Рішення № 103138191, 14.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/11653/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадасту у Волинській області про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Держгеокадасту у Волинській області (далі – відповідач, ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання протиправними дій експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гіль Ірини Павлівні, щодо викладення зауваження у пункті 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22 квітня 2021 року №8241/82-21; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди завданої суб`єктом владних повноважень в розмірі 2270,00 грн, внаслідок зазначення протиправного зауваження у пункті 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22 квітня 2021 року №8241/82-21.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на замовлення позивача експертом Цимбалюк Я. Я. був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який у березні 2021 року був поданий на погодження до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до статті 186 та 186-1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України).

Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області Паненком Віталієм Вікторовичем був розглянутий проект землеустрою та за наслідками розгляду був виданий висновок від 05 квітня 2021 року №5709/82-21 про непогодження такого проекту землеустрою.

В пункті 9 цього висновку зазначені зауваження наступного змісту: проект землеустрою містить відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку згідно яких на земельну ділянку зареєстроване речове право - право оренди: відомості про припинення речового права відсутні; перелік обмежень щодо використання земельної ділянки не містить дати, реєстраційного номера, підпису, печатки виконавця, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Після цього, розробником проекту землеустрою був поданий повторно на екстериторіальне погодження разом з коректурним аркушем до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05 квітня 2021 року № 5709/82-21.

Відповідно до висновку експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гіль Ірини Павлівни від 22 квітня 2021 року №8241/82-21 проект землеустрою повторно не погоджено.

Із змісту пункту 9 вказаного висновку убачаються наступні зауваження: не враховано зауваження висновку від 05 квітня 2021 року №5709/82-21; згідно відомостей Державного земельного кадастру відсутні відомості про припинення права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7123785500:02:001:0373 (статті 126, 126-1 ЗК України.) Відсутня згода землекористувача на вилучення земельної ділянки (стаття 149 ЗК України, стаття 50 Закону України «Про землеустрій») (пункт 9.1); уточнити форму власності на земельну ділянку. Згідно відомостей Державного земельного кадастру на земельну ділянку зареєстровано право власності за Ротмистрівською сільською радою, форма власності – комунальна (пункт 9.2); відсутня копія клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (стаття 50 Закону України «Про землеустрій») (пункт 9.1).

Позивач вказує, що оскільки зауваження, які викладені експертом Гіль І.П. у висновку від 22 квітня 2021 року №8241/82-21 (пункти 9.2 та 9.3) фактично є новими зауваженнями, а ніж ті, які були викладені попереднім експертом Паненком В. В. у висновку від 05 квітня 2021 року №5709/82-21, в той час як вимоги статті 186-1 Земельного кодексу України прямо забороняють наступному експерту вказувати інші зауваження, які не були зазначені в попередньому висновку.

Крім того, поза увагою експерта залишилася та обставина, що у пояснювальній записці до проекту землеустрою чітко вказано посилання на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та постанову Черкаського апеляційного суду, якими визнано договір оренди недійсним.

Тому, на час замовлення та розроблення проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 за зверненням позивача та на час погодження проекту землеустрою експертом ОСОБА_3 , зареєстроване речове право - право оренди було визнано недійсним та скасовано.

Так, рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2020 року у справі №703/1796/17 залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року було визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 01 грудня 2014 року №23-5503/14-14- СГ про передачу ОСОБА_4 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 108,1905 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0373, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років, а також визнано недійсним укладений 01 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки загальною площею 108,1905 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0373 розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Таким чином, на момент подання позивачем заяви від 20 листопада 2020 року на отримання дозволу на складання проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області дана земельна ділянка не була обтяжена правами третіх осіб, як наслідок, норми ЗК України не зобов`язували його отримувати письмову згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Щодо форми власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 вказує, що форма власності, час замовлення та розроблення проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 за його зверненням та на час погодження проекту землеустрою попереднім експертом ОСОБА_3 , земельна ділянка була державною формою власності.

І лише в період між першим висновком експерта ОСОБА_3 і другим висновком ОСОБА_5 форма власності змінилася із державної на комунальну, внаслідок передачі земель від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Ротмистрівської ОТГ, що не зобов`язувало розробника вносити відповідні зміни до проекту землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди завданої суб`єктом владних повноважень в розмірі 2270,00 грн позивач зазначає, що отримавши зауваження, яке не відповідає вимогам частинам першій – третій статті 186-1 ЗК України, він зазнав розчарувань та незручностей, що кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди від винесення неправомірного зауваження у висновку, та час, який він витратив на звернення до суду для відновлення своїх порушених прав щодо вирішення зазначеного питання по суті.

З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 25 листопада 2021 року позовні вимоги не визнало мотивуючи тим, що експертом Гіль І.П. розглядався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, кадастровий номер 7123785500:02:001:0373 ОСОБА_1 с. Носачів Носачівська сільська рада (за межами) Смілянського району Черкаської області. В результаті чого було видано висновок про розгляд документації із землеустрою, який містив зауваження про те, що не було враховано зауваження висновку від 05 квітня 2021 року №5709/82-21. Згідно відомостей Державного земельного кадастру відсутні відомості зупинення права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7123785500:02:001:0373 (статті 126, 126-1 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відсутня згода землекористувача на вилучення земельної ділянки (стаття 149 ЗК України, стаття 50 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не було уточнено форму власності на земельну ділянку. Також, згідно відомостей Державного земельного кадастру на земельну ділянку зареєстровано право власності за Ростмістрівською сільською радою, форма власності - комунальна, відсутня копія клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (стаття 50 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зважаючи на зауваження, вищевказаний проект землеустрою був не погоджений. Висновок про розгляд документації із землеустрою був зареєстрований в Головному управлінні 22 квітня 2021 року за №8241/82-21.

Вказує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав чинності 27 травня 2021 року, статтю 186-1 ЗК виключено, а також статтю 50 Закону України «Про землеустрій» викладено в новій редакції, з якої, серед іншого, виключено матеріали погодження проекту землеустрою.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року №580 «Про деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», якою затверджено тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою, втратила чинність 27 жовтня 2021 року.

Таким чином, відповідно до внесених змін до законодавства на даний час в органах Держгеокадастру відсутні повноваження щодо погодження документації із землеустрою.

На думку Головного управління відсутні підстави вважати протиправними дії експерта Гіль І.А. оскільки позивачем не були усунуті зауваження зазначені у висновку експерта від 22 квітня 2021 року, а тому позовна вимога про визнання протиправними дій експерта Гіль І.П. щодо викладення зауваження у пункті 9 Висновку про розгляд документації із землеустрою від 22 квітня 2021 року №8241/82-21 не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 2270,00 грн зазначає, що в даному випадку рішення експерта Гіль І.П. відповідає вимогам законодавства, а тому для стягнення моральної шкоди немає жодних підстав.

Окрім того, ОСОБА_1 до позову не додано жодного доказу, який підтверджує спричинення йому моральної шкоди саме діями експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гіль І.П. щодо викладення зауваження у пункті 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22 квітня 2021 року № 8241/82-21, відтак, позивачем не доведено причинного зв`язку між діями державного експерта та настанням після цих дій будь-яких негативних наслідків для нього у вигляді моральної шкоди.

З огляду на зазначене відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 32-36).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 28).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду кадастровим номером 7123785500:02:001:0373 села Носачів Носачівська сільська рада (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області.

Відповідно до висновку експерту державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області Паненка Віталія Вікторовича від 05 квітня 2021 року №5709/82-21 наданий позивачем проект землеустрою не погоджено.

В пункті 9 висновку зазначені наступні зауваження: проект землеустрою містить відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку, згідно яких на земельну ділянку зареєстроване речове право - право оренди. Відомості про припинення речового права відсутні. Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки не містить дати, реєстраційного номера, підпису, печатки виконавця, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (арк. спр. 7).

Позивач повторно подав на екстериторіальне погодження проект землеустрою разом з коректурним аркушем до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05 квітня 2021 року № 5709/82-21 (арк. спр. 23).

Відповідно до висновку експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гіль Ірини Павлівни від 22 квітня 2021 року №8241/82-21 проект землеустрою повторно не погоджено.

Із змісту пункту 9 вказаного висновку убачаються наступні зауваження: 1) не враховано зауваження висновку від 05 квітня 2021 року №5709/82-21. Згідно відомостей Державного земельного кадастру відсутні відомості про припинення права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7123785500:02:001:0373 (статті 126, 126-1 ЗК України.) Відсутня згода землекористувача на вилучення земельної ділянки (стаття 149 ЗК України, стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). 2) Уточнити форму власності на земельну ділянку. Згідно відомостей Державного земельного кадастру на земельну ділянку зареєстровано право власності за Ротмистрівською сільською радою, форма власності – комунальна; 3) Відсутня копія клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (стаття 50 Закону України «Про землеустрій») (арк. спр. 6).

Вважаючи протиправною дію експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гіль Ірини Павлівни, щодо викладення зауваження у пункті 9 вказаного висновку позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення врегульовано Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 року № 1808-ІV (далі - Закон № 1808-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1808-ІV державна експертиза землевпорядної документації (надалі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (стаття 6 Закону № 1808-1V).

Статтею 32 Закону № 1808-ІV встановлено, що державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону №1808-IV виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону (надалі - експерти державної експертизи).

Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, Держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

З аналізу наведених норм слідує, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів, а предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Так, згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308 (зі змінами) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, дорученнями Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області, забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів; здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель.

Відповідно до частин першої та другої статті 35 Закону №1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Висновок державної експертизи землевпорядної документації оформляється за типовою формою, встановленою Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 18 Закону №1808-ІV.

Організаційні засади і вимоги щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері визначено Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03 грудня 2004 року №391 (далі - Методика №391).

Згідно з положеннями пункту 3.5 Методики № 391 на заключній стадії проведення державної експертизи узагальнюються результати експертних досліджень, готується висновок державної експертизи щодо доцільності затвердження землевпорядної документації.

Так, підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Оцінка землевпорядної документації у висновках державної експертизи (за одним із вказаних варіантів) є обов`язковою (підпункти 3.5.3-3.5.4 Методики № 391).

Отже, підсумки державної експертизи відображаються у висновку, в якому експерт вказує на виявлені недоліки (якщо такі мали місце), необхідність доопрацювання проекту землевпорядної документації (у разі наявності недоліків).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів, а предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам. Крім цього, проведення експертизи проекту землевпорядної документації та формулювання за її наслідками висновків, є виключною компетенцією органів Держгеокадастру.

Статтею 37 Закону № 1808-ІV встановлено, що замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що заінтересовані особи, не згодні з висновком експертизи, мають подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону уповноважений розглядати такі клопотання.

Право заінтересованих осіб на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи виникає лише у разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи.

Аналогічна позиція сформована Верховним Судом у постановах від 17 червня 2020 року у справі №808/1508/16, від 14 квітня 2020 року у справі № 806/2643/16, від 23 квітня 2020 року у справі №814/3555/14, від 09 лютого 2021 року у справі № 823/1853/16.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, клопотання про спростування негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач не в повній мірі реалізував право на оскарження висновку про розгляд документації із землеустрою, в порядку, встановленому статтею 37 Закону №808-IV, а тому надання оцінки судом зауваженням, викладеним у висновку державної експертизи у судовому порядку є передчасним.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не було дотримано порядку оскарження висновку, встановленого статтею 37 Закону № 1808 у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі. № 260/1725/21.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди завданої суб`єктом владних повноважень в розмірі 2270,00 грн, внаслідок зазначення протиправного зауваження у пункті 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22 квітня 2021 року №8241/82-21 суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 статті 23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини третьої статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відтак, на думку суду, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №1340/4056/18, від 18 червня 2020 року у справі №339/183/16-а, від 03 серпня 2020 року у справі №817/48/18.

Разом з тим, ОСОБА_1 зазначаючи, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, жодним чином не вказує у чому саме полягали його моральні страждання, душевні переживання, та якими доказами це підтверджується.

Наприклад, в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на лікарняному у зв`язку з моральними стражданнями завданими відповідачем та будь-які інші письмові докази на підтвердження вказаних обставин.

Позивач також не надав доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між рішенням суб`єкта владних повноважень та його діями, що є предметом цієї справи, та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідача.

Тому, позовна вимога стосовно відшкодування моральної шкоди у сумі 2270,00 грн не підлягає задоволенню з підстав недоведеності її спричинення саме діями відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Відтак, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи, письмові докази, наявні в адміністративній справі суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати на користь сторін не стягуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67 ідентифікаційний код юридичної особи 39767861) про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 14 січня 2022 року.