Рішення № 103106560, 01.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2022

м. Одеса

Справа № 1522/2874/2012

Провадження № 2/522/359/22

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Ярема Х.С.

секретаря судового засідання - Насарая А.В.

розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2012 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №OD33RX08980009 від 24.08.2006 у розмірі 34 089,66 грн.

Ухвалою від 29.10.2021 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2011, яким стягнуто з ОСОБА_1 34 089,66 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за її відсутності. Просить в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позов.

АТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 24.06.2006 між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № OD33RX08980009, згідно з яким надано кредит у сумі 1 953,57 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.08.2007. Отримавши кредитні кошти, не виконував зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 34 089,66 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що між сторонами укладено кредитний договір у формі заяви за зразком, розробленим банком. До позову позивачем також додано «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), які відповідач не бачив та не отримував при підписанні заяви позичальника. Вказані «умови» не можуть застосовуватися при стягненні заборгованості за даним кредитним договором, оскільки вони не містять підпису відповідача, позивачем не додано до позовної заяви належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови були наданні банком та саме їх розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника. Тобто вказані «умови» не є частиною кредитного договору № OD33RX08980009 від 24.08.2006.

Строк дії договору встановлений до 24.08.2007, а отже нарахування банком процентів передбачених кредитним договором, після 24.08.2007 є необґрунтованим. Умови кредитного договору не містять положень про розмір та порядок нарахування штрафних санкцій банком за порушення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Посилання позивача на умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які не є частиною кредитного договору є необґрунтованими.

Крім того, відповідач наполагає на пропуску позивачем трирічного строку звернення до суду та застосуванні строку позовної давності, як наслідок- відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено наступні фактичні обставинип справи.

ОСОБА_1 24.08.2006 підписав заяву позичальника № OD33RX08980009, згідно з якою отримав кредитний ліміт на кредитну карту у розмірі 1 953,60 грн. на строк з 24.08.2006 по 24.08.2007 зі сплатою відсотків у розмірі 2% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), складає між ним та Банком кредитно-заставний договір.

Згідно з розрахунком АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.11.2011 перед банком становить 34 089,66 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 1 953,60 грн.,

- заборгованість за відсотками - 12 500,78 грн.,

- заборгованість з комісії - 316,44 грн.,

- заборгованість з пені - 17 219,33 грн.,

- штраф (фіксована частина) - 500 грн.,

- штраф (відсоток від суми заборгованості) - 1 599,51 грн.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідач оформив Заяву про надання йому АТ КБ «Приватбанк» кредиту.

Суд зазначає, що в Заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), стягнення комісії за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк заявляє, що заборгованість становить 34 089,66 грн., що включає заборгованість за кредитом - 1 953,60 грн., заборгованість за відсотками - 12 500,78 грн., заборгованість з комісії - 316,44 грн., заборгованість з пені - 17 219,33 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (відсоток від суми заборгованості) - 1 599,51 грн. Обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, банк посилається на Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт) розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії розміру і порядку їх нарахування.

За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені, штрафів, комісії за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З огляду на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт), надані позивачем, не містять підпису відповідача, і, таким чином, не містить належного підтвердження повідомлення відповідача (позичальника) про умови кредитного договору, тому такий витяг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, і позичальнику належним чином повідомлено про умови кредитування.

Висновки суду повністю узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Отже, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії, пені, штрафів задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

З розрахунку банку вбачається, що відсотки нараховані за період з 24.09.2006 по 23.11.2011. Разом з тим, договором від 24.08.2006 передбачено, що кредит виданий строком з 24.08.2006 по 24.08.2007. Таким чином, нарахування відсотків за договором № OD33RX08980009 від 24.08.2006 відбулось після спливу строку його дії (24.08.2007), відповідно вимоги про стягнення відсотків за період з 25.08.2007 по 23.11.2011 задоволенню не підлягають.

Отримані та використані позичальником кошти не повернуто АТ КБ «Приватбанк». Отже, банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з боржника суми кредитних коштів, яка в даному випадку становить 1 953, 60 грн. та відсотки на період дії договору.

Отже, позовні вимоги банку є обгрунтованими лише в частині стягнення з позичальника заборгованості за кредитом, відсотків, решту позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, штрафів, - є безпідставними.

Разом з тим, відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, а згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За умовами договору від 24.08.2006 ОСОБА_1 надано кредит на строк з 24.08.2006 по 24.08.2007.

Даних про пролонгацію договору банк не надав. Водночас згідно з розрахунком заборгованості, наданого банком, останнє зарахування кредитних коштів позичальнику відбулось 24.08.2007 та після цього (27.08.2007, 22.09.2008, 23.11.2011) становило 0,00 грн. Тобто, зарахувань не було, кредит ненадавася.

Згідно з розрахунком платежі на погашення заборгованості відповідачем не здійснювались.

Банк не надав доказів про строк дії платіжної картки картки на яку здійснювались зарахування. Таким чином, суд приходить до висновку, що кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається саме з закінченням строку дії договору.

Отже, з урахуванням трирічного строку позовної давності банк вправі був звернутись до суду з цим позовом у строк до 24.08.2010 включно (тобто, починаючи з наступного дня після закінчення строку дії договору від 24.08.2007). Проте до суду банк звернувся лише 03.02.2012, тобто з пропуском строку позовної давності.

За таких обстави, суд відмовляє у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» у зв`язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст. 200, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.02.2022.

Суддя Х.С. Ярема