Ухвала суду № 103098227, 11.02.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1214/22 2/335/1437/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

11 лютого 2022 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соболєва І.П., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до комунального підприємства «Готель Україна» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комунального підприємства «Готель Україна» Запорізької обласної ради, в якій позивач просить суд стягнути з КП «Готель Україна» ЗОР заборгованість із заробітної плати за період з 01.06.2020 по 21.01.2021 в розмірі 40 986,56 грн., суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4 111,95 грн., компенсацію втрат частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 4 316,82 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2021 по день винесення судового рішення, розмір якого станом на 21.01.2022 становить 61 872, 88 грн., а також моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. та судові витрати.

Вивчивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, доходжу висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з таких підстав.

Так, за вимогами частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Позовна заява містить декілька вимог майнового характеру: про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 40 986,56 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4 111,95 грн., компенсації втрат частини грошових доходів в розмірі 4 316,82 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 61 872, 88 грн., а також моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства випливає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий висновок стосовно застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» при вирішенні спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, цілком відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18).

Зазначене в повній мірі стосується і позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрат частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат.

До того ж, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір за неї підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц.

Таким чином, позивач має доплатити судовий збір за позовні вимоги (крім вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати) розміром 992,40 грн.

Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Зап.обл/м.Зап. Вознес./22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA098999980313101206000008513

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Отже, позивачеві необхідно надати оформлений належним чином оригінал платіжного документу про сплату судового збору розміром 992,40 грн. за вищевказаними реквізитами.

Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

За таких обставин, доходжу висновку про необхідність залишення даної позовної заяви без руху із наданням позивачеві строку для усунення недоліків шляхом надання суду відповідного платіжного документа про сплату судового збору розміром 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства «Готель Україна» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме надання суду відповідного платіжного документа про сплату судового збору розміром 992,40 грн., за реквізитами, зазначеними у мотивувальній частині цієї ухвали, – 7 (сім) днів з дня вручення копії ухвали, роз`яснивши, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.П. Соболєва