Ухвала суду № 103110924, 10.02.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/1146/20

Провадження № 1-кп/205/53/22

У Х В А Л А

10 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

при секретарі - Мікуновій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020040000000119 за обвинуваченням

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040690001450 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.4 ст.187 КК України,

за участю прокурора Мазниці А.О.,

захисника адвоката Горб Ю.В.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.4 ст.187 КК України.

Відповідно до п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути розглянуто головуючим, якщо справа розглядається колегіально.

У відповідності до положень п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у зв`язку з неможливістю розгляду кримінального провадження у повному складі колегії суддів через відсутність членів колегії, розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою здійснюється головуючим суддею одноосібно.

Прокурором в судовому засіданні подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбаченими п.п. 1, 3, 4 та 5 ч 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, з урахуванням передбаченої за нього нижньої межі санкції у вигляді семи років позбавлення волі, що унеможливлює звільнення від кримінальної відповідальності з іспитовим строком, а тому останній може переховуватися з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі; незаконний вплив на свідків або потерпілих, оскільки ОСОБА_1 відомо анкетні дані потерпілих, її місце мешкання та місце роботи, у зв`язку з чим ОСОБА_1 може шляхом вмовлянь, погроз або іншим чином з метою уникнення від відповідальності незаконно впливати на потерпілих, крім того ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків чи понятих шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів та відбував покарання в місцях позбавлення волі.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені у ньому доводи. Крім того зазначив, що додатковим підтвердженням ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду є задокументована спроба його втечі з під-варти у приміщенні суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому строку тримання під вартою, посилаючись на свою невинуватість у вчиненні злочинів, які йому інкриміновані, а також недоведеності його винуватості. Також зазначив, що спроб вчинити втечу з під варти він не здійснював, факт, який задокументований конвойною службою має викривлений характер, оскільки з конвойного приміщення на вулицю він вибіг не для втечі, а з метою врятуватися від протиправних насильницьких дій конвоїрів. Просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що може перебувати під домашнім арештом у будинку, який належав його матері і розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де наразі проживає його племінниця, а також, у разі потреби може зареєструватися у вказаному будинку.

Захисник – адвокат Горб Ю.В. заперечувала проти продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі й ризику переховування ОСОБА_1 від суду, який на думку прокурора обумовлений фактом спроби втечі обвинуваченого с під варти. Зазначила, що дана обставина не може бути взята до уваги судом, оскільки про неї не назначено у клопотанні прокурора. Просила змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних заходів контролю.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію захисника – адвоката Горб Ю.В.

Головуючий суддя, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинувачених та їх захисника, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Головуючий суддя вважає доведеними зазначені ризики, передбачені п.п. 1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень з огляду на наступне.

Головуючий суддя вважає, що, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду, адже він не має достатніх соціальних зв`язків, неодружений, не має дітей та інших осіб на утриманні, не має постійного місця роботи та реєстрації постійного місця проживання. Також судом враховується, що на теперішній час відносно ОСОБА_1 здійснюється судове провадження у Петриківському районному суді Дніпропетровської області за обвинуваченням у вчиненні інших тяжких та особливо тяжких злочинів, що додатково обґрунтовує ризик переховування останнього від суду.

Окрім того, головуючий суддя погоджується з доводами прокурора, що задокументований факт спроби втечі ОСОБА_1 з-під варти у приміщенні суду після судового засідання, у сукупності з іншими обставинами, є переконливим доказом на підтвердження наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду.

Також, головуючий суддя вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки останні на теперішній час ще не допитані в судовому засіданні. Незаконний вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні може здійснюватися, зокрема, шляхом їх залякування, адже обвинуваченому відомо місце проживання останніх.

Крім того, головуючий суддя вважає обґрунтованим та доведеним ризик вчинення ОСОБА_1 інших злочинів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що останній неодноразово був засуджений за вчинення різних злочинів, в тому числі й корисливих та насильницьких злочинів, а також за злочини проти правосуддя та авторитету державної влади, що обумовлює ризик продовження ним злочинної діяльності і вчинення інших кримінальних правопорушень.

Таким чином, сукупність вищенаведених ризиків, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, обумовлює висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом цим, суд вважає необґрунтованим та недоведеним зазначений у клопотанні прокурора ризик перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки прокурором не було наведено ані обставин, які б вказували на наявність зазначеного ризику, ані надано доказів на його підтвердження.

Окрім того, суд вважає, що доводи сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт через наявність у останнього постійного місця проживання не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки в судовому засіданні суду не надано жодних доказів на підтвердження того, за якою адресою зареєстрований ОСОБА_1 або буде мати постійне місце проживання.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме – вік обвинуваченого, стан його здоров`я, відсутність у нього соціальних зв`язків, відсутність родини та неповнолітніх дітей.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність зазначених у прокурором ризиків, а саме незаконного впливу обвинуваченим на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, можливістю останнього переховуватися від суду та вчинення ним інших злочинів.

Крім того, в ході розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше продовженому обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, в тому числі й цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, на думку суду не спроможні забезпечити належне виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.110, 331, 369, 371, 372 КПК України, п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 08 квітня 2022 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя М.М. Таус