Вирок № 103126673, 10.02.2022, Шевченківський районний суд Харківської області

10.02.2022

ВИРОК

Іменем України

10 лютого 2022 року смт Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №1-кп/637/8/22, (637/781/21)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розташованому в смт Шевченкове Харківської області кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2021 року за №12021221100000548, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Гроза Шевченківського району Харківської області, громадянина України, розлученого, такого що має середню освіту, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 . В силу ст.89 Кримінального кодексу України, не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України,-

участь у справі приймали: прокурор – Маслич О.О.

обвинувачений – ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Формулування обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 , 09 липня 2021 року, приблизно о 12.00 годині, після спільного вжиття алкогольних напоїв разом з потерпілим ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , знаходячись на подвір`ї домоволодіння останнього , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з його дозволу, будучи в стані алкогольного сп`яніння, та опізнаним що на подвір`ї вказаного домоволодіння, стоїть належний на праві власності ОСОБА_5 , але перебуваючи у фактичному користуванні потерпілого ОСОБА_3 автомобіль «ВАЗ-21070» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2005 року випуску, червоного кольору, діючи в ході раптово виниклого умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою використати його для проїзду до смт. Шевченкове Харківської області, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, так як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заснули, відчинив ворота, підійшов до вказаного автомобіля, через незамкнені двері з боку водія проник до салону та реалізуючи свій злочинний умисел шляхом повертання ключа в замку запалювання запустив двигун, та поїхав у невідомому напрямку, тим самим довів свій злочинний умисел до кінця.

В результаті незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілому ОСОБА_3 спричинено матеріальний збиток згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/15626-AB від 16 липня 2021 року на суму 42 570,00 грн.

Суд кваліфікує діє ОСОБА_2 за ч.1 ст. 289 Кримінального кодексу України - тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що потерпілий та свідки його оговорюють. 9 липня 2021 року біля 9.00 години він проходив вдовж домоволодіння ОСОБА_3 , який запросив його та запропонував відпочити. В процесі спілкування він запропонував поїхати до магазину. Враховуючи , що він був тверезий він погодився та відвіз ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , також був ОСОБА_6 на автомобілі , який належить ОСОБА_3 до магазину розташованому в с. Гроза. Там вони купили продукти у тому числі, спритні напої. Повернувшись до домоволодіння ОСОБА_3 , вони стали вживати алкогольні напої. При цьому коли заїхали до двору ,ворота ніхто не зачиняв. Після певного часу, та вживання алкоголю , стало зрозуміло що його не хватає , і ОСОБА_4 дав йому ключі від машини ОСОБА_3 , щоб він купив ще алкоголю. ОСОБА_3 пішов спати , ключі при цьому були у ОСОБА_4 , який йому їх передав. ОСОБА_6 пішов додому раніше. Потім він поїхав до смт Шевченкове але по дорозі його було зупинено працівниками поліції, які склали відносно нього протокол про адміністративні правопорушення за те що він керував транспортним засобом без документів , та за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Після складання протоколів він повернувся та розповів ОСОБА_3 про подію, пояснивши що автомобіль буде повернутий власнику. В подальшому автомобіль був повернутий. Після події ОСОБА_3 почав вимагати у нього гроші. З заявами про таке до органів поліцій він не звертався. Зазначив , що ніякого умислу щодо заволодіння автомобілем не мав , дійсно перебував в стані алкогольного сп`яніння .Також зазначив,що особисто ОСОБА_3 йому не дозволяв керувати автомобілем, але ключі він нього находились у ОСОБА_4 , і він дав йому їх для поїздки.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

