Рішення № 103131647, 02.02.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/6629/21

пр. № 2/759/170/22

02 лютого 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Кушнірчук А.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Громадської організації «Солідарна справа Громад» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації, зобов`язання спростувати та видалити недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року ГО «Солідарна справа Громад» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та порушує ділову репутацію, наступну інформацію (твердження), поширені ОСОБА_2 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_7 на власній сторінці в соціальній мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 асаме: «… ответственное лицо)... Вчерашние события на Банковой?) Под Офисом Президента? На мой взгляд, все слишком очевидно. Все белее белого. Или чернее чёрного. Как хотите. Нет, можно, конечно, продолжать делать вид, что все норм. Или есть сомнения в том, кто, почему и зачем? А, точно - «не все так однозначно; надо разобраться; без провокаторов не обошлось, мы же белые и пушистые». Ну а если чуть подумать и оценить хотя бы «открытые источники»? Не будем? Сначала «заявка на проведение акции» от формальных и неформальных организаторов, среди которых особое место заняли «Рух опору капітуляції», «Вільні люди», «Дем сокира», «Справа громад» и несколько партнёрских организаций по меньше. Все они и так или иначе связаны с реваншистской жаждой ОСОБА_4 и с его материально-ресурсным обеспечением. Именно их паблики наравне, разумеется, с «профессиональными» телеканалами опять же ОСОБА_4 крайне истерически требовали «идти на акцию». Суть которой в итоге и свелась к банальному разгрому стен и окон…»; зобов`язати ОСОБА_2 у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту оприлюднення зазначеного судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень спростувати твердження: «… ответственное лицо)... Вчерашние события на Банковой?) Под Офисом Президента? На мой взгляд, все слишком очевидно. Все белее белого. Или чернее чёрного. Как хотите. Нет, можно, конечно, продолжать делать вид, что все норм. Или есть сомнения в том, кто, почему и зачем? А, точно - «не все так однозначно; надо разобраться; без провокаторов не обошлось, мы же белые и пушистые». Ну а если чуть подумать и оценить хотя бы «открытые источники»? Не будем? Сначала «заявка на проведение акции» от формальных и неформальных организаторов, среди которых особое место заняли «Рух опору капітуляції», «Вільні люди», «Дем сокира», «Справа громад» и несколько партнёрских организаций по меньше. Все они и так или иначе связаны с реваншистской жаждой ОСОБА_4 и с его материально-ресурсным обеспечением. Именно их паблики наравне, разумеется, с «профессиональными» телеканалами опять же ОСОБА_4 крайне истерически требовали «идти на акцию». Суть которой в итоге и свелась к банальному разгрому стен и окон…», шляхом опублікування в соціальній мережі Facebook на власній сторінці резолютивної частини рішення суду; зобов`язати ОСОБА_2 , у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту оприлюднення зазначеного судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень видалити недостовірну інформацію про Громадську організацію «Солідарна Справа Громад», що була розміщена у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_7 в соціальній мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, твердження: «… ответственное лицо)... Вчерашние события на Банковой?) Под Офисом Президента? На мой взгляд, все слишком очевидно. Все белее белого. Или чернее чёрного. Как хотите. Нет, можно, конечно, продолжать делать вид, что все норм. Или есть сомнения в том, кто, почему и зачем? А, точно - «не все так однозначно; надо разобраться; без провокаторов не обошлось, мы же белые и пушистые». Ну а если чуть подумать и оценить хотя бы «открытые источники»? Не будем? Сначала «заявка на проведение акции» от формальных и неформальных организаторов, среди которых особое место заняли «Рух опору капітуляції», «Вільні люди», «Дем сокира», «Справа громад» и несколько партнёрских организаций по меньше. Все они и так или иначе связаны с реваншистской жаждой ОСОБА_4 и с его материально-ресурсным обеспечением. Именно их паблики наравне, разумеется, с «профессиональными» телеканалами опять же ОСОБА_4 крайне истерически требовали «идти на акцию». Суть которой в итоге и свелась к банальному разгрому стен и окон…»; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ГО «Солідарна справа Громад» є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб, є непідприємницьким товариством, вільна у виборі напрямків своєї діяльності та діє на засадах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу її членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності, при цьому, її діяльність має суспільний характер, що проявляється у її взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, встановленні партнерських відносин з іншими громадськими організаціями, рухами, фондами, політичними партіями зареєстрованими в Україні чи за її межами, громадянами України, іноземцями та/або особами без громадянства, має офіційне позначення знаку (торговельну марку) - «Справа Громад», яку використовує у своїй діяльності, в тому числі на з веб-сайту організації, яка доступна за посиланням: https://spgr.org.ua/ .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 оприлюднив публікацію наступного змісту (мовою оригіналу): «… ответственное лицо)... Вчерашние события на Банковой?) Под Офисом Президента? На мой взгляд, все слишком очевидно. Все белее белого. Или чернее чёрного. Как хотите. Нет, можно, конечно, продолжать делать вид, что все норм. Или есть сомнения в том, кто, почему и зачем? А, точно - «не все так однозначно; надо разобраться; без провокаторов не обошлось, мы же белые и пушистые». Ну а если чуть подумать и оценить хотя бы «открытые источники»? Не будем? Сначала «заявка на проведение акции» от формальных и неформальных организаторов, среди которых особое место заняли «Рух опору капітуляції», «Вільні люди», «Дем сокира», «Справа громад» и несколько партнёрских организаций по меньше. Все они и так или иначе связаны с реваншистской жаждой ОСОБА_4 и с его материально-ресурсным обеспечением. Именно их паблики наравне, разумеется, с «профессиональными» телеканалами опять же ОСОБА_4 крайне истерически требовали «идти на акцию». Суть которой в итоге и свелась к банальному разгрому стен и окон. «Бей, круши, ломай!». Главная же задача - унизить государство, государственные институты, обеспечить идеальную визуальную картинку ненависти и беспредела. Отлично получилось.

... Так вот, вопрос. Какой субъект, которого просто разрывает изнутри от жажды реванша, должен будет все/таки по итогу нести юридическую ответственность за банальный вандализма? Какой субъект должен будет пройти специальные психиатрические процедуры, чтобы избавиться от навязчивого комплекса Герострата ? Потому что одно дело протест - когда ты говоришь о чем/то важном. Другое дело, когда ты тупо ломаешь все и бравируешь этим...

... Впрочем, речь даже не об этом. Мне иногда спрашивают, почему Вы вообще с такой брезгливостью регулярно поминаете господина ОСОБА_4 ?) Отвечаю ещё раз. Потому что во/первых, он никуда не исчез. Он активно пытается гадить. Всегда и везде. И обязательно ныть при этом. Во/вторых, он остался верен себе - никакого созидания, только грязь и компромат. Если где/то дурно пахнет, там обязательно будет видна тень ОСОБА_4 ... Субботнее уродство организованно именно и только жадностью ОСОБА_4 . Но буквально сразу, когда этот ужас вызвал шок у общества, все ключевое лом /ботье данного субъекта ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обязательная ОСОБА_10 и десятки прочих) истерически проорали «не/не, это не мы». Подобная синхронность в сжатое время - прямое доказательство того, что заказчик испугался и потребовал отмежеваться. Он (заказчик ОСОБА_11 ) всегда впадает в панику, когда надо отвечать за уродство и быстро прячется в трусливые кусты. Но и это ещё не все. Спустя пару часов после синхронного ухода в отказ в исполнении ломов, начинается вторая волна порохоистерик - «это была провокация, чтобы нас дискредитировать». Т.е. толпа порошенковских организаторов собрала небольшую группу людей, совместно устроила беспредел, а потом ... «это какой/то дядя устроил провокацию»). Классика ведь. Вот почему я постоянно предлагаю помнить о чрезвычайно гнилом нутре ОСОБА_4...».

Так, станом на день звернення до суду, дана інформація розміщена в мережі Інтернет на власній сторінці відповідача в соціальній мережі Facebook та є відкритою для перегляду необмеженого кола осіб як на території України, так і за її межами, крім того станом на 24.03.2021р. було здійснено 254 перепоста, та зроблено її перегляд більш як 3 000 особами - користувачами соціальної мережі Facebook.

