Рішення № 103130145, 29.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14450/20

провадження № 2/753/1555/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Сирбул О.Ф.

з участю секретаря Лаптєвої Ю.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" про стягнення недорахованої заробітної плати, -

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до відповідача ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі по тексту-відповідач, ДП «УкрДАГП») про стягнення недорахованої заробітної плати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що з 30 вересня 1975 року по 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебував в трудові відносинах з ДП «УкрДАГП».

З серпня 2014 року роботодавець призупинив виплачувати позивачу заробітну плату, почав недораховувати заробітну плату, без його згоди встановлював скорочений робочий день та тиждень.

30 березня 2017 року у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов Колективного договору позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з правом отримання вихідної допомоги у розмірах визначених ст. 44 КЗпП України.

Наказом №15-к від 04 квітня 2017 року ДП «УкрДАГП» позивача звільнено з 07 квітня 2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України без права отримання вихідної допомоги в розмірі не менше трьох середніх заробітків. А саме, звільнено з інших підстав та в інший термін ніж зазначено у заяві про звільнення.

Мінімальний посадовий оклад головного інженера підприємства відповідно до Колективного договору (п. 2.3 Положення про організацію праці та заробітну плату працівників ДП «УкрДАГП» та додатку №3 Кратності місячного розміру мінімальної заробітної плати у розмірі посадових окладів керівників, працівників, фахівців та робітників наскрізних професій ДП «УкрДАГП») становить 18048,00 грн. (5,64 х 3200). Розмір мінімального посадового окладу головного інженера підприємства підтверджений рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/5773/17.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 43 585 грн. 92 коп.

Позивач також зазначає, що відповідно до наказу №84-к від 31 грудня 2013 року ДП «УкрДАГП» головному інженеру ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад в сумі 6870, 00 грн., що відповідав умовам Колективного договору. Роботодавець в подальшому не збільшував розмір мінімального посадового окладу, при зміні мінімальної зарплати. Так з 01 вересня 2015 року роботодавець повинен був встановити позивачу, посадовий оклад в розмірі не менше 7 775 грн., з 01 травня 2016 року не менше 8 180 грн., з 01 грудня 2016 року не менше 9 025 грн. та з 01 січня 2017 року не менше 18 048,00 грн.

Таким чином, встановлений посадовий оклад з 01.09.2015 не відповідав п. 5.2.1. та додатку № 3 Колективного договору, в зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача суму донарахувань до мінімального посадового окладу з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2017 року за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що становить 23 943,12 грн.

Також позивачем зазначається, що останньому був наданий дозвіл до відомостей, що мають ступінь секретності «таємно».

ДП «УкрДАГП» здійснювало режимно-секретну діяльність. Позивачу, який займав посаду головного інженера підприємства, було надано дозвіл до відомостей, що мають ступінь секретності «таємно». З 1975 по 2016 рік позивач працював в підприємстві з документами, що мають ступінь секретності «таємно».

Відповідно до п. 4 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого Постановою КМУ від 15 червня 1994 р. №414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень встановлюється надбавка з ступеню таємності «таємно» в розмірі 10% до посадового окладу.

Надбавку в розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними матеріалами, які становлять державну таємницю позивачу як головному інженеру підприємства було встановлено наказом по ДП «УкрДАГП» від 04 січня 2010 року № 05-К.

Відповідно до додатку 4 Колективного договору. Наказом від 02.06.2016 № 10 ДП «УкрДАГП» позивача було призначено головою комісії для ліквідації режимно-секретного органу ДП «УкрДАГП».

З червня по серпень 2016 року комісія передала відповідним структурам таємні документи. У жовтні 2016 року, після підписання акту з грифом ДСК і направленням його до відповідних структур, підприємство та позивач завершили таку діяльність. Таким чином, відповідач з 02 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року призупинило нарахування надбавки за вказані роботи.

У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача надбавки за вказані роботи з 02.01.2014 по 31.08.2016, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що становить 18 701,76 грн.

Крім того, позивачу не було нараховано надбавки до посадового окладу в розмірі 20% за звання «Почесний геодезист України». Зазначене позивач обґрунтовує тим, що роботодавець порушив умови Колективного договору та Галузевої угоди і з 02.01.2014 по 08.04.2017 не нараховував надбавки до посадового окладу в розмірі 20% за звання «Почесний геодезист України». У зв`язку з чим, позивач просив стягнути надбавку за звання «Почесний геодезист України» з 02.01.2014 по 07.04.2017, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 52 251,10 грн.

Також, наказом по ДП «УкрДАГП» від 21 жовтня 2015 року №57-К у зв`язку з нагородженням медаллю «За заслуги в геодезії і картографії» 1 ступеня позивача преміювали в розмірі 25% відсотків від посадового окладу, відповідно до п. 8 додатку №9 Колективного договору.

У жовтні 2015 року мінімальний посадовий оклад головного інженера відповідно до Колективного договору становив 7 775 грн. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з ДП «УкрДАГП» премію за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що становить 1564,72 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі, що складає 48 566,96 грн. Зазначене позивач обґрунтовує тим, що останньому з 02.01.2014 по 07.04.2017 не нараховано заробітну плату відповідно до актів законодавства, Галузевої угоди та Колективного договору.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем ДП «УкрДАГП» не здійснено розрахунок із належної йому заробітної плати, з нього підлягає стягненню середній заробіток з 24 січня 2018 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 460 664, 07 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Не погоджуючись з пред`явленим позовом, 03.12.2020 представник відповідача поштовим зв`язком надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (том І а.с. 172-191), протокольною ухвалою суду від 09.02.2021 відзив долучено до матеріалів справи (том ІІ а.с. 22-25).

15 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (т. Іа.с. 192-223), протокольною ухвалою суду від 09.02.2021 відповідь на відзив долучено до матеріалів справи (том ІІ а.с. 22-25).

28 грудня 2020 року від представник відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. Іа.с. 225-243), протокольною ухвалою суду від 09.02.2021 відповідь на відзив долучено до матеріалів справи (том ІІ а.с. 22-25).

26 січня 2021 року від позивача до суду надійшла заява проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні протокольною ухвалою суду від 09.02.2021 відмовлено у задоволенні вказаної заяви, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.

Також, у судовому засіданні 09.02.2021 позивач подав до суду письмові пояснення по справі, які протокольною ухвалою суду від 09.02.2021 долучено до матеріалів справи (том ІІ а.с. 22-25).

Ухвалою суду від 16.04.2021 за клопотанням позивача ОСОБА_1 судом витребувано докази у справі у відповідача ДП «УкрДАГП», а саме: - копію наказу про встановлення надбавки ОСОБА_1 у розмірі 20% до посадового окладу за звання «Почесний геодезист України». Звання отримав в 2004 році; -розрахункові листки (картки) по заробітній платі ОСОБА_1 період 2004-2017 p.p. по видах нарахувань: почасово, основна відпустка, додаткова відпустка, доплати, надбавки і т.д., ст.110 КЗпП передбачає їх надання працівнику; - копію листа ДП «УкрДАГП» до Служби Безпеки України про скасування допуску до секретної інформації ОСОБА_1 ; - копію облікової картки про надання допуску до секретної інформації ОСОБА_1 (Термін зберігання облікової картки після скасування допуску становить 5 років); - витяг з журналу обліку видачі секретних документів про отримання мною в 2014 - 2015 року для виконання робіт «Альбома топографических карт с графически нанесенной на них линией государственной границы между Украиной и Республикою Беларусь», який мав гриф секретності «таємно» і був отриманий підприємством в МЗС України.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов.

За змістом ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з вимогами п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Суд, вислухавши доводи позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємств, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва 21 червня 2018 року у цивільній справі №753/5773/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення заборгованості із нарахованої заробітної плати та компенсації втрати її частини у зв`язку з затримкою термінів її виплати задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» на користь ОСОБА_1 : - заробітну плату з 1 серпня 2014 року по 7 квітня 2017 року в сумі 211 810 грн. 26 коп.; - компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01 грудня 2017 р. в сумі 70 200 грн. 89 коп.; - компенсацію за невикористану відпустку у сумі 32 897 грн. 43 коп.; - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 137 312 грн. 05 коп.; - суму компенсації моральної шкоди у сумі 20 000 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.09.1975 працював у ДП «УкрДАГП» на посаді інженера картографа.

30 березня 2017 року у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов Колективного договору позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з правом отримання вихідної допомоги у розмірах визначених ст.44 КЗпП України.

Наказом №15-К від 04.04.2017 ДП «УкрДАГП» ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ст. 38 КЗпП України).

При припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України, передбачено право працівника на звернення з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як встановлено у ході судового розгляду, наказ №15-К від 04.04.2017 ДП «УкрДАГП» про звільнення позивачем не оскаржувався та є чинним станом на день розгляду справи.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує на незаконність звільнення, оскільки його було звільнено з інших підстав та в інші терміни ніж вказано ним у заяві про звільнення, в зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі 43 585,92 грн., тоді як законом не передбачено право роботодавця самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

Проте, такі твердження позивача не заслуговують на увагу з огляду на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вихідної допомоги передбаченої працівнику при звільненні, у даному випадку зводяться до фактичної незгоди з підставами його звільнення з посади згідно наказу №15-К від 04.04.2017, зокрема формулюванням причин звільнення зі ст. 38 на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, при цьому позивачем такі позовні вимоги не заявлялись, та не є предметом вказаного позову.

Таким чином, оскільки позивача було звільнено з інших підстав КЗпП України, а саме ст. 38 КЗпП України, за якими не передбачено право позивача на компенсацію вихідної допомоги, що є похідним від підстав його звільнення, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та зводяться лише до незгоди останнього з фактичними обставинами даної справи, а відтак не підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення недорахованоїзаробітної плати по посадовому окладу з 01 вересня 2015 року по 07 квітня 2017 року в сумі 23 943 грн. 12 коп., позивач посилався на те, що встановлений йому посадовий оклад з 01.09.2015 по 07.04.2017 не відповідав п. 5.2.1. та додатку № 3 Колективного договору.

Вказане позивач обґрунтовує тим, що доказами порушення роботодавцем вище наведених вимог є виданий ним наказ № 21/1-К від 30 вересня 2015 року та наказ № 46 від 08 грудня 2016 року.

Проте, з такими доводами позивача не можна погодитись оскільки останні є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до наказу №84-к від 31 грудня 2013 року по ДП «УкрДАГП» головному інженеру ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад в сумі 6870,00 грн., що відповідає умовам Колективного договору.

Вказаним наказом № 21/1-К від 30 вересня 2015 року та наказом № 46 від 08 грудня 2016 року було внесено зміни до розміру посадових окладів.

У свою чергу, в обґрунтування позовних вимог позивач висловлює незгоду з наказом № 21/1-К від 30 вересня 2015 року та наказом № 46 від 08 грудня 2016 року, якими було внесено зміни до розміру посадових окладів, в зв`язку з чим останній просить стягнути з відповідача недораховану заробітну плату по посадовому окладу з 01 вересня 2015 року по 07 квітня 2017 року в сумі 23 943 грн. 12 коп.

Проте, у зв`язку з незгодою зі зміною посадових окладів позивачем не оскаржувались дані накази ДП «УкрДАГП» у встановленому законом порядку та строки.

Як вбачається зі змісту вищевказаного рішення Дарницького районного суду м. Києва, у березні 2017 року позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, просив суд: стягнути з відповідача на його користь заробітну плату з 01 серпня 2014 року по 07 квітня 2017 року у сумі 211 810 грн. 26 коп.; компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01 грудня 2017 року в сумі 70 200 грн. 89 коп.; компенсацію за невикористану відпустку у сумі 32 897 грн. 43 коп.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 137 312 грн. 05 коп.; суму компенсації моральної шкоди у сумі 50 000 грн. 00коп.

Крім того, в даному рішення також встановлено, що в обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що у період із 01.08.2014 по 07.04.2017 заборгованість по заробітній платі складала 211 810 грн. 26 коп.

Так, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21.06.2018 стягнуто з ДП «УкрДАГП» на користь ОСОБА_1 , заробітну плату з 01 серпня 2014 року по 07 квітня 2017 року в сумі 211 810 грн. 26 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01 грудня 2017 року у сумі 70 200 грн. 89 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 32 897 грн. 43 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 137 312 грн. 05 коп. Вказане рішення Дарницького районного суду міста Києва набрало законної сили.

Крім того, у матеріалах справи наявні документи про повне виконання вказаного рішення відповідачем, що не оспорювалось позивачем у ході судового розгляду.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі проведено розрахунок з позивачем, утому числі в частині стягнення заробітної плати з 01.09.2015 по 07.04.2017.

За таких обставин, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення недорахованої заробітної плати по посадовому окладу з 01 вересня 2015 року по 07 квітня 2017 року в сумі 23 943 грн. 12 коп. немає.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 02.01.2014 по 31.08.2016 року у розмірі 18701,76 грн., також не підлягає задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог щодо нарахування вказаної надбавки позивач посилався на те, що відповідно до Наказу № 05-К від 04.01.2010, було встановлено надбавку в розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними матеріалами.

Крім того, відповідно до Наказу № 10 від 02.06.2016, позивач був призначений головою комісії для ліквідації режимно-секретного органу ДП «УкрДАГП». У жовтні 2016 року на думку позивача, підприємство завершило таку діяльність.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування вказаної надбавки позивач посилається на те, що відповідно до Наказу № 05-К від 04.01.2010, було встановлено надбавку в розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними матеріалами. Також, позивач вказує на те, що відповідно до Наказу № 10 від 02.06.2016, останній був призначений головою комісії для ліквідації режимно-секретного органу ДП «УкрДАГП». У жовтні 2016 року на думку позивача, підприємство завершило діяльність.

Проте, вказані доводи позивача суд оцінює критично, відповідно до наступного.

Як вбачається зі змісту Наказу № 05-К» від 04.01.2010 про встановлення режиму робочого часу, доплат та надбавок працівників ДП «УкрДАГП», встановлено список працівників, яким згідно Закону України «Про державну таємницю» встановлюється надбавка до посадового окладу (Постанова КМУ №414 від 15 червня 1994 року) з 04.01.2010.

Відповідно до п. 1.2. цього ж Наказу встановлено надбавки посадового окладу з 04.01.2010, в розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними матеріалами, які становлять державну таємницю: головному інженеру ОСОБА_1 ; заст. директора з ЕП та ОП Логвінову М.М.; гол.спец. ВРЗМ Ренкевич В.С.; техніку 1 кат. ОСОБА_3 , на підставі Постанови КМ України згідно Закону України "Про державну таємницю".

Так у ході судового розгляду з пояснень сторони відповідача та матеріалів справи судом встановлено, що ДП «УкрДАГП» не видавалося наказів про нарахування позивачу вказаної надбавки.

Крім того, у даному наказі щодо позивача не конкретизовано, яка саме робота з державною таємницею виконуватиметься та який ступінь секретності інформації.

Разом з тим, надані позивачем до матеріалів справи копії табелів обліку робочого часу з лютого 2014 року по червень 2014 року та з серпня 2014 року по жовтень 2014 року жодним чином не затверджені керівником підприємства, містять численні виправлення, та жодним чином, не вказують на те, що ОСОБА_1 постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю.

Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року№414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, якапередбачає доступ до державної таємниці» такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю», залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2-7 років; для форми 3-10 років.

Так, позивач не надав доказів, що він у період з 02.01.2014 по 31.08.2016, мав оформлене у Службі безпеки України право на доступ до секретної інформації, отримав дозвіл на ознайомлення з конкретною секретною інформацією згідно відповідного наказу за місцем роботи з огляду на особливий характер роботи з такими документами.

Тобто, позивач не може мати статусу особи, яка працювала в умовах режимних обмежень в зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування надбавки до посадового окладу за роботу з інформацією, що містить державну таємницю.

Так, позивачем не надано відповідних на те доказів, що протягом періоду з 02.01.2014 по 31.08.2016 останній здійснював діяльність, пов`язану з розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймав рішення з цих питань або здійснював постійний контроль за станом захисту державної таємниці, а тому не вважається таким, що постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача надбавки за роботу з державною таємницею за період з 02.01.2014 по 31.08.2016 у розмірі 18701,76 грн. не знайшло свого документального підтвердження у ході судового розгляду у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Позивач просив стягнути з відповідача надбавку до посадового окладу за період з 02.01.2014 по 07.04.2017 у розмірі 52 251,10 грн. Позивач вказує на те, що останньому не було нараховано надбавки до посадового окладу в розмірі 20% за звання «Почесний геодезист України», з огляду на те, що відповідно до п. 9 додатку № 4 Колективного договору та п. 4 додатку № 11 Галузевої угоди між Державною службою геодезії, картографії та кадастру і Центральним комітетом профспілки працівників геології, геодезії та картографії України на 2011 - 2013 p.p., працівникам які мають звання заслуженого (почесного) працівника галузі встановлюється надбавка до посадового окладу в розмірі 20%.

Крім того, позивач також зазначає, що останньому не було нараховано надбавки до посадового окладу в розмірі 20% за звання «Почесний геодезист України».

Так, позивач вказує на те, що пункт 1.12.7 Галузевої угоди встановлює, що «Норми і положення Угоди діють безпосередньо і є обов`язковими при укладанні колективних договорів на підприємствах або при внесенні до них змін та доповнень».

Галузева угода, посвідчення про нагородження є достатніми доказами для нарахування та виплати надбавки в розмірі 20% за звання « Почесний геодезист України».

Крім того, позивач вказує що відповідач виявив описку в номері додатку та дана описка не впливає на зміст надбавки.

Відповідно до п. 9 додатку № 4 Колективного договору, зазначено перелік діючих в ДП «УкрДАГП» доплат і надбавок до тарифних ставок, посадових окладів працівників.

Відповідно до вказаного переліку зазначається про надбавку за звання заслуженого (почесного) працівника галузі.

У даному додатку, зазначено, що розмір доплат та надбавок встановлюється працівнику відповідно до Додатку № 12 Галузевої угоди.

Відповідно до Додатку № 12 Галузевої угоди між Державною службою геодезії, картографії та кадастру і Центральним комітетом профспілки працівників геології, геодезії та картографії України на 2011-2013 роки продовжено на 2014-2016 роки, зазначається перелік доплат і надбавок, що носять міжгалузевий характер до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств Укргеодезкартографії.

Як вбачається з даного Додатку № 12 Галузевої угоди між Державною службою геодезії, картографії та кадастру і Центральним комітетом профспілки працівників геології, геодезії та картографії України на 2011-2013 роки продовжено на 2014-2016 роки, перелік доплат і надбавок, що носять міжгалузевий характер до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств Укргеодезкартографії не містить інформації щодо доплат і надбавок за звання заслуженого (почесного) працівника галузі.

Враховуючи вищезазначене посилання позивача на Колективний договір та Галузеву угоду між Державною службою геодезії, картографії та кадастру і Центральним комітетом профспілки працівників геології, геодезії та картографії України на 2011-2013 роки продовжено на 2014-2016 роки є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Крім того, з наданої позивачем копії посвідчення № 47 ОСОБА_4 нагороджений знаком «Почесний геодезист України».

Водночас, позивач посилається на Пункт 4 додатку 13 Галузевої угоди, в якому зазначено що за звання заслуженого працівника галузі та науки, а також заохочувальну відзнаку - звання «Почесний геодезист» встановлюється надбавка 20% посадового окладу, тарифної ставки.

Тобто можна дійти висновку, що надбавка 20% посадового окладу, встановлюється особам які отримали саме відзнаку - звання «Почесний геодезист», але позивачем надано копію щодо нагородження його знаком « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Таким чином, у випадку нагородження позивача саме відзнакою - званням «Почесний геодезист» встановлюється надбавка 20% посадового окладу, тарифної ставки.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів повідомлення відповідача про те що ОСОБА_1 нагороджено знаком «Почесний геодезист України».

Таким, доводи позивача у цій частині позовних вимог є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження, а тому не підлягають задоволенню не підлягають до задоволення.

Також, позивачем зазначається, що наказом по ДП «УкрДАГП» від 21.10.2015 №57-К останнього преміювали в розмірі 25% відсотків від посадового окладу, а відтак оскільки не виплачено дану премію, позивач просить стягнути з ДП «УкрДАГП» премію у розмірі 1564,72 грн.

Проте, такі твердження позивача є необґрунтованими та не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Як вбачається, з копії Наказу № 9-К від 05.02.2013, в якому зазначено, преміювати в розмірі 0,25% від посадового окладу: - головному інженеру - ОСОБА_1 , у зв`язку із нагородою медаллю «За заслуги в геодезії та картографії» II ступеня.

Наказ № 57-К від 21.10.2015 на який посилається позивач, щодо преміювання у зв`язку з нагородженням медаллю «За заслуги в геодезії і картографії» I ступеня позивачем надано не було.

Крім того, як вбачається зі скріншоту з офіційного сайту Українського товариства геодезії і картографії за адресою: http://utgk.org.ua зазначено Список нагороджених заохочувальною відзнакою "3а заслуги в геодезії і картографії І ступеня".

Так, відповідно до інформації з даного списку, відомості про позивача ОСОБА_4 відсутній у списку нагороджених заохочувальною відзнакою "3а заслуги в геодезії і картографії І степеня".

Більше того, як вбачається з даного переліку відзнака № 113 від 30.07.2014, копія якої надано позивачем, ОСОБА_1 не вручалась.

Водночас, як вбачається з наданої позивачем відповіді на відзив ОСОБА_1 додано роздруківку з http://utgk.org.ua, а саме Список нагороджених заохочувальною відзнакою "3а заслуги в геодезії і картографії І ступеня" в якому вже з`явилась інформація про позивача ОСОБА_1 .

Тобто, інформація про дану відзнаку з`явилась на офіційному сайті Українського товариства геодезії і картографії за адресою: http://utgk.org.ua у грудні 2020 року, що підтверджується відповідно до копії даної веб-сторінки станом на 01.12.2020.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення премії за дану відзнаку з відповідача.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач зазначає, що в мотивувальний частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року Дарницький районний суд м. Києва у справі № 753/5773/17 вважає, що середня заробітна плата складає 18048,00 грн. та до сплати підлягає сума 137 312,05 грн., що є середнім заробітком за весь час затримки по 23.01.2018.

Так, оскільки на думку позивача відповідачем не здійснено розрахунок з позивачем із належної йому заробітної плати з відповідача підлягає стягненню середній заробіток з 24.01.2018 по 01.09.2020 у розмірі 460 664,07 грн.

Проте, суд з такими вимогами позивача погодитись не може з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.06.2018 стягнуто з відповідача на користь позивача, яке відповідачем виконано у повному обсязі, та позивачу виплачена повністю заборгованість із заробітної плати у розмірі 211 810 грн. 26 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01 грудня 2017 року в сумі 70 200 грн. 89 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 32 897 грн. 43 коп. середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 137 312 грн. 05 коп., тобто всі належні суми до виплати, які підлягали йому при звільненні.

Таким чином, за результатами розгляду вказаної цивільної справ судом визначено остаточний обсяг сум заборгованості, як по заробітній платі так і належних позивачу сум при звільненні, які підлягали до виплати позивачу при звільненні з відповідними компенсаціями згідно трудового законодавства.

Рішення суду відповідачем не оскаржувалось та набрало законної сили 23.07.2018.

Водночас, позивач просить суд стягнути середній заробіток при звільненні у розмірі 460 664, 07 грн., який в три рази перевищує виплачену позивачу заборгованість із заробітної плати у розмірі 211 810,26 грн., посилаючись на те, що остаточно відповідач розрахувався з позивачем 30.09.2020.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданого позивачем акту звірки «щодо обліку коштів із ЗП по суду в бухгалтерському обліку ОСОБА_1 » судом вбачається, що згідно рішення суду загальна сума, що підлягала виплаті позивачу становить 472 220,63 грн., з якої 312 496,78 грн. було 26.08.2020 перераховано позивачу, до якої входила більша частина заборгованість по заробітній платі у сумі 312 496,78 грн., інша частина 173952,72 грн. була виплачена позивачу у день виплати заробітної плати тобто 30.09.2020, що також не заперечувалось стороною відповідача та надано довідку про виплату належних позивачу сум, які підлягали до виплати згідно рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що згідно наданих документів учасниками справи, будь-яких ухилень, затримки та/або прострочення виплати такої заборгованості на виконання рішення суду, з боку роботодавця судом не встановлено, відповідні суми сплачувались відповідачем систематично та у межах своєї платоспроможності.

Твердження позивача щодо періоду виплати заборгованості по заробітній платі, та як наслідок прострочення її сплати, не заслуговують на увагу, оскільки за наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити належних звільненому працівникові сум в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, обов`язок щодо сплати заборгованості виник перед відповідачем з моменту набрання законної сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.06.2018, та/або при звільненні працівника з роботи, а не з періоду, який вказує позивач з 24.01.2018 по 01.09.2020.

З огляду на вказані обставини, зокрема розмір недоплаченої суми при звільненні, істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, відповідно заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку у розмірі 460 664, 07 грн. грн. її розмір не обґрунтований зі виплаченим позивачем розміром заборгованості із заробітної плати, а тому та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст. 79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" про стягнення недорахованої заробітної плати - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: