Вирок № 103115165, 11.02.2022, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/2064/21

Провадження №1-кп/443/7/22

ВИРОК

іменем України

11 лютого 2022 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за реєстраційним №12021140000000942 від 05.11.2021) стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Жидачів Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого, з повною середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

за участю:

прокурора Щурко В.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Федак Р.Р., -

встановив:

ОСОБА_1 05.11.2021 приблизно о 18 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем марки «BMW X1», реєстраційний номер Чеської Республіки НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул.Данила Галицького у м. Жидачеві у напрямку до центру міста, при проїзді її ділянки, що поблизу будинку № 70, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, вів свій транспортний засіб з швидкістю руху вищою за максимально дозволену в населених пунктах, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не дотримався безпечної дистанції, з моменту виникнення небезпеки у вигляді велосипедиста, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки автомобіля, що призвело до наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , чим грубо порушив вимоги пунктів 1.5., 1.10. (в частині значення термінів «дорожня обстановка», «дорожні умови», «небезпека для руху») Розділу 1, підпунктів «б», «д» пункту 2.3. Розділу 2; пунктів 12.3., 12.4., підпункту «б» пункту 12.9. Розділу 12, пункту 13.1. Розділу 13 Правил дорожнього руху. Порушення ОСОБА_1 пунктів 12.3., 12.4., 12.9. (підпункт «б»), 13.1. Правил дорожнього руху знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням велосипедисту ОСОБА_3 смерті, а порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5., 1.10., 2.9. (підпункти «б», «д») Правил дорожнього руху виконали лише функцію умов, що сприяли настанню наслідків.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачений - частина 2 статті 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину по пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, визнав повністю, суду пояснив, що 05.11.2021 у темну пору доби рухаючись на автомобілі побачив фуру, яка почала виїжджати на проїжджу частину. Намагаючись оминути фуру не побачив велосипедиста, який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого здійснив наїзд на нього правою передньою частиною автомобіля. Після ДТП він зупинився та викликав поліцію і швидку. Також суду зазначив, що він примирився з потерпілою, попросив у неї пробачення, відшкодував завдану їй шкоду та продовжує їй допомагати. Щиро кається у вчиненому.

Суд, заслухавши позиції сторін, з яких вбачається, що вони не оспорюють обставини кримінального провадження, переконавшись у правильності розуміння сторонами змісту цих обставин та зважаючи на відсутність сумнівів у добровільності такої позиції визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеними факт порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 , тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину (пункт 1 частини 1 статті 66 КК України); добровільне відшкодування завданих збитків (пункт 2 частини 1 статті 66 КК України).

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги статті 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив з необережності кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, відшкодував завдану шкоду.

Також, суд враховує думку потерпілої, яка просить обвинуваченого не карати, вона примирилася з ним. Він відшкодував завдану їй шкоду та продовжує допомагати.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені статтею 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені статтею 65 КК України, у тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання, відсутність встановлених судом обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкцій частини 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи обставини, що характеризують тяжкість кримінального правопорушення, яке обвинувачений ОСОБА_1 вчинив вперше, особу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку (щиро каяття, активне сприяння розкриттю злочину), яка є виключно позитивною та свідчить про усвідомлення ним негативності вчиненого суспільно небезпечного діяння і готовність нести кримінальну відповідальність, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає, що хоча кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив з необережності, однак, відповідно до статті 12 КК України воно належить до тяжких злочинів і внаслідок таких протиправних дій настала смерть потерпілого ОСОБА_3 . Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Крім того, позитивна характеристика ОСОБА_4 має формальний характер та не зменшує суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушення, учиненого ним, тому суд доходить висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з вимогами частини 2 статті 124 КПК України.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна скасувати.

Зважаючи на положення частини 11 статті 182 КПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу», а також враховуючи те, що підстав для звернення в дохід держави застави, внесеної за обвинуваченого, судом не встановлено, тому внесена заставодавцем застава підлягає поверненню після набрання вироком суду законної сили.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази, а саме:

велосипед марки «ARDIS» - повернути потерпілій ОСОБА_2 ;

транспортний засіб «BMW X1», реєстраційний номер НОМЕР_1 (Чеська Республіка) - повернути ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) грн 90 коп.

Скасувати застосовані відповідно до ухвал слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2021 (справа №461/9151/21 провадження №1-кс/461/6240/21 та справа №461/9151/21 провадження №1-кс/461/6241/21) заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна (велосипеда марки «ARDIS» та транспортного засобу «BMW X1», реєстраційний номер НОМЕР_1 (Чеська Республіка).

Після набранням вироком законної сили внесені в якості застави за ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн (на р/р UA598201720355219002000000757, банк одержувача Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області) -повернути заставодавцю ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Жидачівський районний суд Львівської області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя А.І. Павлів