?Поясненнями потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 він знає , як мешканця с.Гроза .В літку 2021 року він з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 зранку відпочивали у нього во дворі домоволодіння АДРЕСА_2 . Побачивши ОСОБА_2 який проходив вдовж , запросив його та запропонував поїхати до магазину скупитися, так як вони вже випили алкоголь. Він погодився і вони поїхали до магазину. Там купили продукти, алкогольні напої, пиво та повернулись до нього до дому. Заїхавши у двір він зачинив ворота , ключі залишив у замку запалювання. Після цього вони стали вживати алкоголь . ОСОБА_6 пішов раніше додому , потім він пішов спати у будинок. Проснувся він від того ,що прийшов ОСОБА_7 який спитав ,чому відкриті ворота та де машина. Так, з`ясувалось що машину викрали. Він зрозумів , що машину міг взяти ОСОБА_2 . Зазначив , що дозволу ОСОБА_8 на керування транспортним засобом не давав, ключі було в замку запалювання. Потім він зателефонував власнику машини ОСОБА_5 його племініци та в поліцію. В поліції йому повернули автомобіль, зазначили , що ним керував ОСОБА_2 . Цивільного позову по справі не заявляв, в призначені покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду.

?Поясненнями свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 він знає як мешканця с.Гроза . В літку 2021 року він зранку біля 8-9 години був у ОСОБА_3 вдома, ще з ними був ОСОБА_6 ,вони відпочивали. Побачивши ОСОБА_2 який проходив вдовж , ОСОБА_3 його запросив та запропонував поїхати до магазину скупитися , так як вони вже випили весь алкоголь. Він погодився і вони усі поїхали до магазину. Там купили продукти, алкогольні напої, пиво та повернулись до ОСОБА_3 до дому. Заїхавши у двір ОСОБА_3 зачинив ворота , ключі залишив у замку запалювання. Після цього вони стали вживати алкоголь. Через деякий час ОСОБА_6 пішов , а він заснув на дворі, а коли прокинувся , прийшов ОСОБА_7 який зауважив , що ворота подвір`я відкритті і машини ОСОБА_3 немає. Як зникла машина він не бачив, також зазначив, що ключі ОСОБА_2 не давав ,так як вони були в машині. Окрім того засвідчив ,що не чув щоб ОСОБА_3 надавав дозвіл на керування автомобіля та передав документи на нього ОСОБА_2 . Підтвердив, що ОСОБА_3 та він телефонували ОСОБА_2 , але знайти його не змогли. Після цього ОСОБА_3 звернувся до поліції.

?Поясненнями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 він знає як мешканця с.Гроза .В літку в липні місяці 2021 року він зранку був у ОСОБА_3 в його домоволодінні АДРЕСА_2 , з ними був ще ОСОБА_4 вони вживали алкогольні напої. Потім прийшов біля 9.00 години ОСОБА_2 і ОСОБА_3 запропонував йому поїхати на його автомобіль «ВАЗ-2107» до магазину в с. Гроза. ОСОБА_2 погодився і вони усі поїхала до магазину там скупилися. Повернувшись продовжили вживати алкогольні напої, Потім йому зателефонувала дружина і він пішов додому. Як що відбувалось в подальшому сказати не зміг, про подальші події дізнався від ОСОБА_3 ,пізніше.

?Поясненнями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні яка пояснила, що є власницею автомобіль «ВАЗ-21070» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2005 року випуску, червоного кольору, який перебуває у користуванні ОСОБА_3 який є її дядьком, в літку 2021 року він їй зателефонував та пояснив , що автомобіль викрали. Про подробиці події дізналась зі слів ОСОБА_3

?Поясненнями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 він знає як мешканця с.Гроза . В літку він 2021 року біля 12.00 години він зайшов до дому ОСОБА_3 в с. Гроза , побачив що ворота домоволодіння відкритті , машини ОСОБА_3 «ВАЗ -2107»не було . ОСОБА_3 , також був ще ОСОБА_4 , спали. Він запитав ОСОБА_3 ,щодо виходу на роботу , а також чому ворота відкриті та де його автомобіль. З`ясувалось що його викрали.

?Заявою ОСОБА_3 до ВПД№1 Куп`ьнського РВП ГУНП від 9 липня 2021 року , щодо притягнення до відповідальності особу котра 9 липня 20201 року, шляхом вільного доступу здійснила з його домолодіння крадіжку автівки «ВАЗ-2107 ДНЗ НОМЕР_1 .

?Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно якого 09 липня 2021 року до реєстру внесені відомості щодо незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 , який пребував в стані алкогольного сп`яніння - автомобілем ВАЗ -21070, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, з метою поїздки до смт Шевченкове Харківсьої області, який належить потерпілому ОСОБА_3 , чим спричинено матеріальні збитки. Дії останнього кваліфіковані за ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України.

?Протоколом огляду місця події та фототаблиці до нього від 09 липня 2021 року, відкритої ділянки автомобільної дороги, яка розташована навпроти адміністративної будівлі ВПД №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Центральна, 31 в смт Шевченкове Харківської області, де знаходиться автомобіль марки «ВАЗ – 21070», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору, яким незаконно заволодів ОСОБА_2 , та керуючи в нетверезому стані був зупинений працівниками поліції. Даний автомобіль належить ОСОБА_3 , в результаті його огляду будь-яких механічних пошкоджень виявлено не було.

?Протоколом огляду місця події та фототаблиці до нього від 09 липня 2021 року, подвір`я розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить потерпілому ОСОБА_3 , на якому він залишив автомобіль ВАЗ - 21070, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керує по довіреності та такого який зник з подвір`я 09 липня 2021 року з 08.00 до 14.00 години.

?Протоколом огляду предметів (речей, документів) від 16 липня 2021 року у службовому кабінеті №8 відділення №3 слідчого відділення Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області за адресою: вул.Центральна, 31 смт Шевченквое Харківська область проведено огляд копій наступних документів, складений відносно ОСОБА_2 , а саме: постанова про накладення адміністративного стягнення (серія БАА №805513) від 09 липня 2021 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення; протокол про адміністративне правопорушення (серія ААБ №254141 від 09 липня 2021 року) складений відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення; протокол про адміністративне правопорушення (серія ААБ №254142 від 09 липня 2021 року) складений на правопорушника ОСОБА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення; Постанову №637/656-657/21 Шевченківського районного суду Харківської області від 22 липня 2021 року, про призначення ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 17 000.00 грн. в прибуток держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Дані документи підтверджують факт незаконного заволодіння ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ 21070, державний номерний знак НОМЕР_1 .

?Протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею від 29 липня 2021 року проведеного з підозрюваним ОСОБА_2 , який відтворив події скоєного ним злочину, що мало місце 09 липня 2021 року.

?Протоколом одночасного допиту ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 від 12 серпня 2021 року, під час якого потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 підтвердили свої пояснення щодо заволодіння ОСОБА_2 транспортного засобу що належить ОСОБА_3 без дозволу та те останнього.

Будь - яких відомостей щодо вимагання у ОСОБА_2 останніми грошових коштів, тощо зафіксовано не було .

?Висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/15626-АВ від 16 липня 2021 року щодо вартості колісного транспортного засобу, марки ВАЗ моделі 21070, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , червоного кольору, типу седан-В, об’1єм двигуна 1452, 2005 року випуску, станом на момент вчинення злочину 09 липня 2021 року, становить 42570.00 грн.

Підстави призначення покарання, мотиви та правові норми застосовані судом.

Незаконне заволодіння транспортним засобом передбаченим ч.1 ст. 289 Кримінального кодексу України визначається вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Об`єктивна сторона цього злочину виражається в незаконному заволодінні транспортними засобами. Воно може бути вчинене шляхом активної поведінки особи, тобто шляхом вчинення певних дій.

Пункт 1 примітки статті 289 Кримінального кодексу України розкриває це поняття, як вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (пункт 15) зазначив, що під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Заволодіння транспортним засобом повинно бути незаконним, мати протиправний характер.

Суб`єктивна сторона злочину виражається тільки в прямому умислі. Особа розуміє, що протиправно заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає так діяти. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою: для привласнення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися, тощо.

Змістом кримінально-правової заборони заволодіння транспортним засобом може бути як заволодіння ним з наміром ніколи не повертати його власникові (законному володільцю), так і з наміром використати його для проїзду у певний пункт або для прогулянки, а потім повернути власникові (законному володільцю) чи кинути на дорозі.

Суб`єктом злочину є особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння.

З пояснень , як обвинувачуваного ОСОБА_2 , так і потеріплого ОСОБА_3 , свідків , вбачається що дозволу на управління транспортним засобом ОСОБА_3 . Плетінки СВ. не надавав, як і не передав ключей від автмобіля ,та відповідних документів на право його керування.

Пояснення потерпілого та свідків співпадають як між собою так і з обставинами наведеними в обвинувальному акті ,та узгоджуються з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

При оцінці доказів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що такі є належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність є достатньою для висновку про винуватість обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак, аналізуючи зібрані по справі вищезазначені докази та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину повністю та об`єктивно доведена.

В зв`язку з викладеним суд визнає ОСОБА_2 винним в скоєнні кримінального правопорушення-злочину,передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України – тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У частині 1 статті 75 Кримінального кодексу України встановлено, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням рішення в процесуальному документі суду.

Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.

Частина 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів.

Також, суд враховує особисті дані обвинуваченого: ОСОБА_8 , який в силу ст.89 Кримінального кодексу України не судимий, розлучений, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з 29 березня 2016 року по 30 листопада 2017 року проходив військову службу за контрактом в Сухопутних військах, офіційного міста роботи немає але працює без укладення трудових договорі.

Згідно висновку досудової доповіді ризики вчинення ОСОБА_2 нового кримінального правопорушення-злочину не становлять високої небезпеки для суспільства.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 в порядку ст. 66 Кримінального кодексу України судом не встановлені.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_10 в порядку п.13 ч.1 ст.67 Кримінального кодексу України, є скоєння злочину особою яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Судом враховується , що ОСОБА_2 не визнає своєї провини , через те що він вважав що отримав дозвіл на керування транспортнми засобоми, від ОСОБА_4 який є товаришем фактичного користувача транспортного засобу ОСОБА_3 . Разом з тим, така позиція обвинувачуваного свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла.

Проте ,оскільки функція призначення покарання судом за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покаранная, таким чином врахувавши усі обставивини викладені вище враховуючи, що особі яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне для попередження нових злочинів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, але суд вважає можливим від призначеного покарання звільнити з випробуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених ст.76 Кримінального кодексу України.

Така позиція суду узгоджується з висновками викладеними постанові Верховного суду від 19 січня 2022 року у справі 335/107016/16 км.

Цивільний позов у справі не заявлений. По справі є речові докази та судові витрати, долю яких суд вирішує відповідно до положень ст.100, ст.126 Кримінально-процесуального кодексу України. Міра запобіжного засходу відносно ОСОБА_2 не обиралась.

Керуючись ст. .ст.373, 374 Кримінального процесуального кодексу України , суд –

УХВАЛИВ:

Визнати винним: ОСОБА_11 за ч.1 ст. 289 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання за ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України у вигляді 3 ( трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, строком на (2 ) роки.

Відповідно до п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?Додатково на ОСОБА_2 покласти наступні обов`язки передбачені п.2 ч.3 ст. 76 Кримінального кодексу України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 не обиралася.

Захід забезпечення кримінального провадження – арешт тимчасово вилученого майна накладеного відповідно до ухвали слідчого судді від 16 липня 2021 року – скасувати.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ-21070» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 – вважати йому повернутим.

Стягнути з ОСОБА_2 , судові витрати:

514.86 грн., за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/15626-АВ від 16 липня 2021 року, виконавець – Харківський науково-дослідницький експертно-криміналістичний центр (стягував платежу – Держава, код доходів – 24060300, отримувач платежу – ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, п/рахунок – UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37874947, банк Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998.

удовий експерт ОСОБА_12 , на підставі свідоцтва №1886 від 09.06.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікайної комісії України. (Розрахунковий рахунок КБ «ПриватБанк»: 5168742212386969, номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 );

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: