Рішення № 103137737, 10.02.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 926/4541/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 245, кв. 14) до Фізичної особи-підприємця Миргородської Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 30790,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Миргородської Олени Юріївни про стягнення заборгованості в сумі 30790,00 грн. На обґрунтування позову вказує про неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов`язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні №2021-01-27 від 27.01.2021 в частині здійснення замовником-експедитором своєчасної та повної оплати виконаних перевізником-виконавцем послуг з міжнародного перевезення вантажу згідно договору-заяви №3 від 12.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2021 позовну заяву ТОВ "Велес Буковина" до ФОП Миргородської Олени Юріївни про стягнення заборгованості в сумі 30790,00 грн. з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021, для розгляду справи № 926/4541/21 визначено головуючого суддю: Жиляєв Є.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.12.2021, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була вручена відповідачу 06.01.2022, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №034945/1, яке повернулось до суду 10.01.2022.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Матеріалами справи установлено, що 27.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Миргородськоюї Оленою Юріївною (експедитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" (перевізник) було укладено Договір №2021-01-27 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні (далі - Договір) (а.с. 5-7), відповідно до умов пункту п.1.1. якого, предметом даного договору є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів в міжміському та міжнародному сполученні.

Відповідно до п.1.2. вищевказаного Договору перевізник зобов`язується перевезти вантаж, вказаний у ТТН (CMR) та ввірений йому вантажовідправником, а експедитор зобов`язується оплатити послуги перевезення.

Згідно з п. 2.3 Договору, вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці, яку експедитор надає перевізнику після узгодження на кожне перевезення окремо. Заявка є невід`ємною частиною Договору і має з ним однакову юридичну силу.

Відповідно до п. п.7.2. Договору, договір, заявка та ін. документи передані за допомогою електронної пошти мають силу на рівні з оригіналом.

Так, із обставин справи слідує, що 12.03.2021 шляхом обміну простими електронними листами сторонами було укладено Договір-заявку №3 на транспортування вантажу автомобільним транспортом територією України та за її межами (далі - Договір-заявка) (а.с. 8), відповідно до умов якої перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Волос (Греція) - м. Харків.

На підтвердження укладення Договору перевезення позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію міжнародної товаротранспортної накладної (ТТН) СMR№012608 від 16 березня 2021 р. (а.с. 9).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що перевізником послуги з перевезення вантажу, за обумовленим в Договорі-заявці маршрутом, була виконана належним чином та без будь-яких претензій та зауважень, застережень з боку вантажоодержувача. Цю обставину підтверджує наявність підпису та печатки вантажоодержувача в графі 24 CMR та відсутність будь-яких приміток отримувача вантажу у зазначеній графі (а.с. 9).

Обумовлена в пункті «Сума фрахту/порядок оплати» Договору-заявки, вартість перевезення склала 2300,00 євро. За змістом цього ж пункту, кошти сплачуються у гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату завантаження на розрахунковий рахунок, у строк до десяти банківських днів після отримання оригіналів документів, визначених Договором-заявкою.

Завантаження, дата якого відповідає даті дати складання накладної CMR, відбулося 16.03.2021. Курс НБУ на вказану дату складав 32,9523 грн. за 1 євро, що передбачає сплату перевезення у гривнях у сумі 75790,29 грн = (2300х32,9523).

У виставленому рахунку на оплату №588 від 23.03.2021 вказана сума була заокруглена до цілих і склала 75790,00 грн. (а.с. 10).

З матеріалів справи убачається, що 23.04.2021 відповідно до платіжного доручення №1024 від 23.04.2021 відповідачем було сплачено на користь позивача 20000,00 грн.; 14.05.2021 згідно платіжного доручення №1037 відповідачем було сплачено 25000,00 грн (а.с. 11-12). Всього відповідачем було сплачено позивачу за послуг з перевезення вантажу в сумі 45000,00 грн.

З урахуванням проведених відповідачем платежів, залишкова сума грошового зобов`язання відповідача склала 30790,00 грн, яка залишилася останнім несплаченою.

Отже, позивачем у позові наголошено, що відповідач не виконав свої зобов`язання відповідно до умов договору, а саме не здійснив оплату наданих транспортних послуг у строк та у розмірі, визначених у п.3.2., 3.3. Договору, здійснивши лише часткову оплату послуг згідно платіжних доручень (а.с.11-12), у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за транспортні послуги у розмірі 30790,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У пунктах 3.1., 3.2., 3.3. Договору №2021-01-27 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні від 27.01.2021 сторони погодили вартість перевезення і порядок здійснення розрахунків. А саме, розрахунки за перевезення вантажів по території України та і за її межами здійснюється в національній валюті України - гривнях.

Перевізник надає експедитору для оплати всі необхідні документи (рахунок-фактуру, акт виконання робіт, заявку на перевезення, податкову накладну, ТТН чи СМР з відміткою вантажоотримувача та митних органів.

Оплата здійснюється у строки, вказані у заявці, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів вказаних в п. 2.3. договору.

Матеріалами справи підтверджено, що перелік необхідних документів, які передбачені п.3.2. Договору, 19.10.2021 були надіслані відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист (а.с. 14-16).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені договором строки повну вартість цих послуг позивачу не сплатив, відповідний борг, який заявлено до стягнення у розмірі 30790,00 грн. є обґрунтованим, доведеним та таким, що відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" до Фізичної особи-підприємця Миргородської Олени Юріївни підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору покладаються на відповідача в сумі 2270,00 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з Фізичної особи-підприємця Миргородської Олени Юріївни витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6400,00 грн. та 3000,00 грн. гонорару успіху.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2021 між позивачем - ТОВ "Велес Буковина" (довіритель) та адвокатом Лозою В.М. (повірений) було укладено договір про правову допомогу б/н (а.с. 19-20), відповідно до умов якого повірений зобов`язався від імені і за рахунок довірителя надати правову допомогу у спорі з ФОП Миргородською О.Ю. (відповідачем у даній справі).

Відповідно до умов пунктів 2.1., 2.2., 2.3. вищевказаного Договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 6400,00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3000,00 грн.

Отже, сторони у Договорі про правову допомогу б/н погодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги відбувається у формі як «основного гонорару» в сумі 6400,00 грн., так і «додаткового гонорару» в сумі 3000,00 грн., так званого «гонорару успіху».

В теорії «гонорар успіху» - це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вирішено виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат додаткового гонорару, передбаченого договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто, так званого гонорару успіху. У цій постанові висловлено наступну правову позицію про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката, передбаченому пунктом 4.2. додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення «гонорару успіху» задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.

Отже, «гонорар успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, позивачем було подано належним чином засвідчені копії документів. А саме: договір про правову допомогу б/н від 08.11.2021; квитанцію від 10.11.2021 р. на суму 6000,00 грн., акт приймання - передачі наданих послуг від 10.11.2021 р.

Судом встановлено, що Лоза В.М. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 року (а.с. 24).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, протилежного відповідачем не спростовано та відповідного клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на послуги адвоката подано не було, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9400,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Миргородської Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 245, кв. 14, код ЄДРПОУ 37273350) - 30790,00 грн. заборгованості; 2270,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9400,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" лютого 2022 р.

Суддя Є.М. Жиляєв