Ухвала суду № 10311586, 15.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-2290/08

Головуючий у 1 інстанції Гонтарук В.М.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Демченко Т.І.

Представника позивача Якимчука В.І.,

Представника відповідача Долиняного С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» (далі позивач, ТОВ «Вінліспереробка» ) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі відповідач, ДПІ у м. Вінниці), в якому просило визнати нечинними та скасувати висновки акту виїзної позапланової перевірки № 1501/2320/33762674 від 16.08.2007 року з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування по ПДВ за період з 01.01.2007 року по 30.04.2007 рік, а також визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.11.2007 року № 0001532320/1, № 000119232/1, № 0001182320/1; від 27.08.2007 року № 0001182320/0 і № 0001192320/0 та від 30.11.2007 року № 00015323230/1, що були винесені відповідачем на підставі акту проведеної перевірки.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка», відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень керівника податкового органу від 18.07.2007 року № 1540/23 та від 01.08.2007 року № 1663/23, службовими особами ДПІ у м. Вінниці в період з 18.07.2007 року по 14.08.2007 рік була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Вінліспереробка», з питань достовірності нарахування ним бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 30.04.2007 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2007 року № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213 та зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 року за № 702/10982). Внаслідок вчинених порушень позивачем було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 20185,00 грн. та за квітень 2007 року на суму 65967,00 грн., а також занижено податок на додану вартість за лютий 2007 року на суму 453844,00 грн. та за квітень 2007 року на суму 59263,00 грн..

З акту перевірки вбачається, що між ТОВ «Вінліспереробка» та ТОВ «Вінницька промислова група» було укладено договір від 12.02.2007 року № 12, за умовами якого ТОВ «Вінліспереробка» зобовязувалося передати у власність ТОВ «Вінницька промислова група» 2000 тон цементу марки 500-Н без визначення ціни та загальної суми. Вартість партії товару повинна була оплачуватися у вигляді попередньої оплати в розмірі 50%.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Вінліспереробка» упродовж лютого місяця 2007 року отримало від ТОВ «Вінницька промислова група» попередню оплату за цемент згідно платіжних доручень на загальну суму 3958700,39 грн., у тому числі 659783,40 грн. ПДВ, а саме:

- № 1825 від 16.02.2007 року на суму 258700,39 грн.;

- № 1832 від 16.02.2007 року на суму 256138,50 грн.;

- № 1833 від 16.02.2007 року на суму 546190,00 грн.;

- № 1834 від 16.02.2007 року на суму 197671,50 грн.;

- № 1848 від 20.02.2007 року на суму 600000,00 грн.;

- № 1849 від 20.02.2007 року на суму 600000,00 грн.;

- № 1852 від 20.02.2007 року на суму 600000,00 грн.;

- № 1875 від 23.02.2007 року на суму 490000,00 грн.;

- № 1876 від 23.02.2007 року на суму 410000,00 грн.

Разом з тим, на виконання положень укладеного позивачем договору № 1 від 31.01.2007 року, ТОВ «Вінліспереробка» на протязі лютого місяця 2007 року отримало від ТОВ «Вінницька промислова група» оплату за послуги по сушінню дошки на загальну суму 10211,96 грн., у тому числі 1701,99 грн. ПДВ згідно платіжних доручень, а саме:

- № 1821 від 16.02.2007 року на суму 5105,98 грн.;

- № 1871 від 16.02.2007 року на суму 5105,98 грн.

Відповідачем було зроблено висновок, що позивач не включив до податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2007 року попередню оплату за цемент та оплату за послуги по сушінню дошки на загальну суму 3968912,00 грн., у тому числі 661485,00 грн. ПДВ.

Згідно з поданою ТОВ «Вінліспереробка» до ДПІ в м. Вінниці податковою декларацією з ПДВ за грудень 2006 року, залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складає 151673,00 грн.

Крім того, як відображено в акті перевірки, ТОВ «Вінліспереробка» згідно платіжних доручень перерахувало в лютому 2007 року ТОВ «Вінницька промислова група» грошові кошти в сумі 4500000,00 грн., у тому числі: 1000000,00 грн. в якості попередньої оплати за щебінь за умовами укладеного між ними договору № 29 від 08.02.2007 року; 800000,00 грн. в якості погашення кредиторської заборгованості та 2700000,00 грн. в якості оплати за щебінь за умовами договору № 29 від 08.02.2007 року.

В ході проведення перевірки відповідачем було зроблено запит до ТОВ «Вінницька промислова група» на предмет взаєморозрахунків товариства з позивачем за лютий 2007 року. Згідно отриманої відповіді від 08.08.2007 року та копії реєстру виданих податкових накладних, відповідачем було виявлено відсутність податкових накладних на попередню оплату на загальну суму - 4500000,00 грн., у тому числі 750000,00 грн. ПДВ. Їх також не було надано позивачем для огляду під час проведення перевірки.

За твердженням відповідача, ТОВ «Вінліспереробка» не мало законних підстав на включення до складу податкового кредиту коштів в сумі 4500000,00 грн., у тому числі 750000,00 грн. ПДВ, сплачених ТОВ «Вінницька промислова група».

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт за № 1501/2320/33762674 від 16.08.2007 року, на підставі якого були винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2007 року № 0001182320/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 86152,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 7365,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.08.2007 року № 00011922320/0, яким позивачу було донараховано ПДВ в сумі 513107, 00 грн. та застосовано 250627,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги позивача від 06.08.2007 року № 39, ДПІ у м. Вінниці було прийнято рішення від 02.11.2007 року за № 19751/10/25-09 та рішення від 05.11.2007 року № 19792/10/25-09 про внесення змін до попереднього рішення, якими:

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 27.08.2007 року № 0001182320/0 в частині 20185,00 грн. ПДВ заявленого до відшкодування за січень 2007 року та 7365,00 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині - залишено без змін ( у звязку з цим ДПІ у м. Вінниці було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007 року № 0001182320/1);

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 27.08.2007 року № 0001192320/0, а скаргу позивача в цій частині залишено без задоволення ( у звязку з цим ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007 року № 0001192320/1);

- збільшено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість на 19334,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 15594,00 грн. ( у звязку з цим ДПІ у м. Вінниці було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007 року № 0001532320/1).

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА у Вінницькій області винесло рішення, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 27.08.2007 року № 0001182320/0 та від 27.08.2007 року № 0001192320/0, а також рішення від 02.11.2007 року № 19751/10/25-09/41 та від 05.11.2007 року № 19792/10/25-09 (податкові повідомлення-рішення від 02.11.2007 року № 0001182320/1 та № 0001192320/1), а скаргу позивача без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає:

- частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) установлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

При цьому відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналогічне правило застосовується і для загального порядку визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР та в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

Що стосується питання податкового обліку, колегія суддів виходить з того, що оскільки ТОВ «Вінліспереробка» та ТОВ «Вінницька промислова група» є платниками податку на прибуток на загальних підставах, для них діє перш за все правило «першої події», встановлене ст. 11 Закону № 334/94-ВР. За цим правилом датою збільшення валового доходу для обох підприємств є дата відвантаження товарів, а датою збільшення валових витрат дата оприбуткування товарів.

Правило «першої події», встановлене ст. 7 Закону № 168/97-ВР застосовуватиметься у загальному випадку й щодо ПДВ. Податкові накладні при зарахуванні зустрічних однорідних вимог в даному випадку виписуються без жодних особливостей. Так, отримуючи попередню оплату за цемент та сушіння дошки від покупців, позивач не включив до складу податкового зобовязання грошові кошти (загальна сума 3968912,00 грн. та ПДВ 661485 грн.) За твердженням самого позивача, маючи податкові накладні на попередню оплату, отриману від ТОВ «Вінницька промислова група», ТОВ «Вінліспереробка» помилково не включило їх до податкового зобовязання в податковій декларації за лютий 2007 року».

Згідно офіційного листа Позивача (вих. №40 від 17.10.2007р а.с.90 ТОМ І), наданого на запит ДПІ у м.Вінниці, вбачається наступне: «у звязку з тим, що договір між ТОВ «Вінліспереробка» та ТОВ «Вінницька промислова група» було розірвано і виконань по цьому договору не було, господарські операції не проводились, податкові зобовязання не виникали, тому немає ніяких підстав для нарахування платникові зобовязань». Таке твердження дає підстави вважати, що на момент підписання додаткових угод №1 від 28.02.2007 до договору №12 від 02.02.2007р. та №1 до договору №29 від 08.02.2007р., на момент підписання акту заліку наступних вимог від 28.02.2007р. та на момент самої перевірки, позивач був впевнений, що при такій операції взаєморозрахунку податкові зобовязання не виникають. Тому податкові накладні, які б підтверджували право на податковий кредит у лютому внаслідок перерахування коштів контрагенту ТОВ «Вінницька промислова група» на загальну суму 4500000,00 грн., як попередню оплату за щебінь були відсутні і перевіряючі правомірно не включили 750000,00 ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Таким чином, як випливає з приписів наведеної правової норми, платник податку несе відповідальність у разі, коли на момент перевірки суми, включені до складу податкового кредиту не підтверджені податковими накладними, що оформлені відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив неприпустимість прийняття в якості належного доказу висновку №869 проведеної судово-бухгалтерської експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз через розбіжність в наданих документах. Так, експерт при досліджені наданих йому документів не врахував той факт, що при проведенні контролюючим органом перевірки, було виявлено відсутність у ТОВ «Вінліспереробка» первинних документів (податкових накладних на щебінь на загальну суму 4 500000,00 грн.), а тому законних підстав для збільшення податкового кредиту не було.

Крім цього, як вбачається з листа-відповіді, податкової декларації та реєстру виданих податкових накладних ( а.с. 71-76 ТОМ І), контрагентом ТОВ «Вінницька промислова група" на отримані попередні оплати податкові накладні не виписувались.

Крім того, з наявних в матеріалах справи карток рахунку 361, 631, 6415 за лютий 2007р. випливає, що в бухгалтерському обліку операція щодо проведення взаємозаліку відображена 23.02.07р., в той час як сам акту заліку наступних вимог від 28.02.2007р. Крім того, згідно акту від 28.02.2007 року залік проводився на різні суми: величина кредиторської заборгованості на бухгалтерському рахунку 361 не співпадала з величиною дебіторської заборгованості на бухгалтерському рахунку 631.

Отже, з урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги не підтверджуються належними доказами, спростовуються доводами відповідача, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано 18.06.10 р.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-2290/08

Головуючий у 1 інстанції Гонтарук В.М.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ)

15 червня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Демченко Т.І.

Представника позивача Якимчука В.І.,

Представника відповідача Долиняного С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень відповідача, -

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано 18.06.10 р.