Рішення № 103106064, 08.02.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 лютого 2022 року

м. Одеса

Справа № 521/20116/21

Провадження № 2/521/1722/22

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Гуревського В.К.

за секретаря – Федорова А.В.,

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1

Відповідач – Акціонерне товариство «Альфа-Банк»

Третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Бригіда Володимир Олександрович

Третя особа – Приватний виконавець виконавчого округу

Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участю третіх осіб: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за участю третіх осіб: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, реєстраційний номер 17061, виданий 09 липня 2021 року, за яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства «Альфа-банк», код ЄДРПОУ 23494714 в сумі 16139,76 грн, посилаючись на таке.

В листопаді 2021 року в бухгалтерії ПП ВКФ «Ніка Пласт», код 24777928, де ОСОБА_1 офіційно працевлаштований дізнався, що на підставі постанови приватного виконавця Парфьонова Г.В. по виконавчому провадженню №66428323 відкритого 19 серпня 2021 року відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 19 серпня 2021 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , стягується заборгованість на користь Акціонерного Товариства «Альфа-банк», код ЄДРПОУ 23494714 (м. Київ вулиця Велика Васильківська, буд. 100) в розмірі 16139,76 грн. На неодноразові звернення до керівництва відділення банку щодо надання інформації щодо підстав накладення арешту позивачу відмовили. Відповідно до реєстру боржників він дізнався, що приватним виконавцем Парфьоновим Георгієм Володимировичем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. відкрито виконавче провадження 66428323 щодо стягнення коштів. Відповідно Виконавчого напису приватного нотаріуса В.О. Бригіда, зареєстрованого в реєстрі за №17061 нотаріус пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість в розмірі 16139,76 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, оскільки він вчинений на підставі документів, які не свідчать про безспірність заборгованості; документи, які надані представником відповідача для виконання виконавчого напису не відповідають Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідач Акціонерне товариство «Альфа-Банк» надав до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити, зазначивши, що АТ «Альфа-Банк», посилається на практику Верховного суду, що свідчить про факт, якщо сторона не згодна з розрахунком стягувача, зобов`язаний надати власний розрахунок, як доказ незгоди з нарахуваннями.

В супереч діючому законодавству позивачем не надано документів спростовуючи вірність нарахувань заборгованості. Керуючись Постановою Верховного суду від 12 квітня 2018 року провадження 61-12685св18 (190/1540/16-ц), викладено позицію, що у разі посилання особи на певну обставину, що стосується суті спору, їй не достатньо висловити свою незгоду з тією чи іншою обставиною, оскільки законодавець покладає на неї обов`язок надати докази на підтвердження таких обставин, що в свою чергу забезпечує принцип змагальності сторін у процесі, а також гарантує їх рівність. Доказів які б підтверджували обґрунтованість заперечень відповідача щодо неправильного нарахування позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, відповідач не надав.

Щодо безспірності заборгованості.

АТ «Альфа-Банк» посилається на висновок ВП ВС 15 січня 2020 року, провадження: 14- 557цс19, Справа № 305/2082/14-ц :

« 37. Ураховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 88 Закону України «Про нотаріат», викладеного у постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 640/5240/13-ц (провадження № 6-27цс15).

... 38. Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

39. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

40. Так, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів..».

Аналізуючи викладені правові висновки суду касаційної інстанції, Приморський районний суд м. Одеси, прийшов до хибного висновку. А у позовних вимогах необхідно відмовити за недоведеністю.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» у рішенні від 17 липня 2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, вказано, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності зі ст. 80, 81 ЦПК України. визначено, що позивачем не надано достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як вбачається з матеріалів справи.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ІІГОС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 1 ЦПК України).

Принцип диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен ураховувати як вимоги статті 83 ЦЛК України щодо строків подання доказів, так і вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, а також виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягав у повному обсязі.

Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович у судове засідання не явились, були сповіщені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.

Судом встановлено, що в листопаді 2021 року в бухгалтерії ПП ВКФ “Ніка Пласт”, код 24777928, де ОСОБА_1 офіційно працевлаштований він дізнався, що на підставі постанови приватного виконавця Парфьонова Г.В. по виконавчому провадженню №66428323 відкритого 19 серпня 2021 року відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 19 серпня 2021 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , стягується заборгованість на користь Акціонерного Товариства “Альфа-банк”, код ЄДРПОУ 23494714 (м. Київ вулиця Велика Васильківська, буд. 100) в розмірі 16139,76 грн.

На неодноразові звернення до керівництва відділення банку щодо надання інформації щодо підстав накладення арешту позивачу відмовили.

Відповідно до реєстру боржників приватним виконавцем Парфьоновим Георгієм Володимировичем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. відкрито виконавче провадження 66428323 щодо стягнення коштів.

Відповідно Виконавчого напису приватного нотаріуса В.О. Бригіда, зареєстрованого в реєстрі за №17061 нотаріус пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість в розмірі 16139,76 грн.

Виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, оскільки він вчинений на підставі документів, які не свідчать про безспірність заборгованості; документи, які надані представником відповідача для виконання виконавчого напису не відповідають Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Так, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

В п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провалиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 09 липня 2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не піддягає виконанню.

Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 09 липня 2021 року обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана па стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувана, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

З виконавчого напису неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 мав заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи була вона безспірна, не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи була вона надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Враховуючи вищевказане, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був посвідчений нотаріусом. Враховуючи вищевикладене, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

За правилами ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь держави в розмірі 908,0 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 207, 516, 526, 610, 626 - 628, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 50, 87 – 89 Закон України «Про нотаріат», ст. ст. 13, 263 - 265, 268, 272, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 100, за участю третіх осіб: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича, місцезнаходження за адресою: 02068, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, буд. 15, прим. 3, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, місцезнаходження за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 19, оф. 1, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, реєстраційний номер 17061, виданий 09 липня 2021 року, за яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства «Альфа-банк», код ЄДРПОУ 23494714 в сумі 16139,76 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 100, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 908,0 гривень (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено 08 лютого 2022 року.

СУДДЯ В. К. Гуревський