Ухвала суду № 10312726, 15.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-7816/08

Головуючий у 1 інстанції Сторчак В.Ю.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.

Демченко Т.І.

Представника позивача Лисака О.В.,

Представника відповідача Долиняного С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна» (далі позивач, ТОВ «Барлінек Україна») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2008 року № 0000472200 та податкове повідомлення-рішення від 04.06.2008 року № 0000822310/0, які були прийняті на підставі акту виїзної планової перевірки позивача № 1083/2310-33088794 від 23.05.2008 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року позовні вимоги ТОВ «Барлінек Україна», задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 04.06.2008 року № 0000472200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 04.06.2008 року № 0000822310/0..

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень керівника податкового органу від 31.03.2008 року № 882/10/23 та від 05.05.2008 року № 1116/10/23, службовими особами відповідача в період з 31.03.2007 року по 17.05.2008 рік була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Барлінек Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік.

В ході проведенні перевірки було встановлено наявність вчинених позивачем порушень, зокрема:

- вимог п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2007 року на суму 64430,00 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було завищено залишок відємного значення по ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2007 року на суму 858,00 грн.;

- вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за розрахунками з нерезидентами, внаслідок чого згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» було нараховано пеню в розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки в іноземній валюті в сумі 45889,45 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт за № 1083/2310-33088794 від 23.05.2008 року, на підставі якого винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2008 року № 0000472200 на суму 45889,00 грн.

Крім того, на підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2008 року № 0000822310/0, яким позивачу нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 64430,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12886,00 грн.

Позивач не погоджується із сумою податкового зобовязання, вказуючи на те, що його розмір не відповідає даним податкового та бухгалтерського обліку підприємства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 23 вересня 1994 року№ 185/94-ВР (далі по тексту Закон № 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг).

За нормами статті 4 вказаного Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Барлінек Україна» звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - Міжнародний комерційний арбітражний суд) з позовом до Фірми «PINUS» (Польща) про стягнення 43731,52 євро.

Та обставина, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду від 18.01.2008р. по справі АС № 212п/2007 було зобовязано Фірму «PINUS» (Польща) сплатити ТОВ «Барлінек Україна» вартість поставленого, але не оплаченого товару в сумі 9 428,04 євро та відшкодувати витрати по сплаті арбітражного збору, підтверджує правомірність позовних вимог позивача. Справу в частині стягнення вартості поставленого товару у сумі 34 303,48 євро провадженням припинено у звязку з добровільним погашенням відповідачем боргу в зазначеній сумі після предявлення позову. При цьому, рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду встановлено факт порушення нерезидентом строків поставки товару та визнані вимоги резидента - ТОВ «Барлінек Україна» обґрунтованими та законними. За таких умов, сам по собі факт припинення провадження у справі в частині стягнення грошових коштів (боргу) в сумі 34 303,48 євро не є підставою для застосування штрафних санкцій до позивача-резидента, оскільки провадження у справі було припинено лише по відношенню до частини боргу, яка добровільно погашена відповідачем-нерезидентом вже під час судового розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про неправомірність нарахування пені по взаємовідносинах з Фірмою «PINUS» (Польща), оскільки припинення судом провадження у справі по причині добровільного задоволення позовних вимог нерезидентом є позитивним вирішенням спору для позивача.

Що стосується судового рішення в частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 04.06.2008 року № 0000822310/0 слід зазначити наступне.

Підставою для визначення податковим органом податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, стало виявлене відповідачем в ході перевірки порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” N 334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями (далі по тексту Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону № 334/94-ВР, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

За твердженням позивача спірне списання товарно-матеріальних цінностей в процесі його господарської діяльності не є невиробничим використанням, а тому відображено зменшенням валових витрат по рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток, а не в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів. Висновок судово-економічної експертизи від 02.12.2008 року №02-07/08 підтверджує той факт, що відповідно до даних відповідача, викладених ним в акті перевірки, спірна сума взагалі не була включена до валових витрат.

У колегії суддів не має підстав для незгоди з цим висновком.

Таким чином, відображення платником податків у колонці 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» призведе до штучного заниження валових витрат (через подвійне виключення із Декларації з податку на прибуток та при розрахунку приросту (убутку балансової вартості запасів), а це порушує законні права та інтереси позивача і не може бути прийнятним до застосування.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №334/94-ВР, доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту.

Так, за твердженням відповідача у звязку з неправильним обліком валюти виникло завищення валових витрат при визначенні її балансової вартості, що вплинуло на величину показника «податок на прибуток». Вищевказаним висновком судово-економічної експертизи підтверджено факт завищення валових витрат при здійсненні обліку балансової вартості іноземної валюти, однак сума значно відрізняється від даних відповідача (18164,03 грн. в порівнянні із сумою 221911,26 грн.).

Колегія суддів погоджується з даним висновком експерта, оскільки при здійсненні перерахунку балансової вартості іноземної валюти (євро) при її продажу відповідач допускав помилки, як то зміна методу ідентифікованої вартості запасів ФІФО на ЛІФО.

Згідно із п.п. 7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону №334/94, платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Разом з тим, експертом встановлено значну кількість невідповідностей та неузгодженостей, як з боку позивача (відсутність документів, підписів, печаток), так і з боку відповідача (неоднозначне тлумачення норм закону, арифметичні помилки, порушення методології обліку), що спричиняє викривлення показників експертизи (за умови вилучення неправильно оформлених документів) та взагалі унеможливлює надання відповіді на окремі поставлені для дослідження питання.

За таких обставин, розмір відповідальності за вчинене порушення не може відповідати тим санкціям, що були застосовані відповідачем.

Так, сума податкового зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, що була визначена в податковому повідомленні-рішенні від 04.06.2008 року № 000822310/0, документально не підтверджується та спростовується належними в справі доказами.

Разом з тим, з вищевказаного повідомлення-рішення випливає, що сума податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначена позивачу за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до ч.7 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від25 червня 1991 року № 1251-XII, податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення статей 14,15 вказаного Закону не містять такого поняття як «податок на прибуток приватних підприємств», а відтак доводи відповідача при вирішенні спірних правовідносин є безпідставними.

Що стосується оскарження відповідачем вартості експертизи, то така вартість визначена відповідно до вимог Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року № 710. Та обставина, що велика кількість оплачених годин зумовлена неправильним податковим обліком підприємства до уваги колегією суддів не приймається, оскільки головною ціллю при проведенні експертизи було встановлення істини по справі.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано 18.06.10 р.