Рішення № 103102847, 31.01.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/835/21

№ провадження 2/495/582/2022

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

31 січня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря – Іванченко А.С.,

Справа № 495/835/21,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку,

представника позивача – ОСОБА_4 ,

представника відповідача – адвоката Царенко О.О.,

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2021року виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Богомолов Юрій Юрійович, що діє в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку, просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Затоківської селищної ради № 1587 від 05.10.2020 року та визнати недійсними договори купівлі-продажу від 08.10.2020 року № 981 та від 22.10.2020 року № 1151; припинити за ОСОБА_1 речове право власності на земельну ділянку, зобов`язавши її повернути до земель комунальної власності.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень учасників процесу

Так, вимоги позивача мотивовані тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою вивчено питання законності набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0086 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0086, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації виступало рішення І сесії VІІ скликання Затоківської селищної ради від 05.10.2020 року за № 11587 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності».

В подальшому, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора – приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В. від 08.10.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.10.2020 за № 981, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0086,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Цільове призначення земельної ділянки – для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до земельного кодексу України, землі рекреаційного призначення. Далі, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора – приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І.В. від 22.10.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2020 року за № 1151, згідно з яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0086, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Цільове призначення земельної ділянки – для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до земельного кодексу України, землі рекреаційного призначення.

Позивач вважає, що рішення Затоківської селищної ради від 05.10.2020 року №11587 прийнято з порушеннями та перевищенням повноважень, а тому є незаконним, а свідоцтва про право власності мають бути визнані недійсними, оскільки Генеральним планом смт. Затока не передбачено земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт Затока.

Згідно викопіювання з Генерального плану смт. Затока зазначена територія, що була виділена відповідачам, визначена як землі рекреаційних установ.

Крім того, згідно з даними публічної кадастрової карти, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0086 розташована на відстані приблизно 110 м від урізу води Чорного моря, а отже входить до прибережної захисної смуги.

В свою чергу, рішенням Затоківської селищної ради № 219 від 04.06.2008 року ТОВ «Укрбудінвест» затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт. Затока, згідно з яким вказана земельна ділянка, що розташована на відстані 70-110 м від урізу води у Лиманському районі передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно містобудівних норм.

У зв`язку із тим, відведення вказаної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації.

Не погодившись із ствердженнями позивача, від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов до суду відзив від 01.04.2021 року, у якому адвокат звертав увагу, що земельна ділянка, яка є предметом зазначеного спору, а саме з кадастровим номером 5110300000:02:005:0086 передавалася вже сформованою, тобто такою ж самою та з тим же кадастровим номером, за яким її було повернуто до комунальної власності на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2019 року по справі № 495/8566/16-ц, а отже новим власникам не передбачалось необхідності виготовлення проектів землеустрою.

Відповідач наполягає, що будівництво індивідуального дачного будинку, для якого відводилась спірна земельна ділянка не суперечить Генеральному плану смт. Затока, виходячи з відсутності такого в матеріалах справи, як діючого на момент виникнення спірних правовідносин та/або пояснювальних записок до нього, щодо розташування земельної ділянки площею 0,0907 га для індивідуального дачного будівництва в зоні територій з можливим обмеженням.

Так само не зрозуміло, якими належними та допустимим доказами підтверджується факт, що спірна земельна ділянка входить до прибрежної захисної смуги.

Щодо посилання позивача на обставини, що начебто були встановлені рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.05.2019 року у справі № 495/8566/16-ц, звертав увагу, що практика, на яку посилається позивач не є висновком щодо застосування права, оскільки це практика суду першої інстанції в іншій справі, яка взагалі не є тотожною.

Також вказував на необхідності дотримання принципу «належного урядування».

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2021 року, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.04.2021 року залучено Білгород-Дністровську окружну прокуратуру Одеської області, місцезнаходження: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Незалежності, буд. 39, як правонаступника позивача Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області по цивільній справі за позовною заявою Виконувача обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Богомолова Юрія Юрійовича в інтересах держави до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2021 року, залучено Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 04527307, юридична адреса: 67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1, як правонаступника відповідача Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області по цивільній справі за позовною заявою виконувача обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Богомолова Юрія Юрійовича в інтересах держави до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку.

17.08.2021 року Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження по справі та призначений її розгляд по сутті справи.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

Представник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Царенко О.О. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявна її заява з проханням провести розгляд справи за її відсутності, в позовних вимогах прокурору Білгород-Дністровської місцевої прокуратури відмовити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про слухання справи сповіщались належним чином, причина неявки суду невідома.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено матеріалами справи згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що наразі власником земельної ділянки площею 0,0907 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:005:0086 є ОСОБА_1 , що набула у власність дану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1151, видавник: приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.

Разом з тим, судом вбачається, що ОСОБА_1 набула у власність спірну земельну ділянку у зв`язку з відчуженням її ОСОБА_2 за правочином купівлі-продажу від 22.10.2020 року.

В свою чергу, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:005:0086 шляхом відчуження її ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 981, видавник: приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 став власником спірної земельної ділянки на підставі Рішення Затоківської селищної ради І сесії VІІ скликання № 1587 від 05.10.2020 року «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», за п.1 якого передано гр. ОСОБА_3 у власність сформовану земельну ділянку площею 0,0907 га /кадастровий номер 5110300000:02:005:0086/ для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Витягу з електронного сервісу Державного кадастру, категорія такої земельної ділянки – землі рекреаційного призначення, цільове призначення Е.07.03 Для індивідуального дачного будівництва.

З викопіювання з Генерального плану не вбачається відведення земель під індивідуальне дачне будівництво.

Більш того, Рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради № 219 від 04.06.2008 року, вирішено затвердити містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу пансіонату ТОВ «Укрбудінвест» в Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського, розроблене ПП ОСОБА_5 .

Також позивач звертав увагу на рішення, ухвалене Білгород-Дністровським міськрайонним судом у справі № 495/8566/16-ц за позовом виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_6 та інші /всього 19 чоловік/, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ТОВ «Укрбудінвест» про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки, у якому зокрема суд дійшов висновку, що відведення вказаних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництво не відповідає наявній містобудівній документації, що є грубим порушенням приписам земельного та містобудівного законодавства.

Натомість, спір з вирішення даного питання ще триває, рішення не набрало законної сили, переглядається у суді апеляційної інстанції.

Крім того, судом вбачається, що згідно Листа Управління містобудування та архітектури Інфраструктури міста Департаменту економіки та розвитку Білгород - Дністровської міської ради № 1079/234 від 25.06.2021 року повідомлено, що місце розташування земельної ділянки з присвоєним кадастровим номером та адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України та наявних в управлінні відомостей співпадає з місцем розташування, запроектованих на підставі затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 3729 від 23.10.2015 року детального плану території «Розміщення індивідуальної дачної забудови на земельній ділянці орієнтованою площею 8,0 га на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського».

До вищенаведеного листа приєднано копію Детального плану території розміщення індивідуальної дачної забудови на земельній ділянці орієнтованою площею 8,0 га на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського та відповідне рішення Затоківської селищної ради № 3729 від 23.10.2015 року «Про затвердження детального плану території «Розміщення індивідуальної дачної забудови на земельній ділянці орієнтованою площею 8,0 га на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського».

Нормативне обґрунтування

*Щодо дотримання вимог містобудівної документації

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ст.. 17).

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування, детальних планах територій (ст.. 25), та є обов`язковим для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Згідно вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Статтею 1 Закону зазначено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 19 Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

При цьому, чинним законодавством не надано офіційне тлумачення терміну «містобудівні потреби».

Разом з тим, проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо відтермінування поширення заборони на відведення земельних ділянок у власність без відповідної містобудівної документації, окрім випадків будівництва нових об`єктів та визначення термінів), зареєстрованого у Верховній Раді України 05.03.15 за № 2329, визначено, що містобудівні потреби - визначені затвердженою містобудівною документацією територіальні та інші ресурси, необхідні для створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, дотримання гарантованих державою соціальних, екологічних, енергетичних стандартів.

Аналогічне визначення поняття «містобудівні потреби» передбачалось проектом Містобудівного кодексу України, зареєстрованого у Верховній Раді України 29.09.2009 за №5181.

Статтею 1 Закону України «Про основи містобудування» надано визначення поняттю -(містобудування (містобудівна діяльність)», якою є цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об`ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об`єктів будівництва, що визначаються відповідно до:

у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації

Об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.4 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється з метою:

уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району;

уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами;

встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови; виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території;

визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами;

обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання;

організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів;

охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.

Детальний план розробляється, зокрема, на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Затверджений детальний план є основою для визначення вихідних даних для:

відведення, вилучення земельних ділянок, встановлення та зміни їх цільового призначення, розміщення об`єктів будівництва, реконструкції забудови;

проектування мереж і споруд інженерно-транспортної інфраструктури та інженерного забезпечення території;

проведення гідравлічних розрахунків інженерних мереж;

розроблення схеми санітарного очищення і прибирання територій; розроблення проектів земельних відводів окремих земельних ділянок.

Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства при відведенні у власність земельної ділянки мають бути враховані вимоги містобудівної документації, якою у відповідності до ч. З ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» має бути, зокрема детальний план території або план зонування.

*Щодо зміни цільового виду використання землі

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до статті 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, землі рекреаційного призначення (секція Е 07) (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації):

07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення 07.02 Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту 07.03 Для індивідуального дачного будівництва 07.04 Для колективного дачного будівництва 07.05 Для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в Постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

Проте такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового чинним законодавством не передбачено.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Ураховуючи, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), Верховний Суд дійшов висновку, що про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.

В контексті розуміння правових позицій ВСУ, викладених у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, від 24 березня 2020 року у справі № 640/13670/19, від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/4277/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 344/10412/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 806/5308/15, від 02 червня 2020 року у справі № 500/2308/18, від 25 травня 2021 року у справі № 927/703/20, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/1, сформульовано висновок про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

*Щодо порядку здійснення безоплатної приватизації земельної ділянки.

У своїй постанові від 24.11.2021 року у справі № № 495/1439/18-ц, провадження № 61-11915св21, ВС вважав за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою, сьомою, дев`ятою, статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно частин першої та другої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України, можливо дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

*Щодо дотримання принципу належного урядування

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (Постанова ВС від 26 червня 2019 року у справі №359/3766/16-ц, Постанова ВС від 05 червня 2019 року у справі №297/615/17).

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

За таких обставин, у відповідності до вимог чинного законодавства, в правовій термінології, детальний план, що виготовляється на основі генерального плану уточнює у більш крупному масштабі положення генерального плану населеного пункту, схеми планування території району, та входить до містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд приймає та погоджується з доводами відповідача, що відведення вказаних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництво відповідає наявній містобудівній документації, адже детальним планом передбачалось можливість забудов під індивідуальне дачне будівництво на території земельної ділянки площею 8 га, а Листом Управління містобудування та архітектури Інфраструктури міста Департаменту економіки та розвитку Білгород-Дністровської міської ради № 1079/234 від 25.06.2021 року конкретизовано, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:005:0086 /належна відповідачу ОСОБА_1 / співпадає з місцем розташування, запроектованих на підставі затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 3729 від 23.10.2015 року детального плану території «Розміщення індивідуальної дачної забудов на земельній ділянці орієнтованою площею 8,0 га на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського».

Посилання позивача на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у цивільній справі № 495/8566/16-ц як на пріоритетне та преюдиційне для даних правовідносин не є аргументованим, адже таке рішення не набрало законної сили та переглядається у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, з огляду на наявності планувальних елементів у містобудівній документації про можливість розміщення індивідуальних дачних забудов на земельній ділянці орієнтованою площею 8,0 га на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського, до складу якої входить і земельна ділянка відповідача відсутні підстави для задоволення позову прокуратура.

Крім того, суд вважає неспівмірним позбавлення відповідачів власності із метою (ціллю) для якої вказане здійснюється, за умов законності набуття у власність спірної земельної ділянки.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази наявності в діях органу місцевого самоврядування порушень вимог земельного законодавства щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки у порядку безоплатної приватизації, адже йому передавалась сформована земельна ділянка комунальної власності, за відсутності факту зміни цільового призначення земельної ділянки, а тому вимоги прокурора не підлягають задоволенню.

Інші вимоги позивача стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення речового права із поверненням земельної ділянки до комунальної власності є похідними вимогами від основної частини позову, які можуть бути задоволені лише в разі обґрунтованості суті заявлених вимог.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 17, 19, 24, 25 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 116, 118 ЗК України, ст.ст. 2, 5, 12, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області, місцезнаходження: 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Незалежності, буд. 39.

Відповідач: Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, місцезнаходження якої: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04527307.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складений 10 лютого 2022 року.

Суддя: