Рішення № 103106832, 01.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26275/21-Е

Провадження № 2/522/90/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тофан Л.Р.,

представника позивача - Мельниченка Р.В.,

відповідач та треті особи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. про визнання виконавчого напису № 38963, вчиненого 01.12.2020 приватним нотаріусом виконавчого округу міста Києва Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» 28 586,48 грн заборгованості таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що у жовтні 2021 року із АСВП в мережі Інтернет вона дізналась, що є боржником у ВП № 64235397, яке було відкрито на підставі виконавчого напису № 38963, вчиненого 01.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., згідно якого з неї стягнуто на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» 28 586,48 грн заборгованості. Даний виконавчий напис позивач вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим просить суд визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

05.01.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

31.01.2022 до суду від відповідача надійшла заява, у якій він просить суд задовольнити позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» 50 відсотків за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.10.2018 між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001143696001, правонаступником усіх прав та обов`язків за яким є АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

01.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 38963 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у сумі 28 586,48 грн.

21.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису та відкрито виконавче провадження № 64235397.

15.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно зі ст. 18 ЦК України та ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису це форма захисту цивільних прав кредитора нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Однак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс 17, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 61-154св18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17.

Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 у справі № 644/6221/16-ц зазначив, що з огляду на те, що адміністративними судами було скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, відповідні положення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не підлягають застосуванню. Тобто перелік діє у попередній редакції, за якого виконавчий напис має вчинятися на оригіналах нотаріально посвідчених угод.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Судом встановлено, що спірний виконавчий напис вчинений нотаріусом 01.12.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Із наданої до суду заяви від 06.10.2018 № 2001143696001 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вбачається, що остання не посвідчена нотаріально, а отже не могла бути договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Крім того, на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Натомість відповідачем не було надано доказів на підтвердження безспірності зобов`язання позивача за яким вчинено спірний виконавчий напис, а саме: отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. За таких обставин, позивач був позбавлений можливості подати до нотаріуса свої заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Зазначені правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 759/6167/18, від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17, від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17.

З огляду на викладене, спірний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд здійснюючи розподіл судових витрат дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454,00 грн та про стягнення з відповідача на користь позивача 454,00 грн витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом та 454,00 грн витрат по сплаті судового збору за звернення з заявою про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 38963, вчинений 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом виконавчого округу міста Києва Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) 28 586,48 грн заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 454,00 грн витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом та 454,00 грн витрат по сплаті судового збору за звернення з заявою про забезпечення позову.

Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 50 % судового збору, сплаченого 30 грудня 2021 року за квитанцією № 0.0.2400504217.1 в сумі 454,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду буде складений протягом п`яти днів.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення суду складено 08.02.2022.