Рішення № 103095469, 25.01.2022, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.01.2022

Справа № 937/2624/22

2/937/243/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Ісайченков А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Білецької сільської ради Тернопільського району про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітньої дитини,

за участю:

позивача- ОСОБА_1

представника позивачки - Ненашевої Я.В. ,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява обґрунтована тим, що 16 грудня 2015 року між позивачкою - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу у позивачки та відповідача народилась дитина - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилась в м. Львов. Між сторонами подружнє життя не склалось, через постійні сварки та відсутність взаємної поваги та довіри. З початку серпня 2019 року шлюбні відносини остаточно припинені, вони не ведуть спільне господарство, через що позивачка разом з новонародженою дитиною вимушена була переїхати до м. Мелітополь, де стала проживати по АДРЕСА_1 , та була зареєстрована за вказаною адресою як внутрішньо переміщена особа. Позивачка офіційно не працевлаштована, відповідач в добровільному порядку не надає допомоги на утримання доньки. За час мешкання дитини в м. Мелітополі, відповідач приїздив декілька разів на декілька днів, в інший час, піклуванням доньки займалась виключно позивачка. Весь цей час між сторонами постійно виникали сварки стосовно місця проживання дитини. Так, 20 грудня 2020 року ОСОБА_2 силоміць забрав дитину у матері та вивіз до м. Львів, та лише за допомогою втручання працівників поліції позивачці вдалось побачити дитину за місцем мешкання відповідача лише два рази. Позивачка вимушена була звернутись до правоохоронних органів та служб у справах дітей, завдяки чому, на початку березня 2021 року дитину вдалось повернути матері. За час проживання дитини в м. Мелітополі, позивачка сама її забезпечує та доглядає. Вона отримує матеріальну допомогу при народженні дитини з 01.07.2019, за місцем проживання характеризується позитивно. Враховуючи інтереси малолітньої дитини, вважає, що її місце проживання необхідно визначити з матір`ю, що забезпечить її нормальний фізичний та духовний розвиток.

Ухвалою судді від 02.04.2021відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

04.06.2021 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що дійсно між сторонами було укладено шлюб 16.12.2015 у м. Львів, де народилась їх донька. Вони мешкали в м. Львів та були зареєстровані разом з дитиною по АДРЕСА_2 як внутрішньо переміщені особи. Позивачка у серпні 2019 року, без погодження з ним, протиправно вивезла доньку до м. Мелітополь. Він намагався мирним шляхом переконати позивачку повернути доньку, та вирішити питання про можливість його спілкування з дитиною, однак позивачка всіляко чинила йому перешкоди. 30.12.2019 він вкотре намагався зустрітись з донькою, через що довелось звернутись до правоохоронних органів. Крім того, позивачка фактично вимагала з нього кошти, для можливості зустрітись з донькою, через що 24.11.2019 він переказав на її ім`я 49965,08 гривень. 06.02.2020 позивачка надіслала йому лист з проханням дозволити вивезти доньку на тимчасово окуповану територію АР Крим, де у позивачки проживають родичі та батьки, до цього вона неодноразова говорила йому про наміри виїхати на постійне місце проживання до АР Крим. Оскільки позивачка ігнорувала його наміри досягти домовленості щодо місця проживання дитини, він у грудні 2020 року без будь-якого насильства вивіз доньку до місця її мешкання у АДРЕСА_2 , де для доньки створені всі необхідні умови для належного проживання та гармонійного розвитку. З грудня 2020 року по лютий 2021 року донька проживала разом з ним та він не чинив перешкод матері для спілкування з донькою. У лютому 2021 року він з донькою поїхав на відпочинок до м. Яремче для оздоровлення дитини, куди позивачка, разом з зі своїми знайомими працівниками поліції з м. Мелітополь, та за допомогою співробітників поліції м. Львів, з готельного номеру силоміць викрали дитину та передали її позивачці. Так позивачка вдруге самовільно змінила місце мешкання дитини. Вважає дії позивачки незаконними, які суперечать інтересам їх дитини, оскільки вона офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність коштів для забезпечення нормального рівня життя доньки. Отримання нею соціальної допомоги лише свідчить про намір утримувати доньку з собою, для можливості отримання цієї допомоги. Крім того, позивачка не має власного житла, а зареєстрована за тимчасовою адресою, що свідчить про те, що вона не має змоги забезпечити належні умови для проживання та виховання дитини. На підставі викладених обставин просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.07.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи опіки та піклування виконавчого комітету Білецької сільської ради Тернопільського району.

Ухвалою суду від 26.08.2021 року по справі проведено підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги щодо визначення місця проживання дочки з матір`ю не визнав, посилаючись на доводи, зазначені в відзиві на позовну заяву та пояснив, що позивачка вивезла доньку, якій було лише 17 днів до м. Мелітополь. Її батьки наполягали, щоб вона народжувала в Криму, вони силоміць забрали позивачку з дитиною. Вважає, що доньці він забезпечить більш сприятливі умови для проживання, оскільки він має стабільний дохід близько 20 000 гривень на місяць. Вважає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю надасть змогу позивачці без надання ОСОБА_2 відповідного дозволу вивезти дочку на тимчасово окуповану територію, де проживають батьки позивачки, що призведе до втрати зв`язку між батьком та дитиною. Стосовно стягнення з нього аліментів на утримання дочки позовні вимоги визнав.

Від представника третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, просять суд ухвалити рішення на підставі наявних у справі документів, а також врахувати висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білецької сільської ради Тернопільського району до суду не з`явився, на адресу суду надійшло повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_2 не проживає на території Білецької територіальної громади, згідно Реєстру територіальної громади дані про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 відсутні, тому вважають, що вони є неналежною стороною у даній справі.

Разом з тим, відповідно до довідки від 28.05.2021 № 6108-5000362408 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.120).

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступе.

16 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 677 /а.с.14/.

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 , виданим Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 669 /а.с.15/.

Як вбачається з довідки 6766 від 12.08.2019 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем перебування АДРЕСА_1 /а.с.16/.

Як вбачається з довідки 6767 від 12.08.2019 ОСОБА_6 взята на облік як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем перебування АДРЕСА_1 /а.с.131/.

Відповідно до довідки УСЗН від 19.08.2020 ОСОБА_1 з 01.07.2019 по 31.07.2022 призначено допомогу при народженні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»/а.с.18/.

Згідно довідки голови квартального комітету від 10.02.2021 ОСОБА_1 , 1992 р.н., мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.08.2019 по теперішній час/а.с.19/.

Згідно характеристики від 16.03.2021, складеної головою квартального комітету, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у родичів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Самостійно утримує доньку та займається її вихованням, як мати дуже відповідальна, чуйна та уважна до дитини. Дитина завжди доглянута та охайна. За час проживання проявила себе виключно з позитивної сторони, підтримує гарні відносини у сім`ї та з сусідами. /а.с.20/.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 245134212 від 19.02.2021 будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_9 на праві приватної власності.

Відповідно до заяви, наданої ОСОБА_9 , він не заперечує щодо проживання ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.22/.

Як вбачається з заяви від 28.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до Начальника Сихівського ВП ГУНП у Львівській області, щодо прийняття мір стосовно ОСОБА_2 , який 20.12.2020 з постійного місця проживання АДРЕСА_1 , самовільно та насильно вивіз малолітню доньку до м. Львів та не допускає її до дитини/а.с.25/.

