Ухвала суду № 103114851, 11.02.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.02.2022

Справа № 334/863/22

Провадження № 1-кс/334/226/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

слідчого судді - Ісакова Д.О.

при секретарі - Прийменко А.В.

за участю прокурора - Красулі Н.В.

слідчого - Толочко О.Б.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника - Матсалаєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Набока П.В., погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Красуля Н.В., у кримінальному провадженні №12022082050000306 від 09 лютого 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Запорізької області, м. Токмак, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2022 року слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції Набока П.В. звернувся до суду із клопотанням погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Красуля Н.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022082050000306 від 09 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 09 лютого 2022 року, приблизно о 17 годині 25 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ИЖ 2717-90», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині автодороги «Т0806» о. Хортиця, зі сторони пр. Інженера Преображенського в напрямку вул. Наукове містечко в м. Запоріжжі.

Попереду, у попутному з водієм ОСОБА_1 напрямку, керуючи автомобілем «ВАЗ-2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював рух водій ОСОБА_2 .

В цей час, поблизу зупинки громадського транспорту «Цімет» неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в якості пішоходів почали перетин проїзної частину дороги «Т0806» о. Хортиця, рухаючись зліва-направо за ходом руху вищевказаних транспортних засобів, по нерегульованому пішохідному, позначеному відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою.

Під час руху, водій ОСОБА_2 , виявивши на нерегульованому пішохідному переході пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 застосував міри екстреного гальмування та відворот керма праворуч, з метою надання переваги в русі та запобігання наїзду на них.

В свою чергу водій ОСОБА_1 , рухаючись позаду, маючи об`єктивну можливість виявити нерегульований пішохідний перехід, який позначено дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 ПДР України, а також те, що водій ОСОБА_2 реагуючи на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що перебували на пішохідному переході, застосував міри екстреного гальмування з подальшим маневром відпороту вправо для надання переваги в русі та запобігання наїзду на них, діючи в порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, де сказано:

18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу не застосував та дорогу неповнолітнім пішоходам, не надав.

Натомість ОСОБА_1 продовжив подальший рух та допустив наїзд передньою правою частиною кузова керованого автомобіля на пішоходів на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Врезультаті дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітній пішоходу ОСОБА_3 , були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді «Політравма, ЗЧМТ, СГМ, множинні садна тулуба та кінцівок»;

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітній пішоходу ОСОБА_4 , були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді «Політравма, ЗЧМТ, СГМ, закрита травма живота, закритий перелом правого плеча, закритий перелом лівої гомілки».

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.2 ст. 286 КК України, а саме: як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

протоколом огляду місця ДТП від 09 лютого 2022 року, в ході проведення якого зафіксовано слідову інформацію на місці пригоди, а також погодні та дорожні умови, кінцеве положення автомобіля «ИЖ 2717-90», державний номерний знак НОМЕР_1 , механічні пошкодження які утворилися на ньому в результаті дорожньо-транспортної пригоди;

протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 10 лютого 2022 року;

протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 10 лютого 2022 року;

протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 ;

протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09 лютого 2022 року;

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_1 :

може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_1 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами до трьох років або без такого. Тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_1 в разі доведення його вини у скоєному, на думку органу досудового розслідування може спонукати його до ухилення від суду, крім того ОСОБА_1 не має тісних соціальних зв`язків, не працевлаштований, що є ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_1 знаходячись на волі може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, шляхом їх умовляння чи погроз, що являється ризиком, передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, знаходячись на волі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом періодичного невиконання вимог слідчого, прокурора та суду про явку до органу досудового розслідування, шляхом зміни свого контактного номеру телефону, зміни місця проживання, а також може взагалі покинути територію України, що в свою чергу унеможливить врученню повісток про його виклик до слідчого, прокурора чи суду, що являється ризиком, передбаченим п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав:

при обранні особистого зобов`язання підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відсутність дієвого контролю за виконанням підозрюваним такого запобіжного заходу, як особисте зобов`язання, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

відомості щодо осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, органу досудового розслідування не відомі, що унеможливлює обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді особистої поруки;

тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, свідчить про наявність обґрунтованого ризику того, що підозрюваний може взагалі вільно покинути межі території України, що унеможливлює застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення дієвості інституту заходів забезпечення кримінального провадження, найбільш доцільним буде обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий підтримав клопотання просив задовольнити.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання. Просила обрати запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою. Вважає, що підозрюваний може впливати на свідків у справі, намагатися ухилитися від слідства та суду, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є більш доцільним, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення клопотання, вказавши, що свою вину визнає. Просив обрати у відношенні нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник Матсалаєва В.В. заперечувала щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , та просила обрати інший запобіжний захід у відношенні її підзахисного не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного, захисника дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;

при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;

при ризику вчинення ним подальших правопорушень;

при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, не можна не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчий суддя вважає що є наявність існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КК України переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України з урахуванням встановлених ризиків, відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід, окрім тримання під вартою зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров`я, тяжкість покарання.

Вказане свідчить, що запобігання встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового слідства.

Слідчим суддею при визначенні суми альтернативного запобіжного заходу застави підозрюваному враховуються, обставини кримінального правопорушення, його майновий та сімейний стан, ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що застава - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74430 гривень, в повній мірі забезпечить належне виконання покладених на підозрюваного обов`язків та його належну поведінку.

Слідчий суддя вважає, що обрання саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 з урахуванням його тривалості, відповідає особі підозрюваного, характеру та тяжкості діяння, мотивів, та обставинам вчинення злочину, що інкримінується підозрюваному, забезпеченню прав потерпілих, а також покаранню, що може бути призначене підозрюваному в разі визнання його винуватим.

Враховуючи зазначене, вважаю, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено неможливість застосування до підозрюваного у даному кримінальному правопорушенні більш м`якого запобіжного заходу, існує необхідність у застуванні до нього запобіжного заходу тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 176-179, 180, 182, 194, 196, 370, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Набока П.В., погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Красуля Н.В., у кримінальному провадженні №12022082050000306 від 09 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном шістдесят днів у слідчому ізоляторі УДПтСУ м. Запоріжжя.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 74430 гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: №UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_1 , провадження по справі №1-кс/334/226/22, ЄУН 334/863/22. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця навчання.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали слідчого судді доручити співробітникам Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою рахувати з 09 лютого 2022 року з 19 години 40 хвилин.

Термін дії ухвали закінчується 10 квітня 2022 року о 19 годині 40 хвилин.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Д.О.Ісаков