Рішення № 103136613, 19.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2022Справа № 910/15262/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські регіональні електромережі" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код: 23243188)

до Верховного Суду України (01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, будинок 4; ідентифікаційний код: 00019034)

про стягнення 89 647, 70 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Дтек Київські регіональні електромережі" з позовом до Верховного Суду України про стягнення заборгованості 89 647, 70 грн, з яких: 71 249, 00 грн - основний борг, 12 409, 19 грн - інфляційні втрати, 5 989, 51 грн - 3% річних, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором постачання електричної енергії № 357 від 28.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські регіональні електромережі" залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Дтек Київські регіональні електромережі" п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви з вказаною згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Верховного Суду України; доказів надіслання (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) копії позовної заяви з доданими до неї документами саме тих, що були подані до суду (за вирахуванням: електронної довіреності - 1 арк., опису вкладення - 1 арк., поштової накладної з фіскальним чеком на 1 арк.) на адресу місцезнаходження відповідача.

08.10.2021 та 12.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.01.2022.

18.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 19.01.2022 представники сторін не з`явилися, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

За наслідками розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом було відмовлено в його задоволенні, у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю заявлення, адже, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси, зокрема й в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 19.01.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2010 між Закритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" (нове найменування Приватне акціонерне товариство "Дтек Київські регіональні електромережі") (далі - постачальник) та Верховним Судом України (далі - споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 357 за умовами якого постачальник продає електричну енергію електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

За умовами пп. 2.3.3., 2.3.4. договору споживач взяв на себе зобов`язання оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку". Споживач зобов`язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до пп. 3.1.1 договору, постачальник наділений правом отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на умовах передбачених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії, на умовах передбачених в додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", та інші платежі обумовлені договором.

В додатку № 6 до договору сторони погодили порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форму звіту споживача про покази приладів обліку, відповідно до п. 1 якого покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 24-00 годин на дату закінчення розрахункового періоду.

Згідно додатку № 6 до договору споживач зобов`язаний щомісячно знімати показання на дату закінчення розрахункового періоду та довести їх значення електропостачальникові за встановленою формою за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. К.Маркса,77 (тобто подати звіт за використану електричну енергію у розрахунковому періоді).

В той же час, пунктом 8 додатку № 6 встановлено, що у разі неподання споживачем даних про покази лічильників, вказаних у п. 2 цього додатку та у разі відсутності показів цих лічильників, знятих постачальником, визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється у відповідності з ПКЕЕ.

В таблиці 7.1 додатку № 7 "Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації" зазначений перелік засобів обліку, номери ТП, у яких встановлені прилади обліку.

Згідно п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

За умовами п. 1.1. додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа попереднього місяця до 15 числа рахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Відповідно до п. 2.3.4 договору споживач зобов`язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач здійснював споживання електричної енергії, однак, оплату здійснював не в повному обсязі та починаючи з серпня 2018 року взагалі перестав здійснювати оплату за використану електроенергію.

Відтак, на підставі зафіксованих показників засобу обліку відповідача, останньому в період з серпня 2018 року по грудень 2018 року було виставлено рахунки фактури за спожиту електроенергію та перетікання реактивної електроенергії, які не були оплачені а саме на суму 71 249, 00 грн. Крім того, позивачем у зв`язку із порушенням строків виконання грошового зобов`язання виходячи із суми основного боргу було здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 12 409, 19 грн та 3% річних в сумі 5 989, 51 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 № 312 (далі по тексту - ПРРЕЕ) та ін.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 1.1.1 ПРРЕЕ вимоги Закону та ПРРЕЕ є обов`язковими для виконання всіма споживачами.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За умовами п. 1.2 ПКЕЕ та п.1.1.2 ПРРЕЕ реактивна потужність - складова повної: потужності, яка залежно від параметрів, схеми та режиму роботи електричної мережі спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1.2 ПРРЕЕ електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного стриму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Отже, як слідує із наявних в матеріалах справи доказів та встановлено судом, позивачем на підставі зафіксованих показників засобу обліку відповідача в період з серпня 2018 року по грудень 2018 року було виставлено рахунки фактури за спожиту електроенергію та перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 71 249, 00 грн.

Разом з тим, виходячи із наведених вище положень договору, сторонами погоджено строк оплати наданих послуг з постачання електричної енергії, водночас, суд вказує, що жодних доказів щоб свідчили про здійснення відповідачем оплати електроенергії в матеріалах справи не міститься, як і не міститься будь яких заперечень (зауважень) щодо кількості, якості та ціни наданих послуг.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів здійснення виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, доказів оплати переданої позивачем та відповідно спожитої відповідачем електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про постачання електричної енергії № 357 від 28.04.2010 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 71 249, 00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12 409, 19 грн та 3% річних в сумі 5 989, 51 грн, то суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відтак, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за повні місяці, вважає що нарахування було здійснено вірно, у зв`язку з чим, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 5 989, 51 грн та інфляційних втрат в сумі 12 409, 19 грн є обґрунтованими на підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

Керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські регіональні електромережі" - задовольнити.

2. Стягнути з Верховного Суду України (01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, будинок 4; ідентифікаційний код: 00019034) на користь Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські регіональні електромережі" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код: 23243188) заборгованість в сумі 71 249 (сімдесят одна тисяча двісті сорок дев`ять) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 12 409 (дванадцять тисяч чотириста дев`ять) грн 19 коп., 3% річних в сумі 5 989 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.02.2022

Суддя Д.О. Баранов