Ухвала суду № 103124853, 07.02.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/23654/21

н/п 1-кс/953/1058/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню за № 42019221080000236 від 23.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42019221080000236 від 23.08.2019 про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Розгляд клопотання просив проводити за відсутності підозрюваного ОСОБА_4 (власника майна) та його захисника.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що в провадженні СД Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019221080000236 від 23.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України тобто, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику. Як зазначає прокурор, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи головою правління та кінцевим бенефіціарним власником ПАТ «Завод Фрунзе» (у минулому ВАТ «Завод ім. Фрунзе») (код ЄРДПОУ 00236010), всупереч встановленому законом порядку, а саме, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, нехтуючи вимогами ч.1 ст. 81, ст. 125 Земельного кодексу України, вчинив проступок у сфері земельних відносин за наступних обставин.

Так, 09.12.2010 ПАТ «Завод Фрунзе» (у минулому ВАТ «Завод ім. Фрунзе») (код ЄРДПОУ 00236010) головою правління та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_4 , з метою здійснення своєї комерційної діяльності, придбало у власність нежитлові будівлі, літ. «Е-1» площею 62,7 кв. м, літ. «Ж-2» площею 96,1 кв. м, літ. «З-2» площею 98,4 кв. м, літ. «И-1» площею 944,1 кв. м, за адресою м. Харків, проспект Московський, 118 (фактичне місце розташування в районні перехрестя вулиць Польова та Плеханівська). Зазначені будівлі фактично займають площу 0,1219 га та розташовані на земельні ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0035, загальною площею 0,8746 га відомості про яку внесені до Публічної кадастрової карти України та право власності визнано за Харківською міською радою (код ЄРДПОУ 04059243) (далі по тексту - Ділянка), що відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», зареєстрованого у Мінюсті 01 листопада 2010 р. за №1011/18306 відноситься до земель «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості» (цільове призначення 11.02).

Так, у період часу з 09.12.2010 по 23.06.2019, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав для зайняття вказаної Ділянки, достовірно знаючи, що він не має постійного або тимчасового права на зайняття, володіння, користування та розпорядження зазначеною Ділянкою, площею 0,7527 га, яка розташована біля нежитлових будівель літ. «Е-1», літ. «Ж-2», літ. «З-2», літ. «И-1» за адресою: м. Харків, проспект Московський, 118, та відноситься до земель промисловості, з корисливих мотивів, у комерційних цілях, з метою подальшого використання у підприємницькій діяльності ПАТ «Завод Фрунзе» (у минулому ВАТ «Завод ім. Фрунзе») (код ЄРДПОУ 00236010), не маючи відповідних рішень державних органів та органів місцевого самоврядування, самовільно зайняв вказану Ділянку, обмеживши доступ до вказаної земельної ділянки шляхом закриття доступу на її територію, порушивши таким чином інтереси Територіальної громади м. Харкова у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 Територіальній громаді м. Харкова відповідно до розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963, спричинена значна матеріальна шкода на загальну суму 155 782 грн. 66 коп.

28.01.2022 ОСОБА_4 відповідно до ст. ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278, 279, 481 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Крім того, під час подальшого проведення досудового слідства по зазначеному кримінальному провадженню було встановлено, що ОСОБА_4 має право власності на, перелічене у клопотанні, майно

Процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні підготовлено та вручено підозрюваному позов про стягнення завданої шкоди, який у подальшому буде спрямовано до суду з обвинувальним актом для розгляду по суті. Ціна позову визначена у розмірі завданих збитків, а саме 155782 грн. 66 коп. Як зазначає сторона обвинувачення, у разі не накладення арешту на майно, воно може змінити власника, що в подальшому унеможливить відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення у повному обсязі. У зв`язку з чим, прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

Прокурор всудовезасіданняне з`явився,надавзаяву пророзгляд клопотаннязайого відсутності,клопотанняпросив задовольнити. Неприбуття прокурора у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання. Власник майна у судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено та як вбачається зі змісту витягу з ЄРДР, що сектором дізнання Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019221080000236 від 23.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 КК України.

28.01.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

03.02.2022 року підозрюваному ОСОБА_4 вручено позов про стягнення завданої шкоди. Ціна позову визначена у розмірі завданих збитків, а саме 155782 грн. 66 коп.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Стороною обвинувачення доведено, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, необхідний з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Разом з цим, згідно ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 295243016 від 19.01.2022 року, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:06:060:0022 загальною площею 0,065 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 902062963101.

Також, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 295243115 від 19.01.2022 року ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:06:060:0021 загальною площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 902040863101.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За таких обставин, зважаючи на розумність та співмірність обмеження права власності, приймаючи до уваги розмір завданої шкоди у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на виявлене та вилучене майно шляхом заборони на відчуження зазначеного у клопотанні майна.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні цього заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню за № 42019221080000236 від 23.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), шляхом заборони розпорядження та відчуження, а саме:

-на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:06:060:0022 загальною площею 0,065 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 902062963101;

-на земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:06:060:0021 загальною площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 902040863101.

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1