вважає рішення протиправним.

17.01.2022 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 86-90) в якому заперечує проти позову та зазначає, що 13.05.2021 позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до норм пункту 2 частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 12405000391 від 17.05.2021 про призначення позивачу пенсії па пільгових умовах згідно статті 114 Закону 1058.

Згідно даних електронної пенсійної справи страховий стаж позивача складає 24 роки 2 місяці 7 днів (стаж обчислено но 21.12.2012) та пільговий стаж за Списком № 1 - 2 роки 1 місяць 15 днів, в тому числі пільговий стаж па підземних роботах - 1 рік 11 місяців 26 днів.

27.09.2021 за вх. 4251/М -1200-21 до відповідача надійшла заява позивача щодо перерахунку пенсії оформленою відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Оскільки позивачем не дотримано вимоги законодавства, заява від 17.09.2021 розглянута відповідачем відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» та листом надано відповідь. Рішення про відмову у перерахунку не приймалось.

До пільгового стажу на підземних роботах, що дає право па призначення пенсії за віком па пільгових умовах відповідно до вимог абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону № 1058 позивачу зараховано періоди роботи:

На Шахті «Україна» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля»:

з 04.07.1983 по 19.09.1983 - навчання в НКК за професією підземний гірник; з 20.09.1983 по 01.01.1984 підземний гірник; з 02.01.1984 по 15.03.1984 навчання в НКК за професією підземний прохідник; з 16.03.1984 по 07.04.1984 підземний прохідник; з 10.12.1984 по 10.02.1986 підземний прохідник; з 12.10.1987 по 12.12.1987 підземний провідник;

у Депутатському ГЗК об`єднання «Якутзолото» з 12.03.1986 по 01.07.1986 підземний прохідник.

За розглядом трудової книжки заявника деякі записи проведено з порушенням норм Інструкції тому до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

з 29.07.1980 по 27.11.1980 в Комунарському БУ № 111 тресту «Донбасстальконструкція» запис на звільнення засвідчено печаткою підприємства, відтиск якої не прочитується;

з 19.01.1989 по 22.02.1989 на штампі підприємства назва організації, що приймає на роботу та відтиск печатки підприємства, якою засвідчено запис на звільнення не прочитуються;

з 03.03.1989 по 25.12.1989 в Кооперативі «Битовік» відсутні підстави внесення записів про прийняття та звільнення з роботи;

з 12.11.1990 по 21.08.1995 в Кооперативі «Монтажник» печатка, якою засвідчено запис про звільнення старого зразка (Комунарськ з 1991 року перейменовано в Алчевськ);

з 25.04.1981 по 18.04.1983 період проходження строкової військової служби необхідно підтвердити військовим квитком або довідкою військкомату;

з 01.01.2013 по 30.06.2015 у ВАТ «Шахта «Садова» в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплачені підприємством страхові внески.

Щодо наданих до звернення документів, оскільки архівні довідки про заробітну плату від 18.12.2020 № 07-03/3469 та 07-03/3472. довідка про заробітну плату від 12.08.2019 № 150, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній від 12.08.2019 № 357 та 358, довідка про заробітну плату від 03.12.2020 № 1, довідка про заробітну плату від 11.06.2014 № 112, довідка про заробітну плату від 05.08.2019 № 1, архівна довідка про реорганізацію підприємства від 03.01.2019 № 016101, видані установами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, зазначені довідки є не дійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків.

Ухвалою суду від 09.12.2021 позов залишено без руху (арк. спр. 59-60).

Ухвалою суду від 22.12.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку строщеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 79-81).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), 13.05.2021 звернувся із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 (арк. спр. 91-93) до якої долучив документи зазначені в розписці-повідомленні.

Відповідно до розписки-повідомлення органом Пенсійного фонду України визначено перелік документів, яких не достатньо для призначення пенсії, а саме військового квитка та довідки, що підтверджує право на пенсію на пільгових умовах, строк подачі 12.08.2021 (арк. спр. 93).

Відповідно до протоколу призначення пенсії від 17.05.2021 позивачу з 13.05.2021 призначено пенсію за віком (арк. спр. 96-102).

Згідно з розрахунком позивачу зараховано до стажу періоди: з 01.09.1977 по 19.07.1980 навчання у вищих/середніх НЗ, з 04.07.1983 по 19.09.1983 навчання за фахом; з 20.09.1983 по 01.01.1984; з 02.01.1984 по 15.03.1984 навчання за фахом; з 16.03.1984 по 07.04.1984; з 28.05.1984 по 31.10.1984; з 10.12.1984 по 10.02.1986; з 12.10.1987 по 12.12.1987; з 18.12.1987 по 08.01.1989; з 25.09.1995 по 22.07.2002; з 26.09.2002 по 04.11.2002; з 02.04.2003 по 26.08.2003; з 29.08.2003 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 15.02.2007; з 01.04.2007 по 31.10.2007; з 01.11.2007 по 30.11.2007; з 15.12.2007 по 31.07.2009; з 01.09.2009 по 31.12.2012, страховий стаж (неповний) 25 років 02 місяці 07 днів, додаткові роки за списком 1 - 01 рік 00 місяців 00 днів, в тому числі роботи підземні, провідні професії (20) 02 роки 01 місяць 15 днів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.07.2021 в якій просив надати роз`яснення щодо обчислення та нарахування розміру пенсії (арк. спр. 34-37).

Листом від 25.08.2021 № 1200-0202-8/3619 відповідач повідомив позивачу про розрахунок пенсії та періодів, які не зараховано до стражу (арк. спр. 38-39).

27.09.2021 за вхідним номером 4251/М-1200-21 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначено пенсії від 17.09.2021, додавши до заяви документи вказані в додатках (арк. спр. 40-44, 132-136).

Листом від 30.09.2021 № 3945-4251/М-02/8-1200/21 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії (арк. спр. 129-131).

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 31.07.1980 (арк. спр. 20-28, 112-128) у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що позивач навчався та працював:

з 29.07.1980 по 27.11.1980 на посаді машиніста гусеничного крану 5 розряду «Донбасстальконструкція»;

з 25.04.1981 по 18.04.1983 служба в лавах Радянської Армії;

з 04.07.1983 по 19.09.1983 на посаді учня підземного гірника 1 розряду «Шахта Україна» в/о «Ворошиловградвугілля»;

з 20.09.1983 по 15.03.1984 на посаді підземного прохідника 4 розряду з повним робочим днем під землею, «Шахта «Україна» ВО «Ворошиловградвугілля;

з 16.03.1984 по 07.04.1984 на посаді підземного прохідника 4 розряду з повним робочим днем під землею, «Шахта «Україна» ВО «Ворошиловградвугілля»;

з 28.05.1984 по 31.10.1984 на посаді машиніста крана МКГ 25 БР 5 розряду «Укркоксохімремонт»;

з 10.12.1984 по 10.02.1986 на посаді підземного прохідника 4 розряду з повним робочим днем під землею, «Шахта «Україна» ВО «Ворошиловградвугілля»;

з 12.03.1986 по 01.07.1986 на посаді прохідника 3 розряду з повним робочим днем під землею, копальня «Західний» об`єднання «Якутзолото» Депутатський ГЗК СРСР;

з 12.08.1986 по 31.08.1987 на посаді машиніста мехобладнання 4 розряду, Дніпропетровське СУ-635 «Гідромеханізація»;

з 12.10.1987 по 12.12.1987 на посаді підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею, «Шахта «Україна» ВО «Ворошиловградвугілля»;

з 18.12.1987 по 08.01.1989 на посаді машиніста мехобладнання Дніпропетровське СУ-635 «Гідромеханізація»;

з 19.01.1989 по 22.02.1989 на посаді машиніста земснаряду механізованого обладнання 4 розряду Комунарський меткомбінат;

з 03.03.1989 по 25.12.1989 на посаді робітника, кооператив «Битовик»;

з 12.11.1990 по 21.08.1995 на посаді машиніста 3 розряду з монтажу металевих наборних металоконструкцій, кооператив «Монтажник»;

з 25.09.1995 по 22.07.2002 на посаді машиніста механічного обладнання земснаряду 6 розряду, МГПП «Гідромех»;

з 01.03.2011 по 30.06.2015 на посаді начальника господарського відділу дільниці адміністративно-побутового комбінату, ТОВ «Шахта Садова».

Згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_3 ввід 28.03.1983 позивач з 29.04.1981 по 18.04.1983 служив у лавах Радянської армії (арк. спр. 31-33, 142-147).

Відповідно до посвідчення позивач навчався на курсах з 21.07.1983 по 17.09.1983 та на підставі рішення кваліфікаційної комісії присвоєно кваліфікацію гірника підземного ІІ розряду (арк. спр. 30).

Згідно з архівними довідками від 11.07.2014 № 112, від 18.12.2020 №№ 07-03/3469, 07-03/3472 виданими Адміністрацією міста Алчевськ ЛНР, від 12.08.2019 № 150, а також довідками про заробітну плату від 03.12.2020 № 1 та від 05.08.2019 № 1 виданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальмонтаж» позивачу виплачувалась заробітна плата з серпня по листопад 1980 року, з липня 1983 року по березень 1984 року, з травня по листопад 1984 року, з грудня 1984 року по лютий 1986 року, з листопада 1990 року по квітень 1994 року, з вересня 1994 року по серпень 1995 року, з вересня 1995 року по серпень 2000 року (крім вересень 1997 року та липень 1999 року) (арк. спр. 47, 48, 49, 50, 51, 138, 139, 140).

Згідно з довідками від 12.08.2019 №№ 356, 357, 358 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданими Державним унітарним підприємством “Центрвугілля” ЛНР філіалу «Шахта «Ніканор - Нова» (арк. спр. 54, 55, 137), позивач:

працював на Шахті «Україна» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» з 21.07.1983 по 18.09.1983 та з 19.09.1983 по 01.01.1984 на посаді підземного гірника з повним робочим днем під землею, навчався з відривом від виробництва та виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею, що передбачено пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою від 22.08.1956 № 1173;

працював на Шахті «Україна» виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля`з 02.01.1984 по 15.03.1984 та з 16.03.1984 по 07.04.1984 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем під землею, навчався з відривом від виробництва та виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею, що передбачено пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою від 22.08.1956 № 1173.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1998 - 2014 роки за формою ОК-5 від 13.05.2021 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб (у межах позовних вимог): з січня по травень 2013 року сплати ТОВ «Шахта «Садова» внесків, з червня 2013 року по грудень 2015 року відсутні дані щодо сплати внесків (арк. спр. 107-111).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

За приписами пункту 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі – Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо зазначених довідок, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Суд приймає до розгляду зазначені довідки.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем довідки містять усі необхідні відомості про трудовий стаж позивача у визначений спірний період, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.

При цьому, суд звертає увагу, що вищезазначені довідки містять необхідну інформацію для обчислення пільгового стажу, а саме вказівку на кількості днів відпусток без збереження заробітної плати, періоди відсутності, спусків для виконання підземних робіт, наявність прогулів, тощо.

Тобто, вказані довідки повинні бути враховані відповідачем при визначенні пільгового стажу позивача

Разом з цим, суд звертає увагу, що записи трудової книжки позивача містять відомості щодо призначення, переведення та звільнення позивача за спірні періоди, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.

Надаючи оцінку записам трудової книжки щодо права позивача на зарахування до пільгового стажу періодів роботи суд зазначає.

За приписами Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, визначено, що правом на пільгову пенсію користуються машиністи кранів з транспортування аглочаш з гарячим агломератом та їх помічники, машиністи кранів на гарячих дільницях.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_4 від 19.07.1982 позивач навчався за професією машиніст (крановик) кранів гусеничних, пневмоколісних (арк. спр. 29).

Згідно записів 2-3, 24-25 трудової книжки позивача, останній прийнятий на посаду машиніста гусеничного крана 5 розряду та машиніста земснаряду механічного обладнання. Записи не мають відомостей про умови роботи позивача та характеристику посади відповідно до Списків №№1, 2.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що період роботи позивача на посаді машиніста гусеничного крану та машиніста земснаряду механічного обладнання зараховується до страхового стажу, та не враховується до пільгового стажу за Списком 1, а також Списка 2, тому в цій частині вимог слід відмовити.

Також не підлягає зарахуванню до пільгового стажу період роботи позивача з 03.03.1989 по 25.12.1989 на посаді робітника, кооператив «Битовик».

Підрозділом 1 Підземні роботи Розділу І Гірничі роботи Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, визначено, що правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, інженерно-технічні робітники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля, […] на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі робітники, зайняті повний робочий день під землею з обслуговування вищезазначених робітників та службовців […].

Записи у трудовій книжці містять відомості щодо характеру роботи позивача з 10.12.1984 по 10.02.1986 на посаді віднесеної до Списку № 1, при цьому відповідачем зараховано вказаний період до пільгового стажу, а тому у цій частині вимог слід відмовити.

У відповідності до приписів Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (за віком) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 визначено, що правом на пільгову пенсію користуються: Монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій (2290000а-14612) та постановою від 11.03.1994 № 162 (діяла до 16.01.2003), Монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій (2290000а-14612), тобто період роботи позивача на посаді монтажника з 12.11.1990 по 21.08.1995 (записи 27-28) враховуються до пільгового стажу за Списком № 2.

У зв`язку з викладеним період роботи з 12.11.1990 по 21.08.1995 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2 та страхового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу періоду проходження позивачем служби в лавах Радянської армії, суд зазначає таке.

Статтею 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Матеріалами справи підтверджено, що до призову позивача у лави Радянської армії, останній не працював на посадах віднесених до Списку № 1, № 2, а тому відповідач правомірно не зарахував службу до пільгового стажу, проте протиправно не зарахував до страхового стажу період з 25.04.1981 по 18.04.1983.

Суд звертає увагу, що при зверненні із заявою 13.05.2021 за призначенням пенсії позивачем не надано військовий квиток, що підтверджується розпискою – повідомленням про необхідність надання, зокрема, військового квитка до 12.08.2021.

Разом з цим позивач, звертаючись із заявою 27.09.2021, надав копію військового квитка, якій відповідачем надано оцінку.

З урахування викладеного, суд не приймає до уваги посилання позивача про надання військового квитка 13.05.2021.

Списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (який діяв до 03.08.2016), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються особи визначені у них.

Відповідно до записів трудової книжки № 45-46 позивач працював на посаді начальника господарського відділу дільниці адміністративно – побутового комбінату Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова», основним видом діяльності якої відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 05.10 Добування кам`яного вугілля (основний).

Враховуючи, що посада позивача не включена до Списків №№ 1, 2, період роботи позивача з 01.01.2013 зараховується лише до страхового стажу.

Крім того, позивачу зараховано до страхового стажу період роботи на посаді начальника господарського відділу дільниці адміністративно – побутового комбінату по 31.12.2012, та ним не оскаржується факт не врахування періоду роботи до пільгового.

Щодо не зарахування до стажу позивача періоду трудової діяльності з 01.01.2013 по 30.06.2015 відповідно до даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язковою державного соціального страхування, з яких не сплачено внески, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

За приписами статті 113 Закону № 1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця.

Внаслідок невиконання ТОВ «Шахта «Садова» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30 грудня 2021 року у справі №348/1249/17.

Позивач (у межах заявлених вимог) відповідно до записів трудової книжки з 01.01.2013 по 30.06.2015 працював на ТОВ «Шахта «Садова» (ідентифікаційний код 21822479), яка розташована за адресою: вул. Московська, буд. 6, м. Алчевськ, Луганська область.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей».

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення та Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно «Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», включено, зокрема, м. Алчевськ, Луганська область.

З наведеного, суд вважає, що з початком антитерористичної операції, оскільки позивач продовжував працювати на підприємстві, яке перебуває на тимчасово окупованій території та не перемістилось на підконтрольну українській владі територію, підприємство здійснювало діяльність не у межах правового поля національного законодавства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з початком антитерористичної операції відповідач правомірно не врахував до стажу позивача частину спірного періоду роботи, проте протиправно не зарахував період роботи з 01.01.2013, оскільки роботодавець позивача здійснював страхові внески про свідчать індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).

З наведеного, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо відсутності внесків за період з 01.01.2013 по квітень 2014 року, та вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Посилання відповідача, що спірні записи трудової книжки оформлені з порушенням Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, суд вважає необґрунтованими та зазначає.

Порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Суд зазначає, що станом на час внесення деяких спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), положення якої подібні положенням Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників”, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 №683/737/17.

На думку суду, відповідач отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надав оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки до стажу позивача.

Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці здійснені у хронологічній послідовності.

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії довільної форми.

Аналіз змісту заяви від 17.09.2021 за вх. 4251/М-1200-21 очевидно дає змогу оцінити намір заявника, а саме його прохання здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Відповідачем розглянуло заяву відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян» та листом від 30.09.2021 № 3945-4251/М-02/8-1200/21 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №537/3480/17, від 27.11.2019 у справі №748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а та від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20.

Суд наголошує, що позивач є особою похилого віку та відноситься до незахищеної версти населення.

Відповідно до статті 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

За наслідками судового розгляду встановлено, що органом Пенсійного фонду протиправно (у межах позовних вимог) не зараховано:

до страхового стажу періоди: з 29.07.1980 по 27.11.1980 робота на посаді машиніста гусеничного крану 5 розряду, з 25.04.1981 по 18.04.1983 служба в лавах Радянської Армії, з 19.01.1989 по 22.02.1989 робота на посаді машиніста земснаряду механічного обладнання 4 розряду, з 03.03.1989 по 25.12.1989 робота на посаді робітника кооперативу та з 01.01.2013 по квітень 2014 року робота на посаді начальника господарського відділу дільниці адміністративно – побутового комбінату;

до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 12.11.1990 по 21.08.1995 на посаді монтажника по монтажу металевих наборних залізобетонних конструкцій.

Отже, суд доходить висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням висновків суду.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі №П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У межах спірних правовідносин належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 зареєстрованої за вх. 4251/М-1200-21 від 27.09.2021 з прийняття обґрунтованого рішення, з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 16.12.2021 у справі №500/1879/20.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 01.12.2021 (арк. спр. 16).

Як вже вказано судом, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії від 17.09.2021, зареєстрованої 27.09.2021 за вх. № 4251/М-1200-21, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії від 17.09.2021 зареєстрованої 27.09.2021 за вх. № 4251/М-1200-21, з прийняттям обґрунтованого рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, з урахуванням викладених висновків суду.

В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива