Постанова № 1030924, 11.07.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2007 р. 11 годин 35 хвилин Справа № АС-11/104-07

вх. № 6979/4-11

Суддя господарського суду Харківської області Черленяк М.І.

за участю секретаря судового засідання Шипілов А. Ю.

за участю представників сторін

позивача - Шевцова Ю. В.,

відповідача - Зоріна С. В.

по справі за позовом

ПФ "Кібела", м. Мерефа

до Магістральної митниці, м. Дергачі

про визнання нечинними рішень митниці, зобов"язання до вчинення дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив визнати карту відмови Магістральної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 802000001/7/00221 від 11.04.2007 року нечинною та зобов’язати Магістральну митницю здійснювати митне оформлення товарів, що імпортуються Приватною фірмою „Кібела” по зовнішньоекономічному контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року з Antares Trading LLP (Великобританія), із застосуванням митної вартості товарів за цінами, визначеними в специфікаціях до зовнішньоекономічного контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року.

26 червня 2007 року (вх. № 13471) на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог. Оскільки відповідно до вимог статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог від 26 червня 2007 року до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Відповідно до заяви позивача про уточнення позовних вимог від 26 червня 2007 року позивач просить визнати Довідку Відділу контролю митної вартості та номенклатури Магістральної митниці № 014 від 11.04.2007 року про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) нечинною, визнати Картку відмови Магістральної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 802000001/7/00221 від 11.04.2007 року нечинною та зобов’язати Магістральну митницю здійснювати митне оформлення товарів, що імпортуються Приватною фірмою „Кібела” по зовнішньоекономічному контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року з Antares Trading LLP (Великобританія), із застосуванням митної вартості товарів за цінами, визначеними в Генеральній специфікації від 01.01.2007 року до зовнішньоекономічного контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без наявності на то правових підстав, встановлених законом, застосував резервний метод визначення митної вартості товару, незважаючи на те, що позивач надав усі документи в підтвердження правомірності застосування ним основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує у повному обсязі з мотивів, викладених у запереченнях на позов (аркуш справи 33-37). Зокрема відповідач вказує, що талон відмови у пропуску на митну територію та митному оформленні товарів та інших предметів від 11.04.2007 року № 802000001/7/00221 видано посадовими особами Магістральної митниці відповідно до вимог діючого законодавства України і відповідають вимогам статті 90 Митного кодексу України та вимогам встановленими Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 06.06.1997 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

22 листопада 2006 року між Приватною фірмою „Кібела” (Україна), імпортер, і „Antares Trading LLP”, (Великобританія), постачальник, укладено контракт № 11-01/2006, відповідно до якого постачальник постачає, а імпортер приймає у власність товари на умовах та за цінами, що погоджуються сторонами в специфікаціях до контракту. Відповідно до пункту 4.1 контракту оплата за товар здійснюється ПФ „Кібела” протягом 10 банківських днів з дати виконання постачальником своїх обов’язків з поставки партії товару у відповідності зі специфікацією. Умови поставки за контрактом DAF кордон України, у випадку поставки з використанням морського транспорту DEQ відповідно до правил Інкотермс 2000.

11 квітня 2007 року представниками ПФ „Кібела” було подано до Магістральної митниці для митного оформлення товарів вантажну митну декларацію № 802000001/7/003280 з якою подавались товаросупровідні та інші документи, зокрема: контракт між ПФ „Кібела” та „Antares Trading LLP” № 11-01/2006 від 22.11.2006 року; специфікація № 536е від 05.04.2007 року; інвойс № U 6460774 від 05.04.2007 року; пакувальний лист № U 6460774 від 05.04.2007 року; Carnet TIR XQ 51874769; Міжнародна транспортна накладна CMR 047757; сертифікат відповідності UA 1.003.0047847-06; декларація митної вартості по формі ДМВ-1.

За вантажною митною декларацією № 802000001/7/003280 декларувався імпорт наступного товару: холодильники торг. марки Zanussi у кількості 80 штук та холодильники торг. марки Electrolux у кількості 4 штуки. При цьому митна вартість була задекларована в Декларації митної вартості із застосуванням першого методу визначення митної вартості відповідно до статті 267 Митного кодексу України – методу визначення вартості за ціною угоди щодо товарів, що імпортуються (вартість угоди).

Магістральна митниця відмовила ПФ „Кібела” в митному оформленні товарів за контрактом № 11-01/2006 від 22.11.2006 року по ВМД № 802000001/7/003280 у зв’язку з оформленням Довідки про визначення митної вартості товару і неможливістю внесення змін до вартісних граф МВД: 12, 45, 47. Магістральна митниця не погодилась із митною вартістю товарів за ВМД № 802000001/7/003280, визначеною позивачем із застосуванням першого методу, і визначила митну вартість самостійно, застосувавши шостий метод визначення вартості товарів – резервний, згідно статті 273 Митного кодексу України. Таку дію відповідач оформив відповідною Довідкою № 014 від 11 квітня 2007 року про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) (аркуш справи 10). Підставою для проведення митної оцінки товарів відповідач зазначив відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів (прайс-лист виробника).

Після здійсненні митної оцінки відповідачем вартість холодильників торг. марки Zanussi збільшилась з 95 доларів США за штуку до 146 доларів США за штуку, а вартість холодильників торг. марки Electrolux збільшилась з 90 доларів США за штуку до 140 доларів США за штуку.

Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень, встановлених цим Кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товару та порядок їх застосування. Відповідно до вказаної норми визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Відповідно до п. 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 з наступними змінами та доповненнями (далі – Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Згідно з пунктом 18 Порядку у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.

Таким чином, аналіз приписів наведених норм дає підстави суду дійти висновку, що основним методом визначення митної вартості товару є метод оцінки за ціною угоди, який застосовується відповідно до приписів статті 267 Митного кодексу України та для підтвердження заявленої митної вартості надаються документи, перелік яких встановлений п. 14 Порядку. Митний орган має право вимагати додаткові документи, передбачені у п. 15 Порядку лише за наявності певних умов, а саме: у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів; при наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей.

Вищевстановлені фактичні обставини справи з урахуванням вимог законодавства, що регулює спірні відносини, дає підстави суду стверджувати, що визначаючи митну вартість товару за основним методом – ціною угоди, позивач надав усі необхідні документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару. При розгляді справи суд встановив, що документи надані позивачем в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди, подані відповідно до переліку, встановленому в п. 14 Порядку та відповідно до умов поставки за контрактом.

Таким чином суд вважає, що відповідач без наявності на то правових підстав, в порушення вимог зазначеного Порядку витребував у позивача додаткові документи, оскільки позивач документально підтвердив заявлену ним митну вартість товару, а отже і підстав, встановлених пунктом 18 Порядку для таких дій, у відповідача не було.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач же не довів суду, що інформація, яка міститься в документах, наданих позивачем в підтвердження митної вартості за ціною угоди, є недостовірною, сумнівною.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд знаходить правові підстави для задоволення позову в частині вимог: про визнання нечинною Довідки Відділу контролю митної вартості та номенклатури Магістральної митниці № 014 від 11.04.2007 року про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки); про визнання нечинною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 802000001/7/00221 від 11.04.2007 року; про зобов’язання Магістральну митницю здійснювати митне оформлення холодильників Elektrolux ENB 3450 та холодильників Zanussi ZRB 40 ND, що імпортуються приватною фірмою «Кібелла» по зовнішньоекономічному контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року з Antares Trading LLP(Великобританія) із застосуванням митної вартості за цінами, визначеними в Генеральній специфікації від 01.01.2007 року до зовнішньоекономічного контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року.

Оскільки інші товари, які вказані в Генеральній специфікації від 01.01.2007 року до зовнішньоекономічного контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року, крім холодильників Elektrolux ENB 3450 та холодильників Zanussi ZRB 40 ND, не були предметом митного контролю та відносно їх митні органі не приймали будь-яких рішень, які б порушували права позивача, то суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов"язання здійснення їх митного оформлення за цінами, вказаними в Генеральній специфікації від 01.01.2007 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог від 26.06.2007 року.

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинною Довідку Відділу контролю митної вартості та номенклатури Магістральної митниці № 014 від 11.04.2007 року про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки).

Визнати нечинною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 802000001/7/00221 від 11.04.2007 року.

Зобов’язати Магістральну митницю здійснювати митне оформлення холодильників Elektrolux ENB 3450 та холодильників Zanussi ZRB 40 ND, що імпортуються приватною фірмою «Кібелла» по зовнішньоекономічному контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року з Antares Trading LLP(Великобританія) із застосуванням митної вартості за цінами, визначеними в Генеральній специфікації від 01.01.2007 року до зовнішньоекономічного контракту № 11-01/2006 від 22.11.2006 року.

Стягнути з державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управлінні державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь приватної фірми «Кібела» (Харківська область, Харківський район, м. Марефа, вул. Дніпропетровська, 283) – 3, 40 судових витрат.

В решті позову відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 16 липня 2007 року о 10 год. 00 хв..

Суддя Черленяк М.І.