Рішення № 103141947, 14.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4454/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Блохіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові оплачувані дні відпустки за 2015 рік, за додаткові оплачувані дні відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2015 рік, за додаткові оплачувані дні відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2017 рік, за додаткові оплачувані дні відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2018 рік, за додаткової оплачувані дні відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2019 рік, за додаткові оплачувані дні відпустка за 2020 рік;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані 03 доби відпустки за 2015 рік у сумі 1225,71 грн;

- сгягнуги з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані 10 діб відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2015 рік у сумі 4085,70 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані 10 діб відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2017 рік у сумі 4085,70 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані 10 діб відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2018 рік у сумі 4085,70 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані 10 діб відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2019 рік у сумі 4085,70 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані 9 діб відпустки за 2020 рік у сумі 3677,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26 лютого 2021 року її звільнено з займаної посади наказом Головного управління національної поліції в Луганській області. Відповідно до довідок від 02.04.2021 1444/111/19-2021 та 4078/111/36-2021, виданих відповідачем, позивач не використала наступні відпустки:

- додаткова оплачувана відпустка за 2015 рік 03 доби;

- додаткова оплачувана відпустка як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину, за 2015 рік 10 діб, за 2017 рік 10 діб, за 2018 рік - 10 діб, за 2019 рік - 10 діб;

- додаткова оплачувана відпустка за 2020 рік - 09 діб. Загальна кількість днів відпустки - 52 дні. Позивач звернулася з вимогою щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки, але відповідач в своїх відповідях від 13.04.2021 638/11/22-2021, від 18.06.2021 1059/11120-2021 повідомив позивача про неможливість здійснення нарахування та незаконність даних виплат.

Позивач вважає, що відповідач на її користь повинен здійснити наступні виплати:

- за невикористані додаткові оплачувані 03 доби відпустки за 2015 рік - (середньоденна заробітна плата помножена на кількість днів) = 408.57 х 3 = 1225,71 грн;

- за невикористані додаткові оплачувані 10 діб відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину за 2015, 2017, 2018, 2019 роки - (середньоденна заробітна плата помножена на кількість дні) = 408,57 х 10 = 4085,70 грн х 4 = 16382,80 грн;

- за невикористані додаткові оплачувані 9 діб відпустки за 2020 рік - (середньоденна заробітна плата помножена на кількість дні) = 408,57 х 9 = 3677,16 грн.

Таким чином відповідач, на думку позивача, зобов`язаний виплати позивачу компенсацію за не використані вищевказані дні оплачуваної відпустки у сумі 21245,64 грн. При розрахунку цієї суми позивач обчислювала суму середнього грошового забезпечення відповідно до вимог Постанови КМУ 100.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.36-37).

Ухвалою суду 24.09.2021 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання (а.с. 66).

26.10.2021 судове засідання не відбулося з підстав, зазначених у довідці (а.с. 70).

Ухвалою суду від 11.11.2021 вирішено подальший розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 75).

Ухвалою суду від 29.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 99-100).

13.09.2021 представником відповідача за вхідним реєстраційним номером 30547/2021 на адресу суду було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з таких підстав.

Наказом ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 109 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0120847), молодшого інспектора сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Рубіжанського відділу поліції в Луганській області, з 26 лютого 2021 року звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

В наказі ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 109 о/с зазначено виплатити позивачу компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 3 (три) доби (щорічна основна за 2021 рік). Відповідно до вказаного наказу про звільнення, Позивачу нарахована та виплачена компенсація за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 3 доби (довідка УФЗБО Г`УНП в Луганській області від 08.09.2021 1069/111/22- 2021), що підтверджується платіжним дорученням від 25 лютого 2021 року 711.

Також, наказом ГУНП в Луганській області від 23.04.2021 187 о/с, внесено часткову зміну до наказу ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 109 о/с, яким прийняте рішення позивача вважати звільненою з виплатою компенсації за 30 днів невикористаної додаткової відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2017, 2018 та 2019 роки.

Відповідно до зазначеного наказу ГУНП в Луганській області позивачу нарахована та виплачена відповідна компенсація за невикористані додаткові відпустки, як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину за 2017, 2018 та 2019 роки (довідка УФЗБО ГУНП в Луганській області від 08.09.2021 1070/111/22- 2021) за 30 діб, що підтверджується платіжним дорученням від 28 квітня 2021 року 1929.

Крім цього, відповідачем зазначено, що позивач додаткову відпустку як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2015 рік використала у повному обсязі (наказ ГУНП в Луганській області від 31.12.2015 110 о/с).

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2015, 2017, 2018 та 2019 роки є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби за 2015 та 2020 роки відповідачем зазначено, що в наказі ГУНП в Луганській області про звільнення від 25.02.2021 109 о/с було визначено, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 03 діб. 26.02.2021 позивач вищезазначений наказ отримала. При цьому, позивач у встановленому порядку наказ про звільнення від 25.02.2021 109 о/с, який є актом індивідуальної дії, на підставі якого фінансовим відділом проводиться виплата коштів, не оскаржує. Таким чином, на думку відповідача, відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов нарахування грошового забезпечення поліцейських і надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

У судовому засіданні позивач надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Визнала факт використання нею відпустки одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2015 рік у повному обсязі на підставі наказу ГУНП в Луганській області від 31.12.2015 110 о/с. Також зазначила, що на її думку, розрахунки відповідача нарахованої їй компенсації за невикористані дні відпусток є невірними, крім того відповідачем їй за вказаними розрахунками були виплачені не в повному обсязі кошти нарахованої компенсації за 30 діб невикористаних відпусток, що підтверджено наданими відповідачем платіжними дорученнями.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, вважали розрахунк позивача невірними, оскільки при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки вимоги постанови КМУ 100 не застосовуються, розрахунок здійснюється відповідно до вимог Порядку 260 з розміру грошового забезпечення позивача станом на день звільнення, при цьому нарахована в цей місяць індексація не включається до розрахунку, оскільки не є окремим видом грошового забезпечення. На вимогу суду відповідач надав розрахунки сум компенсації та докази випдлати вказаних сум позивачу.

На підставі досліджених доказів суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України та карткою фізичної особи-платника податків (а.с. 10-14), є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 06.11.2015 (а.с. 15).

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25.02.2021 109 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції з 26.02.2021 (а.с. 18). В наказі зазначено про необхідність нарахування та виплати компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 03 діб.

На запит позивача від 17.03.2021 Головне управління Національної поліції в Луганській області листом від 13.04.2021 638/111/22-2021 повідомило позивача, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, законодавством не передбачена. Також в листі зазначено, що в наказі ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 109 о/с про звільнення позивача вказана компенсація за невикористану в році звільнення відпустки у кількості 03 діб. Зазначена компенсація відпустки у сумі 923,56 грн (до видачі 909,70 грн) була виплачена позивачу разом з грошовим забезпеченням за лютий 2021 року при остаточному розрахунку при звільненні. Тому, здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відсутні підстави. (а.с. 27-29).

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 02.04.2021 4078/111/36-2021 позивачем за 2015 рік повністю використана щорічна чергова оплачувана відпустка за 2015 рік у кількості 30 діб, з 14 липня по 12 серпня 2015 року. Залишок додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік складає 03 доби, а додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину - 10 діб (а.с. 19).

В листі Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 06.09.2021 6/2-182-1к зазначено, що ОСОБА_1 додаткову відпустку, як одинока матір, яка виховує дитину без батька за час проходження служби в ОВС за 2015 рік не використовувала (а.с. 53).

За наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 31.12.2015 110 о/с позивачу надано додаткову оплачувану відпустку відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про відпустки" (як одинокій матері) у кількості 12 діб, з 30.12.2015 по 10.01.2016 (в тому числі 2 святкові доби) (а.с. 52).

Позивач в своїх усних поясненнях визнала факт використання цієї відпустки за 2015 рік на підставі вказаного наказу.

Згідно з витягом з наказу від 18.01.2018 16 о/с позивачу надано додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину за 2016 рік у кількості 10 днів (а.с. 80). Ця обставина також визнається сторонами.

Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині, що стосується невиплати позивачу сум компенсації додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину (10 діб) за 2015 рік, оскільки позивач таку відпустку вона використала, що визнають сторони.

Таким чином, згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 02.04.2021 4078/111/36-2021 позивач має залишок невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік - 03 доби, за які їй компенсація нарахована та виплачена при звільненні не була (а.с. 19).

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 02.04.2021 1444/111/19-2021 позивач має невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2017-2019 роки - 30 діб, за 2020 рік залишок додаткової відпустки у кількості 09 діб (а.с. 20-21).

Наказом ГУНП в Луганській області від 23.04.2021 187 о/с було внесено часткову зміну до наказу ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 109 о/с, яким прийняте рішення позивача вважати звільненою з виплатою компенсації за 30 днів невикористаної додаткової відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2017, 2018 та 2019 роки (а.с. 50).

Відповідно до довідки УФЗБО ГУНП в Луганській області від 08.09.2021 1070/111/22-2021 щодо нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки одинокій матері, яка самостійно виховує дитину за 2017, 2018 та 2019 роки з розрахунку грошового забезпечення на день звільнення - 26.02.2021 компенсація за 30 діб складає: посадовий оклад - 1800,00 грн, спец.звання - 1000,00 грн, вислуга років (30%) - 840,00 грн, спецумови проходження служби (40%) - 1456,00 грн, премія (56,47%) - 2672,16 грн, всього: 7973,71 грн (нараховано за 30 діб, середньоденна 265,79 грн); утримано: ПДФО (18%) 1435,27 грн, компенсація ПДФО -1435,27 грн, військовий збір 1,5% -119,61 грн; до виплати: 7854 грн (а.с.55).

Платіжним дорученням від 28 квітня 2021 року 1929 та списком 164 від 28.04.2021 підтверджено факт нарахування відповідачем на картковий рахунок позивача суми грошових коштів 6944,37 грн (а.с.56-57).

26.05.2021 позивач звернулась до відповідача з вимогою про сплату компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, сплати компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки учасника бойових дій, сплати компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки, як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину (а.с. 22-26).

Позивачу листом від 18.06.200021 1059/111/2222-2021 відповідачем повідомлено про прийняте рішення, а також, що в квітні 2021 їй проведено нарахування та виплату коштів на картковий рахунок в сумі 6944,37 грн компенсації за невикористані додаткові відпустки, як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину за 2017, 2018 та 2019 роки (а.с. 30-31).

На вимогу суду відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту виплати в повному обсязі нарахованої ним суми компенсації за вказані 30 діб невикористаної відпустки (до виплати: 7854 грн).

В останнє судове засідання він надав суду лише доказ на підтвердження факту намагання з`ясувати такі обставини - запит начальника відділу правового забезпечення, адресованийначальникові УФЗБО щодо наявності підстав для виплати в меншому розмірі нарахованої суми компенсації позивачці (фактично виплачені - 6944,37 грн, замість нарахованих - 7854 грн) (а.с.118).

Таким чином відповідач не довів факту виплати нарахованої ним суми компенсації за вказані 30 діб невикористаної відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину за 2017, 2018 та 2019 роки, в розмірі 909,74 грн (7854 грн-6944,37 грн).

Також суду в ході розгляду справи була надана довідка УФЗБО ГУНП в Луганській області від 17.11.2021 4423/111/19- 2021, якою на вимогу суду остаточно визначено, що позивач має залишки невикористаних відпусток, за які їй не було нараховано компенсацію, а саме: за 2015 рік - 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час, 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій; за 2020 рік - 09 діб щорічної оплачуваної додаткової відпустки за 2020 рік та 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій (а.с.115).

Позивач в судовому засіданні визнала факт невикористання нею таких відпусток та пояснила, що в іншій справі нею були заявлені вимоги про нарахування та виплату компенсації за 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі 360/4455/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації задоволені. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції (а.с. 119-122).

Позивач в усних поясненнях зазначила, що їй було невідомо про наявність залишку, а саме 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, оскільки раніше в довідці Головного управління Національної поліції в Луганській області від 02.04.2021 4078/111/36-2021 відповідач про це позивача не повідомив (а.с.19).

Сулдом встановлено, що у відповідь на вимогу позивача Головне управління Національної поліції в Луганській області листом від 18.06.2021 1059/111/2222-2021 повідомило позивача, що здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій відсутні підстави (а.с. 30-31).

Таким чином сам факт наявності в позивача права на отримання відпосток як динокій матері, яка самостійно виховує дитину в період з 2017 по 2019 роки, відпустки як учаснику бойомих дій в 2015 році, додаткової відпустки за фактично відпрацьований час в 2015 році - 3 доби та в 2020 9 діб, а також факт невикористання таких відпусток позивачем визнається сторонами, отже вважається встановленим судом в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.

Окремим спірним питанням цієї справи є саме правильність здійснення відповідачем розрахунку розміру компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення таких сум.

Стосовно спірних правовідносин, що стосуються правильності розрахунку розміру компенсації за невикористані дні відпустки, які були нараховані відповідачем позивачу, суд встановив такі обставини.

Відповідно до довідки УФЗБО ГУНП в Луганській області від 08.09.2021 1070/111/22-2021 щодо нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки одинокій матері, яка самостійно виховує дитину за 2017, 2018 та 2019 роки з розрахунку грошового забезпечення на день звільнення - 26.02.2021 компенсація за 30 діб складає: посадовий оклад - 1800,00 грн, спец. звання - 1000,00 грн, вислуга років (30%) - 840,00 грн, спецумови проходження служби (40%) - 1456,00 грн, премія (56,47%) - 2672,16 грн, всього: 7973,71 грн (нараховано за 30 діб, середньоденна 265,79 грн); утримано: ПДФО (18%) 1435,27 грн, компенсація ПДФО -1435,27 грн, військовий збір 1,5% -119,61 грн; до виплати: 7854 грн (а.с.55).

Згідно з довідкою УФЗБО ГУНП в Луганській області від 08.09.2021 1069/111/22-2021 щодо нарахування компенсації за невикористані дні відпустки на день звільнення ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення на день звільнення - 26.02.2021 компенсація за 3 доби (зазначені в наказі про звільнення позивача) складає: посадовий оклад - 1800,00 грн, спец. звання - 1000,00 грн, вислуга років (30%) - 840,00 грн, спецумови проходження служби (40%) - 1456,00 грн, премія (56,47%) - 2672,16 грн, всього: 7973,71 грн (нараховано за 30 діб) : 30 діб = 265,79 грн (середньоденна) х 3 доби = 797, 37 грн; утримано: ПДФО (18%) 143,53 грн, компенсація ПДФО -143,53 грн, військовий збір (1,5%) 11,96 грн; до виплати: 785,41 грн (а.с.58).

Відповідно до довідки щодо ймовірного нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015 (3 доби) та 2020 (9 діб) роки ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення на день звільнення - 26.02.2021 компенсація за 12 діб (3+9), на думку відповідача, складає:посадовий оклад - 1800,00 грн, спец. звання - 1000,00 грн, вислуга років (30%) - 840,00 грн, спецумови проходження служби (40%) - 1456,00 грн, премія (56,47%) - 2672,16 грн, всього: 7973,71 грн (нараховано за 30 діб) : 30 діб = 265,79 грн (середньоденна) х 12 діб = 3189,48 грн; утримано: ПДФО (18%) 574,11 грн, компенсація ПДФО -574,11 грн, військовий збір (1,5%) 47,84 грн; до виплати: 3141,64 грн (а.с.62).

Згідно з довідкою УФЗБО ГУНП в Луганській області від 06.12.2021 1711/111/22-2021 позивачу грошове забезпечення позивача в січні 2021 за повний місяць служби включало такі складові: посадовий оклад - 1800,00 грн, спец. звання - 1000,00 грн, вислуга років (30%) - 840,00 грн, спецумови проходження служби (40%) - 1456,00 грн, премія (100,65%) - 5129,12 грн, індексація 1105,49 грн, нічні - 75,10 грн, всього: 11405,71 грн; в місяці звільнення - лютому 2021 за неповний місяць служби (по 26.02.2021) позивачу нараховано: посадовий оклад - 1671,43 грн, спец. звання - 928,57 грн, вислуга років (30%) - 780,00 грн, спецумови проходження служби (40%) - 1352,00 грн, премія (56,47%) - 2672,16 грн, індексація 1231,92 грн, нічні - 0,00 грн, всього: 8536,08 грн (а.с. 106).

Таким чином, сума індексації за люлтий 2021 року (станом на день звільнення зі служби в поліції) нараховувалася позивачу як складова його грошового забезпечення, однак не була включена в розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки відповідачем.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті п`ятої Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час".

За приписами пункту 19 частини першої статті 6 Закону 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

За приписами статті 12 Закону 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік".

Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон 580-V11I) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частини 1 статті 78 Закону № 580-VIIІ стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25.02.2021 № 109 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції з 26.02.2021 з вислугою на день звільнення: 14 років 05 місяців 1 день в календарному обчисленні (а.с. 18).

Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюється статтями 91-93 Закону № 580-VIIІ.

Приписами частини другої статті 92 Закону 580-VIIІ встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з вимогами частин 1-3 статті 93 Закону 580-VІІІ тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Отже позивач мала право на отримання в 2020 році 9 діб (14 років - 5 років), а в 2015 на 4 доби додаткової оплачуваної відпустки.

За приписами частини 9-10 статті 93 Закону 580-VІІІ поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Крім того, відповідно до абзацу 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року 260 (далі - Порядок 260) встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.

При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Слід зазначити, що в частині десятій статті 93 Закону 580-VI11 та абзаці 8 пункту 8 Розділу 111 Порядку 260 йдеться про «невикористану в році звільнення відпустку» без вказівки на її вид (основна чи додаткова).

Закон України «Про відпустки» (далі - Закону 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєвоважливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Приписами частини першої статті четвертої Закону 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачен і законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13. 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону );

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25. 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Пунктом 5 частини дванадцятої статті 10 вказаного Закону передбачено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону 504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Визначення "одинокої матері" наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року 9 та пункті 5 частини дванадцятої статті 10 Закону 504/96-ВР.

Відповідно до частими сьомої етапі 20 Закону 504/96-ВР додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 1 і цього Закону.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік".

Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 805/5111/15-а.

При вирішені справи суд враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означитиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.05.2020 по справі № 360/4127/19, а також у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.

Таким чином, на момент звільнення позивача, відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік, 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік та 09 діб щорічної оплачуваної додаткової відпустки за 2020 рік. Крім того, як встановлено судом, протиправно не здійснено виплати позивачці нарахованої суми компенсації за невикористані 30 діб соціальної відпустки як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину, за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 909,74 гривень.

Щодо наявності правових підстав для включення у розрахунок сум компенсації за невикористані відпустки позивачу суд дійшов таких висновків на підставі норм чинного законодавства.

Як вже зазначалося судом, відповідно до абзацу 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.

Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закон № 580-VIІІ, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1 1 цього Порядку.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з вимогами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17 адміністративне провадження №К/9901/31689/18 щодо розгляду аналогічних правовідносинкасаційний суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив індексацію як складову грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцю з таких підстав.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії (одноразової грошової допомоги при звільненні), що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років (одноразової грошової допомоги при звільненні) призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17.

Також необхідно наголосити, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, оскільки питання індексації не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Суд вважає за необхідне застосувати таку правову позицію Верховного Суду у спірних правовідносинах, оскільки виплата одноразової грошової допомоги при звільненні і пенсії за вислугу років як військовослужбовцям так і поліцейським передбачена одним законодавством (Законом № 2262-ХІІ).

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, що визнано Верховним Судом в аналогічних правовідносинах та підтвердженого розрахунком грошового забезпечення позивача за останні три місяця перед звільненням, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Такий висновок суду узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 638/5794/17, від 27 грудня 2019 року в справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Суд при вирішенні цієї справи (№ 360/4454/21) вважає за можливе застосувати до спірних правовідносиин вказану практику Верховного Суду, вважаючі такі правовідносини аналогічними, оскільки як розрахунок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (пункт 23 розділу І Порядку № 260) так і розрахунок компенсаціі за невикористану відпустку при звільненні (абзац 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260) здійснюється з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби (з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невключення при розрахунку позивачу компенсації за невикористані дні відпустки індексації як складової місячного грошового забезпечення на день її звільнення, чим порушив права позивача на отримання такої виплати в повному розмірі.

З огляду на встановлені судом обставини та підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В той же час для повного захисту порушеного права позивача на отримання компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні в повному обсязі суду слід вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту прав позивача відповідно до вимог ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується в силу звільнення позивача від сплати судового спору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 241-246, 250, 255, 262, 263, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстраціїя: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд.1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік, 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік та 09 діб щорічної оплачуваної додаткової відпустки за 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області внести відповідні зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 від 25.02.2021 №109 о/с щодо нарахування та виплати їй у зв`язку із звільненням грошової компенсації за невикористані 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік, 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік та 09 діб щорічної оплачуваної додаткової відпустки за 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік, 14 днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік та 09 діб щорічної оплачуваної додаткової відпустки за 2020 рік з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого вона мала відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби - 26.02.2021, з урахуванням індексації.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої суми компенсації за невикористані 30 діб соціальної відпустки як одинокої матері, яка самостійно виховує дитину, за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 909,74 гривень.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані 3 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2021 рік, 30 діб соціальної відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2017, 2018, 2019 роки з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого вона мала відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби - 26.02.2021, без урахування індексації.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 3 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2021 рік, 30 діб соціальної відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за 2017, 2018, 2019 роки з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого вона мала відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби - 26.02.2021, з урахуванням індексації, а також виплатити заборгованість, в тому числі, нараховані та невиплачені 909,74 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24 грудня 2022 року.

Суддя В.С. Шембелян