Рішення № 103126063, 20.01.2022, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/7426/21

Провадження № 2/644/1108/22

20.01.2022

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2022 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря Коломієць О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в :

Позивач подав у суд позов, в якому просив відібрати від ОСОБА_1 малолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2011 року народження, та ОСОБА_4 , 2013 року народження, і закріпити за дітьми право на проживання у будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідачка є матір`ю малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Діти були взяті на облік як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах, і 10.02.2021 влаштовані до родини патронатного вихователя ОСОБА_7 для надання матері дітей часу для подолання складних життєвих обставин.

Проте, за період перебування під соціальним супроводом ОСОБА_1 не в повному обсязі виконувала поради працівників відділу, була неорганізованою та часто не з`являлася на запрошення, при відвідуванні її вдома не відчиняла двері. ОСОБА_1 звільнилася з роботи, про цей факт не повідомила працівників відділу, на нову роботу не влаштувалася, на облік до Центру зайнятості не стала, навчанням дітей за час перебування дітей в сім`ї патронатного вихователя не цікавилась, батьківські збори не відвідувала.

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради було прийняте рішення про доцільність вибуття дітей із сім`ї патронатного вихователя до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально- психологічної реабілітації дітей» міста Харкова та відібрання їх від матері без позбавлення останньої батьківських прав щодо них.

Відповідачка проти позову заперечувала. Посилалась на те, що за час перебування дітей у родині патронатного вихователя вона пройшла курс лікування від алкогольної залежності, працевлаштувалась, змінила своє ставлення до своїх батьківських обов`язків.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2011 року народження, та ОСОБА_4 , 2013 року народження. Діти були взяті на облік як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах і рішенням виконкому Харківської міськради від 10.02.2021 № 33 вони були влаштовані до сім`ї патронатного вихователя, де перебували й на час розгляду справи у суді, для надання матері дітей часу подолати складні життєві обставини.

З копії листа від 09.07.2021 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 29.06.2021 по 09.06.2021 пройшла стаціонарне лікування у наркологічному відділенні № 3 КНПХОР «Обласний наркологічний диспансер». Була виписана у задовільному стані по закінченню лікування.

З копії акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 зі своїми дітьми за адресою їх фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 вбачається, що квартира складається з трьох кімнат, має усі зручності, санітарно-гігієнічні норми не порушені, для дітей є окрема кімната з усім необхідним для навчання та відпочинку. В квартирі є продукти харчування.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка патронатний вихователь ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_1 , в цілому, змінила своє ставлення до участі у житті дітей, постійно їх відвідує, виявляє належний інтерес до їх виховання.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, для вирішення спірних правовідносин, суд застосовує такі норми матеріального та процесуального законодавства.

Пункт 1 ч. 1 ст.170 СК України, яким встановлено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Пункти 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України які передбачають, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав за умови, якщо вони: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

В ході судового розгляду не було безумовно встановлено наявності фактичних даних, які б свідчили про існування на час судового розгляду хоча б однієї з вказаних вище обставин.

Встановлено, що ОСОБА_1 пройшла лікування від алкогольної та наркотичної залежності, має постійне місце проживання з усіма необхідними умовами для дітей, виявляє бажання у виконанні своїх обов`язків по вихованню дітей, прибувала до суду в кожне з призначених засідань, займається працевлаштуванням.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею того ж закону встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 3 тієї ж Конвенції закріплено, що в усіх діях, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, зокрема поведінку відповідачки, показання патронатної виховательки щодо ставлення матері дітей до участі у їх вихованні та керуючись інтересами дітей і їх правом на проживання у сім`ї з рідною матір`ю, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, як з урахуванням вищенаведеного, так і з урахуванням відсутності достатніх доказів, які б свідчили про продовження існування у поведінці відповідачки обставин, які передбачені п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України.

Керуючись 10, 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Суддя С.В. Шевченко