Ухвала суду № 103109083, 09.02.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/873/22

(2-з/199/43/22)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2022 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» Павленко С.В. про забезпечення позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства Павленко С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.

Разом із вказаною позовною заявою представник позивача надав до суду заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що 18.08.2020 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-287721, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 000,00 гривень, із строком повернення до 15 серпня 2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №CL-287721 від 18.08.2020 року станом на 15.12.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Кредобанк» становить суму у розмірі 259558,11 гривень.

Представник Акціонерного товариства «Кредобанк» зазначає у заяві про те, що ОСОБА_1 на праві власності належить додаткове рухове майно відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 12.01.2022 року:

-транспортний засіб марки БАЗ, модель А079.04, рік випуску 2005, дата державної реєстрації за особою 05.11.2005 року;

-транспортний засіб марки ЗАЗ-DAEWOO, модель LANOS, рік випуску 2010, дата державної реєстрації 31.05.2011 року.

Як передбачено ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, одним із яких відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Оглянувши матеріали заяви, суд не погоджується з доводами представника позивача про необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 2) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доводів та доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи зміст та обґрунтування позовних вимог, запропонований позивачем спосіб забезпечення позову та мету його застосування, суд вважає, що вжиття таких заходів не буде відповідати цілям та меті цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене відсутні підстави для забезпечення позову. Заявником також не надано в обґрунтування поданої заяви жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб може призвести до порушення його прав та законних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Представнику позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» Павленко С.В. у задоволенні заяви про забезпечення позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя