Рішення № 103136934, 09.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2022Справа № 910/13673/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія"

про стягнення 43 240,95 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (відповідач) про стягнення 43 240,95 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови Договору про надання гарантії № 5750-1219/GRL5.1t від 26.12.2019, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 43 240,95 грн., з яких 40 652,00 грн. основна заборгованість, 40,65 грн. інфляційні втрати, 1 793,14 грн. 35 % річних та 755, 16 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13673/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.09.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що за умовами договору про банківську гарантію до гаранта переходить право вимоги в межах суми, фактично сплаченої ним за гарантією, тобто в даному випадку виключно в межах суми в розмірі 38 550,00 грн. Також відповідач зазначає, що позивачем не вірно розраховано 3% річних та інфляційні втрати. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

04.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги щодо всіх платежів, зроблених за договором гарантії, в тому числі суми судового збору, а відтак просив суд позов задовольнити.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2019 між Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" (банк, гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (принципал) укладено договір про надання гарантії № 5750-1219/GRL5.1t (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого гарант в порядку та на умовах, які визначені цим Договором, надає Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (бенефіціар) гарантію, згідно умов якої гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом його зобов`язань щодо укладення з бенефіціаром договору. Гарантія є необхідною для участі принципала у відкритих торгах, що оголошує бенефіціар.

Відповідно до п. 1.2. Договору гарантія видається на суму 38 550,00 грн. (тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 4.1. Договору у разі виконання гарантом зобов`язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно чинного законодавства України набуває прав зворотньої вимоги (регресу) до принципала в межах суми, фактично сплаченої ним за гарантією.

Згідно п. 4.2. Договору принципал зобов`язаний погасити свої грошові зобов`язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов`язань перед бенефіціаром, які забезпечені гарантією, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта.

21.02.2020 бенефіціар звернувся до позивача із вимогою № 01-22-88 від 21.02.2020 про сплату гарантії, оскільки відповідачем не було виконано умови публічної закупівлі - не укладено відповідний договір за результатами процедури закупівлі.

Позивач відмовив бенефіціару у виплаті відповідної гарантії.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.08.2020 по справі № 910/5063/20 з позивача на користь бенефіціара було стягнуто 38 550,00 грн. гарантії за Договором та 2 102,00 грн. судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення суду позивач сплатив бенефіціару 40 652,00 грн.

11.06.2021 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості № 2128/121-01, яка 29.06.2021 була повернута позивачу у зв`язку із не врученням її відповідачу.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, як принципал, не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором, тому позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі банківської гарантії. Особливості регулювання цих правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України та положеннями глави 22 Господарського кодексу України.

Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Водночас ст. 546 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов`язання.

Зокрема, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положенням "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (п. 2 Глави 4 розділу II) визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Судом встановлено, що позивачем, як гарантом, виконано умови Договору та сплачено бенефіціару суму гарантії у розмірі 38 550,00 грн. Натомість позивачем заявлена до стягнення сума 40 652,00 грн., яка включає в себе також сплачену позивачем суму судового збору за Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.08.2020 по справі № 910/5063/20.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що сума судового збору, сплачена позивачем бенефіціару за рішенням суду не входить у межі суми гарантії, яка визначена Договором в розмірі 38 550,00 грн. Відповідні витрати понесені позивачем не з вини відповідача та їх компенсація не передбачена умовами Договору.

Таким чином, суд констатує, що позивач, як гарант за Договором, набув право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача, як принципала, в межах суми гарантії - 38 550,00 грн.

Окрім суми сплаченої гарантії позивач нарахував та просить також стягнути з відповідача інфляційне збільшення боргу в розмірі 40,65 грн., 35% річних в розмірі 1 793,14 грн. та пеню в розмірі 755,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.2. Договору у випадку виконання гарантом зобов`язань принципала, які забезпечені гарантією, принципал сплачує гаранту плату в розмірі 35% річних від суми коштів, яка фактично була сплачена бенефіціару за наданою гарантією. Нарахування процентів починається із дня, коли гарантом було здійснено відповідну оплату.

Відповідно до п. 6.3. Договору в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує пеню, розмір якої розраховується виходячи із ставки 0,1% від суми гарантії за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Перевіривши розрахунок відсотків річних та інфляційного збільшення боргу суд зазначає, що арифметично вони зроблені позивачем не вірно, оскільки останнім не вірно враховано суму боргу, з якої необхідно розраховувати відповідні платежі. Судом самостійно зроблено відповідні розрахунки та встановлено, що розмір інфляційного збільшення складає 38,55 грн., а 35% річних - 1 700,42 грн. Розрахунок пені зроблений позивачем арифметично вірно.

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу також інфляційне збільшення боргу в розмірі 38,55 грн., 35% річних в розмірі 1 700,42 грн. та пеню в розмірі 755,16 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не надано суду доказів сплати грошових зобов`язань за Договором.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" підлягає частковому задоволенню у розмірі 38 550 грн. 00 коп. заборгованості, 38 грн. 55 коп. інфляційного збільшення боргу, 1 700 грн. 42 коп. 35 % річних, 755 грн. 16 коп. пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" про стягнення 43 240,95 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (03058, м. Київ, вул. Західна, б. 11, кв. 34, ідентифікаційний код 36196836) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А, ідентифікаційний код 21570492) 38 550 (тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 38 (тридцять вісім) грн. 55 коп. інфляційного збільшення боргу, 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 42 коп. 35% річних, 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 16 коп. пені та 2 154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 67 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.02.2022.

Суддя С. В. Стасюк