Рішення № 103111128, 03.02.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8617/21

Провадження № 2/0182/1281/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.02.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої – судді Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання – Снєгульської В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Заяви по суті справи.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, до складу якого входять: житловий будинок літ. «А» загальною площею 133,8 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., спорудження №1-3,І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3-6).

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який на момент своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок, який побудований до 1992 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За свого життя батько заповіт не складав, єдиним спадкоємцем за законом є тільки він. Для оформлення своїх спадкових прав у встановлений законом строк він звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунова С.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому нотаріусом було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок. 17.03.1973 року батькові було виділено земельну ділянку площею 342 кв.м. під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вже у 1983 році житловий будинок був збудований та готовий до експлуатації, про що свідчить технічний паспорт Нікопольського МБТІ від 27.09.1986 року. До серпня 1992 року оформлення права власності на будинки проводили органи місцевого самоврядування на основі висновку про технічний стан будинку, складений у бюро технічної інвентаризації і документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об`єкт. Однак батько належним чином не оформив своє право власності на житловий будинок, який побудований на відведеній земельній ділянці та введений в експлуатацію до 05.08.1992 року. На даний час, він як спадкоємець за законом, оформити спадщину на вказаний будинок через нотаріальну контору не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нього.

Відповідач відзив на позов не подав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.12.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження , витребувано спадкову справу (а.с.28-30).

03.02.2022 року по справі закрито підготовче провадження (а.с.55).

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.51).

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.53).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотання сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено.

Як встановлено судом, позивач є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7,8).

Після смерті ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 02.06.2020 року заведена спадкова справа №21-2020 (а.с.36-49). Інший спадкоємець за законом син померлого ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса не звертався, спадщину не прийняв.

ОСОБА_2 за свого життя заповіт не складався (а.с.37).

11.03.2021 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Нікопольського міського ноатірального округу видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , що складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 також залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями, до складу якого входять: житловий будинок літ. «А» загальною площею 133,8 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., спорудження №1-3,І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-20).

ОСОБА_1 постановою нотаріуса від 04.11.2021 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів (а.с.21).

Зазначений будинок спадкодавцем був побудований на відведеній йому земельній ділянці та введений в експлуатацію 27.09.1986 року (а.с.9-10,17,19).

Однак, на час смерті спадкодавця зазначений житловий будинок у визначеному законом порядку не був зареєстрований (а.с.50).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 N 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.92, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Крім того, п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року N 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 ..

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року N 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про прийняття спадщини ОСОБА_1 , а отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька у нотаріуса на частину спадкового майна йому перешкоджає відсутність правовстановлюючих документів, то відповідно до свого внутрішнього переконання суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання за позивачем у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, до складу якого входять: житловий будинок літ. «А» загальною площею 133,8 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., спорудження №1-3,І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 10-12, 76-81, 206, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, до складу якого входять: житловий будинок літ. «А» загальною площею 133,8 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., спорудження №1-3,І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 10.02.2022 року.

Дані про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач – Нікопольська міська рада, код ЄДРПОУ 37338501, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3;

представник відповідача – Гречишникова Вікторія Володимирівна, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кам`янсько-Дніпровським РВ УМВС України у Запорізькій області 18.08.1999 року, на підставі довіреності № 3380 від 03.12.2021 року (а.с.54).

Суддя: А. Г. Багрова