Відповідно до рапорту інспектора СЮП відділу превенції патрульної поліції Львівського РУП ГУНП у Львівській області від 18.01.2021, в ході розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_1 , була відвідана адреса, за якою мешкає ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , однак двері ніхто не відчинив, в телефонному режимі ОСОБА_2 повідомив, що перебуває за межами м. Львів. Після спілкування з сусідами, було з`ясовано що з 27.12.2020 по 29.12.2020 з квартири НОМЕР_4 чули плач дитини, крім того, повідомили, що до народження дитини, часто чули з вищевказаної квартири сварки, нецензурну лайку в бік жінки та її плач. 29.12.2020 повторно була відвідана вищевказана квартира та обстежено умови, в яких мешкає малолітня дитина, були відібрані пояснення від ОСОБА_2 , який повідомив, що доньку не поверне дружині через те, що вона має намір вивезти її до АР Крим. Під час спілкування 06.01.2021 ОСОБА_2 в телефонному режимі повідомив, що перебуває в Святошинському районі м. Києва, в подальшому за вищевказаною адресою ніхто двері не відчиняв /а.с.26/.

Крім того, на підтвердження своїх заперечень відповідачем надано наступні документи: довідки від 24.07.2019 та 24.12.2020 про взяття на облік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 /а.с79/;

Копію дубліката квитанції від 24.11.2019 про перерахування на ім`я ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 49965,08 гривень, призначення платежу «переказ власних коштів»/а.с.80/.

Копію протоколу про прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення або іншу подію від 30.12.2019, щодо неправомірних дій ОСОБА_1 , яка не надає йому бачитись з донькою ОСОБА_6 та пояснення до протоколу/а.с.81-84/.

Копію звернення ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 дозволу на виїзд малолітньої ОСОБА_6 на тимчасово окуповану територію/а.с.85/.

Копії заяв ОСОБА_2 до відділу поліції № 1 м. Яремче Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про встановлення місцезнаходження малолітньої ОСОБА_6 яку забрала невідома особа та пояснення стосовно вказаних обставин/а.с.86-88/.

Виписку з ЄДРЮО, ФОП та ГФ про реєстрацію ОСОБА_2 які фізичної особи підприємця.

Крім того, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_11 , яка пояснила, що мешкає по-сусідству з позивачкою. Позивачка з донькою в серпні 2019 року переїхали з м. Львова до м. Мелітополь, оскільки, як вона пояснила, чоловік її бив. Наразі позивачка мешкає у своїх тітки та дядька. Охарактеризувати позивачку може лише з позитивної сторони. Зі слів позивачки свідку відомо, що ОСОБА_2 двічі приїжджав до Мелітополя та позивачка давала йому бачитись з донькою, але 20 грудня обманним шляхом він забрав дитину та вивіз до м. Львів. Зараз дівчинка знов мешкає з позивачкою, свідок кожного дня бачить їх, вихованням дитини займається мама. Бувала у них вдома, для дитини є всі необхідні умови проживання, дівчина з мамою проживають в окремій кімнаті, мають передпокій та окремий санвузол.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що мешкає по-сусідству з позивачкою, знає її з дитинства, з відповідачем не знайома. Наразі позивачка мешкає у ОСОБА_15 в окремому будиночку приблизно 3 роки. Відповідача бачила пару раз, він зовсім не допомагає дитині, мститься ОСОБА_1. Одного разу свідок була свідком їх сварки, прибігла на крики, відповідач стояв біля воріт. Потім обманним шляхом він вивіз позивачку з дитиною до Києва, після чого виштовхав ОСОБА_1 з машини та далі поїхав з дитиною. Позивачка два місяці намагалась вийти з ним на зв`язок, вимушена була звернутись до правоохоронних органів. Зараз вона мешкає разом з донькою у родичів, свідок часто бачить їх, дівчинка дуже контактна.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Так, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як вбачається з висновку спеціаліста-психолога від 16.03.2021, наданого на запит адвоката Ненашевої Я.В., було проведено обстеження малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого інтелектуальний розвиток дитини відповідає віковим особливостям дітей даного віку, розуміє мову на якій з нею спілкується мама та близькі з її соціального оточення, у мові використовує такі слова, які зрозумілі тільки мамі і її близькому оточенню. В результаті спілкування дитини з матір`ю спостерігається повне розуміння і емоційний комфорт. Психічний і емоційний стан дитини знаходиться в межах вікової норми, але, при несприятливій сімейній ситуації розвитку (стреси, конфлікти між батьками ) наявний діагноз «ситуаційний невроз» посилюватиметься і тим самим гальмуватиме психічний розвиток дитини. Враховуючи вік та постійну взаємодію протягом липня 2019 по грудень 2020 дитини з м матір`ю, то розлука з матір`ю на тривалий проміжок часу (понад 2 місяці), та зміна місця проживання з міста Мелітополь на місто Львів (у випадку її фактичного здійснення у примусовому порядку) негативно позначилася як на психологічному , так і на фізичному благополуччі дитини. Така розлука в такому віці травмує психіку дитини та може привести до глибоких порушень в її психічному функціонуванні. /а.с.55-57/.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Тому посилання відповідача на відсутність самостійного доходу у позивачки, яка на даний час перебуває у декретній відпустці та отримує допомогу при народженні дитини, суд не приймає як вирішальним при вирішення спору.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому, положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Згідно ст.19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Відповідно до ч.5 ст. 19 Сімейного Кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей та документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки та піклування від 10.06.2021 №123/5 вбачається, що питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області 24.05.2021. Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 24.05.2021, керуючись інтересами дитини, членами комісії було вирішено, що немає підстав не підтримати позов ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, враховуючи наявність невирішеного спору між сторонами по справі щодо місця проживання дитини, що призводить до виникнення психотравмуючих обставин для дитини, малолітній вік дитини, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини з матір`ю, створення матір`ю належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, суд приходить до переконання про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з матір`ю, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому зазначене рішення не позбавляє батька брати участь у вихованні дитини, підтримувати з нею регулярні стосунки, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний та моральний стан, оскільки відносини, які склалися між батьками, не повинні негативно позначатися на психологічному чи фізичному стані їхньої дитини.

Доводи відповідача щодо можливості виїзду дитини без його згоди на окуповану територію Автономної Республіки Крим, що потягне за собою втрату зв`язків між батьком та дитиною неспроможними, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Крім того, сторони у даній справі є громадянами України і рівні у своїх правах та обов`язках перед законом. Більш того, суд сприймає такі доводи відповідача як припущення, жодними доказами не підтвердженими. Факт звернення позивачки до нього з проханням надати дозвіл на тимчасовий виїзд до окупованої території Автономної Республіки Крим, де проживають її батьки, у лютому 2020 року не свідчить про її намір вивезти дитину туди на постійне місце проживання.

Далі, надана відповідачем довідка від 24.07.2019 та 24.12.2020 про взяття на облік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщеної переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 поряд з наявною у матеріалах справи довідки, наданої позивачкою, за номером 6767 від 12.08.2019 про реєстрацію дитини за фактичним місцем перебування АДРЕСА_1 суд розцінює як доказ наявності спору у сторін щодо визначення місця проживання дитини, внаслідок чого кожна сторона зареєструвала дитину за своїм місцем проживання, який якраз вирішується у даній справі.

Таким саме чином суд сприймає й надані відповідачем копію протоколу про прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 30.12.2019, щодо неправомірних дій ОСОБА_1 , яка не надає йому бачитись з донькою ОСОБА_6 та пояснення до протоколу; копії заяв ОСОБА_2 до відділу поліції № 1 м. Яремче Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про встановлення місцезнаходження малолітньої ОСОБА_6 яку забрала невідома особа та пояснення стосовно вказаних обставин.

Стосовно позовних вимог в частині визначення розміру аліментів варто звернути увагу на наступне.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуюче викладене, позицію відповідача щодо визнання позову в цій частині, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.03.2021 року до досягнення нею повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд також вважає, що такий розмір аліментів є виправданий дійсними потребам дитини і не призведе до порушення прав відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок, який сплачено позивачкою при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 141, 151, 157, 161 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, орган опіки та піклування -виконавчий комітет Білецької сільської ради Тернопільського району про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 5.

Третя особа: орган опіки та піклування -виконавчий комітет Білецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, розташований за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Біла, вул. Молодіжна, буд. 19.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2022.

Суддя: Ю.В. Ковальова