Ухвала суду № 103105742, 03.02.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12956/21

Провадження №2/521/1034/22

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритомупідготовчому судовому засіданні питання про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту законодавства Верховної Ради України про визнання неналежними та протиправними формулювання причин звільнення, зобов`язання здійснити повний розрахунок, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Інституту законодавства Верховної Ради України про визнання неналежними та протиправними формулювання причин звільнення, зобов`язання здійснити повний розрахунок.

03 лютого 2022 року представник Інституту законодавства Верховної Ради України та ОСОБА_1 подали до канцелярії суду спільну заяву про затвердження мирової угоди від 03 лютого 2022 року.

За умовами укладеної мирової угоди сторони домовилися про наступне:

1. Мирова угода укладається з метою врегулювання спору у цивільній справі № 521/12956/21, що знаходиться у провадженні Малиновського районного суду міста Одеси, який виник між ОСОБА_1 та Інститутом законодавства Верховної Ради України про визнання неналежними та протиправними формулювання причин його звільнення з посади головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради Українита зобов`язати Інститут законодавства Верховної Ради України змінити формулювання причин його звільнення з посади головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України відображені у наказі ІЗ ВРУ від 26 липня 2021 р. № 102-к та у записі № 31 у його трудовій книжці згідно причин викладених у його заяві про звільнення від 24 липня 2021 року та зобов`язати Інститут законодавства Верховної Ради України здійснити з ним повний розрахунок щодо роботи на посаді головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України шляхом виплати йому всіх сум включно із вихідною допомогою передбаченою статтею 44 Кодексу законів про працю України

2. Умови мирової угоди:

Інститут законодавства Верховної Ради України добровільно визнає, що під час звільнення ОСОБА_1 з посади головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України були невірно визначені та відображені у наказі Інституту «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 липня 2021 року № 102-к причини звільнення, що спричинило порушення трудових прав ОСОБА_1 , зокрема гарантованих статтями 36 та 38 Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 р. № 58, але при цьому Інститут законодавства Верховної Ради України та ОСОБА_1 доходять взаємної та остаточної свідомої добровільної згоди про те, що після моменту підписання мирової угоди відповідач Інститут Законодавства Верховної Ради України вносить зміни до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 липня 2021 року № 102-к, а саме: підставою звільнення зазначає «за власним бажанням», прибираючи «у зв`язку із потребою догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку», та зазначаючи причину - невиконання умов трудового договору (частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України). Відповідні зміни Інститут законодавства Верховної Ради України вносить до трудової книжки ОСОБА_1 у записі № 31, при наданні її позивачем.

Після затвердження мирової угоди Малиновським районним судом міста Одеси, відповідач на протязі 15 робочих днів зобов`язується здійснити розрахунок у вигляді виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячної середньої заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував на момент звільнення.

У випадку несвоєчасної сплати розміру вихідної допомоги у розмірі 25295 (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, відповідач зобов`язується сплатити, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 760 (сімсот шістдесяти) гривень 00 копійок.

3. З моменту підписання цієї мирової угоди та у разі її належного виконання позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України не матимуть жодних майнових і фінансових претензій один до одного.

4. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб та держави.

5. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди підтверджують, що дана мирова угода підписана добровільно, не порушує їх права і охоронювані законом інтереси. Наслідки укладання даної мирової угоди позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України усвідомлюють й розуміють в повному обсязі, заперечень не мають.

6. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди розуміють положення частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав не допускається.

7. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди розуміють і погоджуються з наслідками визнання судом даної мирової угоди.

8. У випадку невиконання умов цієї мирової угоди її сторонами або будь- якою із її сторін, вона підлягає виконанню в примусовому порядку.

9. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, гарантують (підтверджують) один одному, що дана мирова угода укладається на взаємовигідних для її сторін умовах, відповідає їх інтересам, спрямована на реальне настання наслідків, які обумовлені у ній, волевиявлення сторін є вільним, цілеспрямованим, свідомим, добровільним та без будь-якого примусу, обману, насильства чи впливу тяжких обставин та відповідає їх дійсним намірам.

У відкрите підготовче судове засідання, призначене на 03 лютого 2022 року сторони та їх представники не з`явились.

ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив затвердити мирову угоду, а судове засідання провести у його відсутність.

Представник Інституту законодавства Верховної Ради України подала до суду заяву, в якій просила затвердити мирову угоду, а судове засідання провести у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що мирова угода не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому може бути затверджена судом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Сторони обізнані із наслідками визнання мирової угоди і закриття провадження по справі відповідно до ст. 256 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 207, 255-256 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Затвердити мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , та Інститутом законодавства Верховної Ради України, код ЄДРПОУ 22907278, адреса місцезнаходження: пров. Несторівський, 4, Київ по цивільній справі № №521/12956/21 за позовом ОСОБА_1 до Інституту законодавства Верховної Ради України про визнання неналежними та протиправними формулювання причин звільнення, зобов`язання здійснити повний розрахунок, укладену про наступне:

1. Мирова угода укладається з метою врегулювання спору у цивільній справі № 521/12956/21, що знаходиться у провадженні Малиновського районного суду міста Одеси, який виник між ОСОБА_1 та Інститутом законодавства Верховної Ради України про визнання неналежними та протиправними формулювання причин його звільнення з посади головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради Українита зобов`язати Інститут законодавства Верховної Ради України змінити формулювання причин його звільнення з посади головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України відображені у наказі ІЗ ВРУ від 26 липня 2021 р. № 102-к та у записі № 31 у його трудовій книжці згідно причин викладених у його заяві про звільнення від 24 липня 2021 року та зобов`язати Інститут законодавства Верховної Ради України здійснити з ним повний розрахунок щодо роботи на посаді головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України шляхом виплати йому всіх сум включно із вихідною допомогою передбаченою статтею 44 Кодексу законів про працю України

2. Умови мирової угоди:

Інститут законодавства Верховної Ради України добровільно визнає, що під час звільнення ОСОБА_1 з посади головного наукового співробітника відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України були невірно визначені та відображені у наказі Інституту «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 липня 2021 року № 102-к причини звільнення, що спричинило порушення трудових прав ОСОБА_1 , зокрема гарантованих статтями 36 та 38 Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 р. № 58, але при цьому Інститут законодавства Верховної Ради України та ОСОБА_1 доходять взаємної та остаточної свідомої добровільної згоди про те, що після моменту підписання мирової угоди відповідач Інститут Законодавства Верховної Ради України вносить зміни до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 липня 2021 року № 102-к, а саме: підставою звільнення зазначає «за власним бажанням», прибираючи «у зв`язку із потребою догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку», та зазначаючи причину - невиконання умов трудового договору (частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України). Відповідні зміни Інститут законодавства Верховної Ради України вносить до трудової книжки ОСОБА_1 у записі № 31, при наданні її позивачем.

Після затвердження мирової угоди Малиновським районним судом міста Одеси, відповідач на протязі 15 робочих днів зобов`язується здійснити розрахунок у вигляді виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячної середньої заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував на момент звільнення.

У випадку несвоєчасної сплати розміру вихідної допомоги у розмірі 25295 (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, відповідач зобов`язується сплатити, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 760 (сімсот шістдесяти) гривень 00 копійок.

3. З моменту підписання цієї мирової угоди та у разі її належного виконання позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України не матимуть жодних майнових і фінансових претензій один до одного.

4. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб та держави.

5. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди підтверджують, що дана мирова угода підписана добровільно, не порушує їх права і охоронювані законом інтереси. Наслідки укладання даної мирової угоди позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України усвідомлюють й розуміють в повному обсязі, заперечень не мають.

6. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди розуміють положення частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав не допускається.

7. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, як сторони цієї мирової угоди розуміють і погоджуються з наслідками визнання судом даної мирової угоди.

8. У випадку невиконання умов цієї мирової угоди її сторонами або будь- якою із її сторін, вона підлягає виконанню в примусовому порядку.

9. Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, Інститут законодавства Верховної Ради України, гарантують (підтверджують) один одному, що дана мирова угода укладається на взаємовигідних для її сторін умовах, відповідає їх інтересам, спрямована на реальне настання наслідків, які обумовлені у ній, волевиявлення сторін є вільним, цілеспрямованим, свідомим, добровільним та без будь-якого примусу, обману, насильства чи впливу тяжких обставин та відповідає їх дійсним намірам.

Сторонам роз`яснені наслідки закриття провадження у справі, що передбачені ст. 256 ЦПК України, а саме у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту законодавства Верховної Ради України про визнання неналежними та протиправними формулювання причин звільнення, зобов`язання здійснити повний розрахунок – закрити.

Ухвала набирає законної сили 03 лютого 2022 року.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 03 лютого 2025 року.

Стягувач: позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Боржник: відповідач – Інститут законодавства Верховної Ради України, код ЄДРПОУ 22907278, адреса місцезнаходження: пров. Несторівський, 4, Київ.

Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя: Ю.В. Тополева