Вважає, що в тексті даної публікації висловлюваннями «…ответственное лицо)... Вчерашние события на Банковой?) Под Офисом Президента? На мой взгляд, все слишком очевидно. Все белее белого. Или чернее чёрного. Как хотите. Нет, можно, конечно, продолжать делать вид, что все норм. Или есть сомнения в том, кто, почему и зачем? А, точно - «не все так однозначно; надо разобраться; без провокаторов не обошлось, мы же белые и пушистые». Ну а если чуть подумать и оценить хотя бы «открытые источники»? Не будем? Сначала «заявка на проведение акции» от формальных и неформальных организаторов, среди которых особое место заняли «Рух опору капітуляції», «Вільні люди», «Дем сокира», «Справа громад» и несколько партнёрских организаций по меньше. Все они и так или иначе связаны с реваншистской жаждой ОСОБА_4 и с его материально-ресурсным обеспечением. Именно их паблики наравне, разумеется, с «профессиональными» телеканалами опять же ОСОБА_4 крайне истерически требовали «идти на акцию». Суть которой в итоге и свелась к банальному разгрому стен и окон..» автор - відповідач фактично зазначає, вказує та стверджує, що до подій під Офісом Президента на вулиці Банковій, які мали місце 20.03.2021 р. під час проведення акції на підтримку ув`язненого ОСОБА_12 має безпосереднє відношення Позивач.

На спростування тверджень відповідача та доведення факту, що вони не повідомляли про будь-яку участь та не приймали таку участь у подіях 20.03.2021 р., ними були направлені відповідні запити до Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та до Київської міської державної адміністрації, проте станом на день подання даної позовної заяви відповіді на вказані запити надано не було.

Вважають, що дане твердження (інформація) є недостовірним, негативним, таким, що не відповідає дійсності, ганьбить та порочить ділову репутацію, має статус фактичного твердження, оскільки є категоричним і може бути перевірена на предмет її істинності, а тому є предметом судового захисту і належним способом захисту в спірному випадку є її спростування в спосіб, у який вона була поширена, крім того поширенням недостовірної інформації їх завдано моральну шкоду, яку оцінюють у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 88).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2021 року змінено порядок розгляду справи з спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 147).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посила їх задовольнити, з підстав викладених у ньому. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судові засідання 11.09.2021 року, 22.10.2021 року, 02.12.2021 року та 02.02.2021 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся за адресою реєстрації, відправлення повернулось з відміткою «за терміном зберігання» (а.с. 146, 160,171,177), а також, керуючись ч. 9 ст. 128 ЦПК України повідомлений через оголошення на сайті Святошинського районного суду м. Києва, причини неявки суду не відомі, відзив на позов не надав, клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не надходило (а.с. 167,175,178).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 оприлюднив публікацію наступного змісту (мовою оригіналу): «… ответственное лицо)... Вчерашние события на Банковой?) Под Офисом Президента? На мой взгляд, все слишком очевидно. Все белее белого. Или чернее чёрного. Как хотите. Нет, можно, конечно, продолжать делать вид, что все норм. Или есть сомнения в том, кто, почему и зачем? А, точно - «не все так однозначно; надо разобраться; без провокаторов не обошлось, мы же белые и пушистые». Ну а если чуть подумать и оценить хотя бы «открытые источники»? Не будем? Сначала «заявка на проведение акции» от формальных и неформальных организаторов, среди которых особое место заняли «Рух опору капітуляції», «Вільні люди», «Дем сокира», «Справа громад» и несколько партнёрских организаций по меньше. Все они и так или иначе связаны с реваншистской жаждой ОСОБА_4 и с его материально-ресурсным обеспечением. Именно их паблики наравне, разумеется, с «профессиональными» телеканалами опять же ОСОБА_4 крайне истерически требовали «идти на акцию». Суть которой в итоге и свелась к банальному разгрому стен и окон. «Бей, круши, ломай!». Главная же задача - унизить государство, государственные институты, обеспечить идеальную визуальную картинку ненависти и беспредела. Отлично получилось.

... Так вот, вопрос. Какой субъект, которого просто разрывает изнутри от жажды реванша, должен будет все/таки по итогу нести юридическую ответственность за банальный вандализма? Какой субъект должен будет пройти специальные психиатрические процедуры, чтобы избавиться от навязчивого комплекса Герострата ? Потому что одно дело протест - когда ты говоришь о чем/то важном. Другое дело, когда ты тупо ломаешь все и бравируешь этим...

... Впрочем, речь даже не об этом. Мне иногда спрашивают, почему Вы вообще с такой брезгливостью регулярно поминаете господина ОСОБА_4 ?) Отвечаю ещё раз. Потому что во/первых, он никуда не исчез. Он активно пытается гадить. Всегда и везде. И обязательно ныть при этом. Во/вторых, он остался верен себе - никакого созидания, только грязь и компромат. Если где/то дурно пахнет, там обязательно будет видна тень ОСОБА_4 ... Субботнее уродство организованно именно и только жадностью ОСОБА_4 . Но буквально сразу, когда этот ужас вызвал шок у общества, все ключевое лом /ботье данного субъекта ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обязательная ОСОБА_10 и десятки прочих) истерически проорали «не/не, это не мы». Подобная синхронность в сжатое время - прямое доказательство того, что заказчик испугался и потребовал отмежеваться. Он (заказчик ОСОБА_11 ) всегда впадает в панику, когда надо отвечать за уродство и быстро прячется в трусливые кусты. Но и это ещё не все. Спустя пару часов после синхронного ухода в отказ в исполнении ломов, начинается вторая волна порохоистерик - «это была провокация, чтобы нас дискредитировать». Т.е. толпа порошенковских организаторов собрала небольшую группу людей, совместно устроила беспредел, а потом ... «это какой/то дядя устроил провокацию»). Классика ведь. Вот почему я постоянно предлагаю помнить о чрезвычайно гнилом нутре ОСОБА_4...».

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відповідно до статті 1 закону України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Звертаючись до суду позивач визначив відповідачем у справі автора публікації ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що Веб-сторінки за адресою ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ІНФОРМАЦІЯ_5 (id; НОМЕР_1 ) є сторінками користувача соціальної мережі Facebook з іменем « ОСОБА_13 », що підтверджується звітом за результатом проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет. Рєреєстор доменного імені в службі WHOIS:Facebook. Ins., адреса місцезнаходження 1601 Willow Rd, Menlo Park, CA, 94025, US, хостинг провайдер Facebook. Ins., адреса місцезнаходження 1601 Willow Rd, Menlo Park, CA, 94025, US (а.с. 38-41).

Матеріали справи містять відомості, що автором статті є ОСОБА_2 , який є належним відповідачем у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями частини першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію», суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження і критику у поєднанні з дотримання розумних меж цих суджень.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що висловлювання, які є предметом розгляду у даній справі, не є твердженнями про вчинення позивачем конкретних діянь, а сам характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були здійснені, призводить до їх сприйняття саме як висловлення оцінки, а не твердження.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті.

Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Судом встановлено, що частина спірної статті є політичною критикою, поширена відповідачем інформація стосувалася публічної діяльності та мала суспільний інтерес. Оскаржувані судження у цій справі становлять суспільний інтерес, а тому межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо них є значно ширшими.

З урахуванням наведеного, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що спірні висловлювання є оціночними критичними судженнями з огляду на неможливість їх сприйняття в якості твердження про вчинення позивачем конкретної дії.

Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 09 грудня 2020 року у справі № 758/10885/16-ц; від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц; від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 757/40646/17-ц; від 17 січня 2020 року у справі № 343/1867/17, 04 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам суд приходить до висновку,що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 розмістив статтю, яка стосувалася публічної діяльності позивача та інших осіб, а саме щодо подій напередодніна Банковій та під Офісом Президента.

Проаналізувавши інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, суд дійшов висновку, що оспорювана поширена інформація не містить однозначного твердження про факти вчинення позивачем конкретних дій чи правопорушень і яка, за своїм змістом і з огляду на характер використання мовностилістичних засобів, тільки наводить суб`єктивну оцінку (припущення) іншої особи щодо певних подій.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ГО «Солідарна справа Громад» причетне до якихось протиправних дій, оскільки такі не спростовують характеру спірних висловлювань як оціночних суджень, а розповсюджена інформація не може сприйматися як твердження про вчинення конкретної дії і щодо такої інформації існував правомірний суспільний інтерес. Також позивачем не зазначено, яким чином оприлюдненою інформацією були порушені особисті немайнові права позивача або завдано шкоду відповідним особистим благам. Клопотання щодо проведення лінгвистичної експертизи позивачем заявлено не було.

За таких обставин, з урахуванням статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недостовірною і такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію інформацію, зобов`язання її спростувати, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню, оскільки відповідач висловив свою думку щодо подій біля Офісу Президента з метою привернути увагу громадськості до цієї ситуації, виразивши суб`єктивні оціночні судження, свій особистий погляд на події та власну критичну оцінку, що є вираженням його суб`єктивної думки і не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, він має право на свободу вираження поглядів, що є необхідним у демократичному суспільстві, а тому в задоволенні цих вимог належить відмовити.

Відповідно до статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Оскільки немає підстав для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258, 259,263,268, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Громадської організації «Солідарна справа Громад» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації, зобов`язання спростувати та видалити недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Громадська організація «Солідарна справа Громад», ЄДРПОУ 42992954, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2022 року.

Суддя Твердохліб Ю.О.