Рішення № 103143308, 31.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7527/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного надійшов 26 листопада 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – перший відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими вимогами:

визнати противоправним та скасувати рішення ГУПФУ в Луганській області від 01 листопада 2021 року № 1241630009438 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;

зобов`язати ГУПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити їй пенсію з 25 жовтня 2021 року з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 25 жовтня 2021 року через УПФУ в м. Сєвєродонецьку звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в задоволенні якої відмовлено рішенням від 01 листопада 2021 року № 1241630009438.

Позивач з таким рішенням не згодна, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 07 років 06 місяців на роботах із важкими і шкідливими умовами праці за списком № 1.

ПФУ підтверджує, що пільговий стаж особи становить 16 років 11 місяців 06 днів, про що вказано в оскаржуваному рішенні, проте це не весь пільговий стаж, підтверджений записами в трудовій книжці позивача. Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

З урахуванням зазначеного, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 01 грудня 2021 року позов залишено без руху (арк. спр. 19-21).

Ухвалою від 07 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі (арк. спр. 34-35).

Від ГУПФУ в Луганській області 20 грудня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 38-39).

Позивач 25 жовтня 2021 року звернулась через портал електронних послуг ПФУ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ Пенсійного фонду для прийняття рішення щодо призначення пенсії позивача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – ГУПФУ в Хмельницькій області), яким за наслідками розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 01 листопада 2021 року № 1241630009438 у зв`язку з недосягненням ОСОБА_1 пенсійного віку - 49 років 6 місяців.

З викладених підстав вимоги позивача про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву позивача та призначити їй пенсію не підлягають задоволенню, оскільки заява та подані документи ГУПФУ в Луганській області не розглядалися та рішення про відмову у призначенні пенсії не приймалось.

Також у відзиві на позов заявлено клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем - ГУПФУ в Хмельницькій області.

Ухвалою від 28 грудня 2021 року частково задоволено заявлене ГУПФУ в Луганській області клопотання, залучено ГУПФУ в Хмельницькій області до участі у справі як другого відповідача, визначено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами, визначеними статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 58-59).

Від ГУПФУ в Хмельницькій області 19 січня 2022 року надійшов відзив, в якому другий відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 90-93).

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01 січня 2018 року введено в дію статтю 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає порядок призначення пенсій за віком на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, тому статті 13 та 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення втратили чинність».

Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року по справі № 155/3611/20 наголошує, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України раніше визнав неконституційним. При цьому рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону (зокрема статті 13, 14 в редакції Закону № 213-VІІІ) не тягне втрату чинності положеннями іншого закону (статті 114 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VІІІ), який не був предметом конституційного контролю.

В свою чергу відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, які зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення 50 років право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 мають, зокрема, жінки з датою народження з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року після досягнення 49 років 6 місяців.

За наданими позивачем документами ОСОБА_1 на час звернення не досягла встановленого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV віку, тому не набула права на призначення пенсії.

Також позивачем до заяви про призначення пенсії не надано довідок, що уточнюючих пільговий характер роботи та документів про атестацію робочого місця.

Згідно з наявними документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 41 рік 01 місяць 08 днів; у тому числі пільговий стаж за списком № 1 - 16 років 11 місяці 06 днів.

Оскільки позивачка станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі списком № 1 досягла віку 47 років за необхідного для призначення пенсії – 49 років 06 місяців, рішенням від 01 листопада 2021 року № 1241630009438 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, оскільки позивачка не досягла віку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Також ГУПФУ в Хмельницькій області зауважує, що правовою підставою для звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Враховуючи зазначене, вимога позивачки призначити пенсію з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є передчасною.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є внутрішньо переміщеною особою, звернулася із заявою від 25 жовтня 2021 року про призначення пенсії за віком (арк. спр. 40).

Рішенням ГУПФУ в Хмельницькій області від 01 листопада 2021 року № 1241630009438 відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, вік заявниці - 47 років, страховий стаж особи – 41 рік 01 місяць 08 днів, пільговий стаж – 16 років 11 місяців 06 днів (страховий стаж обрахований за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) (арк. спр. 56).

Відповідно до розрахунку стажу страховий стаж ОСОБА_1 складає 41 рік 01 місяць 08 днів, у тому числі за списком № 1 - 16 років 11 місяців 06 днів, утому числі: з 01.01.1999 по 31.12.2002 – 04 роки 00 місяців 00 днів, з 01.01.2003 по 31.12.2003 – 01 рік 00 місяців 00 днів, з 01.01.2004 по 31.12.2004 – 01 рік 00 місяців 00 днів, з 01.01.2005 по 30.06.2006 – 01 рік 06 місяців 00 днів, з 01.07.2006 по 29.08.2013 – 07 років 01 місяць 29 днів, 01.09.2013 по 30.10.2013 – 00 років 02 місяці 00 днів, з 01.11.2013 по 30.03.2014 – 00 років 05 місяців 00 днів, з 01.04.2014 по 29.04.2014 – 00 років 00 місяців 29 днів, з 01.05.2014 по 27.01.2015 – 00 років 08 місяців 27 днів, з 01.02.2015 по 08.02.2015 – 00 років 00 місяців 08 днів, з 01.03.2015 по 21.03.2015 – 00 років 00 місяців 21 день, з 01.04.2015 по 23.04.2015 – 00 років 00 місяців 23 дні, з 01.05.2015 по 22.05.2015 – 00 років 00 місяців 22 дні, з 01.06.2015 по 20.06.2015 – 00 років 00 місяців 20 днів, з 01.07.2015 по 16.07.2015 – 00 років 00 місяців 16 днів, з 01.08.2015 по 16.08.2015 – 00 років 00 місяців 16 днів, з 01.09.2015 по 22.09.2015 – 00 років 00 місяців 22 дні, з 01.10.2015 по 16.10.2015 – 00 років 00 місяців 16 днів, з 01.12.2015 по 13.12.2015 – 00 років 00 місяців 13 днів, з 01.01.2016 по 15.01.2016 – 00 років 00 місяців 15 днів, з 01.02.2016 по 10.02.2016 – 00 років 00 місяців 10 днів, з 01.03.2016 по 27.04.2016 – 00 років 01 місяць 27 днів, з 01.05.2016 по 19.05.2016 – 00 років 00 місяців 19 днів, з 01.06.2016 по 03.06.2016 – 00 років 00 місяців 03 дні, з 01.07.2016 по 31.07.2016 – 00 років 01 місяць 00 днів (арк. спр. 42-44).

Трудова книжка позивача від 15 липня 1993 року серії НОМЕР_2 містить такі записи про роботу позивача, зокрема:

Шахта «Талівська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»

записи № 1 від 20.05.1993 та № 2 від 05.07.1993 – прийнята маркшейдером на виробничу практику (наказ № 194), звільнена у зв`язку з закінченням виробничої практики (наказ № 43);

Шахта «ім. Лютикова» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»

записи № 3 від 20.08.1993 та № 4 від 04.11.1993 – прийнята дільничним маркшейдером (наказ б/н від 19.08.1993), звільнена у зв`язку з закінченням виробничої практики (наказ б/н від 04.11.1993);

Шахта «Суходільська «Східна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»

записи № 5 від 04 квітня 1994 та № 6 від 13.05.1994 – прийнята гірником в маркшейдерський відділ з повним робочим днем на підземних роботах (наказ від квітня 1994 № 238), звільнена у зв`язку з закінченням виробничої практики (записка про звільнення від 13.05.1994);

записи № 7 від 01.09.1991 та № 8 від 04.07.1994 – навчання в Лисичанському гірничому технікумі за спеціальністю «маркшейдерська справа» (наказ від 26.07.1991 № 88), закінчила з наданням кваліфікації техніка маркшейдера (наказ від 04.07.1994 № 65);

Шахта «Радуга» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля»

записи від 31.08.1994 № 9 та від 24.02.1998 № 10 – прийнята дільничним маркшейдером, пов`язаним з підземними роботами (наказ від 31.08.1994 № 134к), звільнена (наказ від 17.02.1998 № 20 к);

Шахта «Самсонівська-Західна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»

запис від 22.05.1998 № 11 – прийнята дільничним маркшейдером, пов`язаним з підземними роботами з видобутку вугілля;

запис № 16 від 16.03.2006 – підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 п. 1 за підсумками атестації (наказ від 16.03.2006 № 60/б);

запис № 19 - підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 п. 1 за підсумками атестації (наказ від 14.03.2011 № 78);

запис № 21 – за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, наказ від 14.03.2016 № 72;

запис № 22 від 15.03.2017 – звільнена (наказ від 15.03.2017 № 2590-зв) (арк. спр. 8-9).

Дослідженням індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) встановлено наявність в Реєстрі відомостей по спеціальному стажу позивача за кодом обліку ЗПЗ013А1 (згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства з 05.11.1991 - Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам) та ЗПЗ014А4 (Інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, - за списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, при наявності стажу на підземних роботах) з 1999 року (арк. спр. 10-12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.

Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: […] 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; […].

Таким чином згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV позивач матиме право на призначення пенсії за віком за умови досягнення віку 49 років 06 місяців та за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них 7 років 6 місяців на роботах за списком № 1.

ГУПФУ в Хмельницькій області заперечує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення позивачем пенсійного віку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Проте, ГУПФУ в Хмельницькій області не враховано, що згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII, у редакції чинній до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, віковий ценз збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу для жінок 1975 року народження і старших.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV (станом на 01 квітня 2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності Законом № 1058-IV (в редакції, чинній з 02 березня 2015 року) правила призначення пенсій за списком № 1 регламентувались пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114.

При цьому Законом № 2148-VIII у новій редакції викладено пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01 жовтня 2017 року.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома однопредметними законами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону № 213-VIII) та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII».

Пунктом першим резолютивної частини цього рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015) та пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).

З вищеописаних доказів судом встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії (25 жовтня 2021 року) ОСОБА_1 виповнилося 47 років та вона мала необхідний стаж роботи, визначений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII.

Зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

При цьому суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування – «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування – «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані пенсійним фондом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивачки).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Суд зазначає, що Закон України № 1788-XII є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон № 1058-ІV, бо Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає, які саме види пенсій призначаються громадянам України.

Також при розгляді даної справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, згідно з яким наявність колізії між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV – з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Зважаючи на вказаний вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в оскарженому рішенні відповідач помилково відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв`язку з недосягненням останньою відповідного віку, посилаючись на норми пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.

Щодо відмови ГУПФУ в Хмельницькій області в зарахуванні до пільгового стажу позивача за списком № 1 періодів, підтверджених трудовою книжкою позивача, про що стверджує позивач, суд зазначає, що вище описаними записами в трудовій книжці позивача та розрахунком страхового стажу позивача підтверджено, що не всі періоди роботи позивача за професією, що включена до списку № 1, та записи про яку наявні в трудовій книжці, зараховані до пільгового стажу позивача за списком № 1.

Проте, в оскаржуваному рішенні не конкретизовано підстави, з яких ГУПФУ в Хмельницькій області не зараховує до пільгового стажу позивача за списком № 1 той, чи інший підтверджений записами в трудовій книжці, період роботи позивача за професією, віднесеною до списку № 1.

До прийняття рішення із зазначенням підстав, з яких ГУПФУ в Хмельницькій області відмовляє в зарахуванні того чи іншого трудового стажу позивача до пільгового стажу роботи за списком № 1, всі мотиви суду є припущенням.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу ГУПФУ в Хмельницькій області на таке.

Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як слідує з вищевказаних правових норм, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Крім того, аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Суд також звертає увагу ГУПФУ в Хмельницькій області, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а висловлено правову позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказано, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримав вимог Закону № 1058-IV, Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 22-1 щодо прийняття рішення органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, відповідно, й про невідповідність рішення ГУПФУ в Хмельницькій області від 01 листопада 2021 року № 1241630009438 принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, що є підставою для скасування такого рішення.

Як наслідок задоволення основної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Хмельницькій області від 01 листопада 2021 року № 1241630009438, підлягає задоволенню й похідна вимога позивача щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 25 жовтня 2021 року та призначити пенсію.

При цьому, органом Пенсійного фонду України, на який слід покласти цей обов`язок є ГУПФУ в Хмельницькій області.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на те, що згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ Пенсійного фонду України, що призначає пенсію за заявою позивача від 25 жовтня 2021 року - ГУПФУ в Хмельницькій області. Відповідно, у разі скасування рішення, прийнятого ГУПФУ в Хмельницькій області за наслідками розгляду заяви позивача від 25 жовтня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, обов`язок щодо повторного розгляду цієї заяви та прийняття відповідного рішення виникає за раніше визначеним за принципом екстериторіальності органом Пенсійного фонду України, яким є ГУПФУ в Хмельницькій області.

Щодо вимог позивача про призначення пенсії з урахуванням вимог Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI), суд зазначає, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості – за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Зважаючи, що розрахунком стажу позивача підтверджено її стаж роботи з видобутку вугілля за списком № 1 більше 15 років, суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на встановлені судом обставини, нормативне регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково з обранням належного відповідача по справі.

При розгляді даної справи судом не встановлено порушення прав позивача на призначення пенсії з боку ГУПФУ в Луганській області, тому в задоволенні вимог до цього суб`єкта владних повноважень слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

Ухвалою від 07 грудня 2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 908,00 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справ.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного відповідача по справі, а також, що спір виник внаслідок неправильних дій (рішення) ГУПФУ в Хмельницькій області, суд вважає за необхідне стягнути до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Хмельницькій області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29013, місто Хмельницький, вулиця Гната Чекірди, будинок 10, код за ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01 листопада 2021 року № 1241630009438 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 жовтня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовити.

Стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова