Рішення № 103139471, 26.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/10609/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 02 червня 2021 року №Ф-15779-13 про сплату боргу (недоїмки) в частині недоїмки у розмірі 4047,18 грн (а.с.31-34).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02 червня 2021 року №Ф-15779-13 його зобов`язано сплатити заборгованість з єдиного соціального внеску на загальну суму 11746,12 грн, з них 10464,36 грн недоїмки, 1033,63 грн штрафу та 248,08 грн пені. Позивач сплатив штраф та пеню (1281,76 грн) та 6417,18 грн недоїмки, оскільки погодився із цією частиною вимоги про сплату єдиного внеску. Проте в іншій частині вимоги про сплату боргу (недоїмки) за березень-травень та грудень 2020 року у сумі 4047,18 грн не погоджується з тих підстав, що осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (самозайнятих осіб), звільнено від сплати єдиного внеску за себе у вказаний період на підставі положень пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами; далі – Закон №2464-VI). Оскарження вимоги до Державної податкової служби України не призвело до її скасування, при цьому у рішенні за результатами розгляду скарги вказано, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного ним у звіті.

Позивач зауважив, що у звіті ним вказано суму нарахованого єдиного внеску у мінімальному розмірі. Проте відповідно до вказаних вище норм законодавства від сплати єдиного внеску за відповідний період він звільняється, але такі періоди включаються до страхового стажу та вважається, що страхові суми було сплачено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного законодавством для кожного з таких періодів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 22 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.45-47). В обґрунтування цієї позиції вказав, що самозайняті особи, які є платниками єдиного відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, навіть у той період, коли вони не отримують доходи від своєї діяльності. Такий обов`язок визначено статтею 7 названого Закону. Від цього обов`язку звільняються лише фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За обліковими даними ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 4017,18 грн станом на 31 грудня 2020 року.

Відповідач вважає, що у нього були підстави для формування позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, не сплаченого у встановлені строки.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало вирішенню судом по суті.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Як видно з відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України (за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/29220) 25 квітня 2002 року позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №217 (а.с.60).

05 лютого 2021 року позивачем було подано ГУ ДПС у Волинській області звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, у таблиці 1 додатка 5 якого самостійно визначено суму нарахованого єдиного внеску за січень - грудень 2020 року у загальній сумі 12712,48 грн – по 1039,06 грн щомісяця з січня по серпень та по 1100,00 грн з вересня по грудень 2020 року включно (а.с.16).

02 червня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформувало ОСОБА_1 вимогу №Ф-15779-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31 травня 2021 року у сумі 11746,12 грн (а.с.6), з них 10464,36 грн недоїмки, 1033,63 грн штрафу та 248,08 грн пені.

З відомостей інтегрованої картки платника видно, що штраф та пеня застосована ГУ ДПС у Волинській області рішенням від 05 лютого 2021 року №0064503-20-24-06-14 (а.с.56-58).

Позивач оскаржив вимогу до Державної податкової служби України в частині зобов`язання сплати боргу (недоїмки) у сумі 4047,18 грн (за березень, квітень, травень та грудень 2020 року), проте рішенням від 11 серпня 2021 року №18370/6/99-00-06-02-01-06 скарга залишена без задоволення, а вимога ГУ ДПС у Волинській області – без змін з тих підстав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа, що провадить незалежну професійну діяльність (адвокат); дата встановлення ознаки - з 16 липня 2018 року. Інформація про припинення/зупинення незалежної професійної діяльності відсутня. За даними інтегрованої картки платника станом на 31 травня 2021 року загальна сума заборгованості становила 11746,12 грн, яка виникла внаслідок несплати зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного платником у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, та сум штрафної санкції та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно з рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 05 лютого 2021 року №0064503-20-24-06-14. Рішення не оскаржувалося у встановленому порядку та є узгодженим; відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник (а.с.17-21).

Незгода позивача із вимогою про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахованої суми 4047,18 грн стала підставою для його звернення із позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон №2464-VI (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписами пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже, позивач як адвокат, здійснюючи незалежну професійну діяльність, є самозайнятою особою, а отже платником єдиного соціального внеску відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI осіб, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільнено від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, за загальним правилом платник єдиного внеску має обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, якщо до нього не застосовуються положення частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI.

Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI також передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною четвертою цієї статті податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953; далі – Інструкція №449).

Пунктом 4 розділу ІV Інструкції №449 обумовлено, що обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників (зокрема, особами, які провадять незалежну професійну діяльність) здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску; ці платники сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Суд звертає увагу, що спірним у розглядуваній справі є наявність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за березень, квітень, травень та грудень 2020 року, оскільки, на його думку, за вказані місяці він звільняється від сплати єдиного внеску.

Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску; за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Поряд з тим Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI було доповнено пунктом 9-10 такого змісту: «Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом».

Законом України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» у розділі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI в абзацах першому і другому пункту 9-10 слова та цифри «березня та з 1 по 30 квітня» замінено словами та цифрами «березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня».

Законом України від 04 грудня 2020 року №1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» пункт 9-10 доповнено підпунктом 9-10.1 такого змісту: «Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2021 року за себе.

Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за зазначені в абзаці першому цього підпункту періоди в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом».

Таким чином, тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, законом передбачена можливість бути звільненим від нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску за себе. З 1 по 31 грудня 2020 року звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску лише фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку.

При цьому зазначені особи - платники єдиного внеску на власний розсуд вирішують питання щодо застосування передбаченого звільнення від єдиного внеску. Вони можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за вказані періоди в розмірах та порядку, визначених Законом №2464-VI. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом.

Самостійне визначення платником єдиного внеску бази нарахування єдиного внеску за звітні періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року, з 1 по 31 грудня 2020 року у звітності свідчитиме про прийняття платником рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за вказані періоди в розмірах та порядку, визначених Законом №2464-VI.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ, пункту 10 розділу ІV Порядку №435 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року №511; далі – Порядок №435), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою №Д5 із зазначенням типу форми «початкова». Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник (пункт 16 розділу ІІ Порядку №435).

ОСОБА_1 як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2020 рік (таблиця 1 додатка 5) у графі 4 визначив суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 57784,00 грн (тобто, 4723,00 грн у січні –серпні, а також 5000,00 грн у вересні – грудні 2020 року). Розмір нарахованого позивачем внеску (графа 6 звіту) становить: по 1039,00 грн у січні – серпні (4723,00 х 22%), по 1100,00 грн у вересні – грудні (5000,00 х 22%). Зазначивши суми доходу та суми єдиного внеску у спірних періодах (графа 4 та графа 6), позивач добровільно виявив бажання сплатити єдиний внесок за березень, квітень, травень, грудень 2020 року.

Саме такі дії позивача і вказують на прийняте ним рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за зазначені в абзаці першому пункту 9-10 розділу розділі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI періоди в розмірах та порядку, визначених цим Законом.

Несплата позивачем самостійно визначеного у звіті єдиного внеску є підставою для формування податковим органом на кінець місяця вимоги про сплату недоїмки (боргу) з урахуванням цього звіту та на підставі даних інформаційної системи на суму боргу, що перевищує 10 грн.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02 червня 2021 року №Ф-15779-13 сформована на підставі закону та в межах наданих ГУ ДПС у Волинській області повноважень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач не сплатив судовий збір за подання позовної заяви, а у ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року йому було відстрочено сплату судового збору у сумі 908,00 грн до ухвалення судового рішення у справі. На момент винесення рішення вказана сума судового збору позивачем не сплачена.

Частиною другою статті 133 КАС України передбачено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи зазначене, з позивача слід стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн в дохід Державного бюджету.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправною та скасування вимоги в частині відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк