Ухвала суду № 103091611, 10.02.2022, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/14375/21

Провадження № 4-с/750/4/22

У Х В А Л А

10 лютого 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича,

заінтересована особа – ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

07 грудня 2021 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» засобами поштового зв`язку звернулося до суду зі скаргою, в якій просить:

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича неправомірними;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14), виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором в сумі 16954,53 доларів США та судових витрат в сумі 1355 грн. 18 коп.

Обґрунтовано скаргу тим, що 30 листопада 2021 року від приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича на адресу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» надійшов лист з повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30 листопада 2021 року. Зі змісту цього повідомлення вбачається, що приватний виконавець повернув без прийняття до виконання виконавчий лист № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14), виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором № 11397366001 від 26 вересня 2008 року в сумі 16954,53 доларів США та судових витрат в сумі 1355 грн. 18 коп., оскільки пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Стягувач не погоджується з таким рішенням приватного виконавця, бо вказаний виконавчий документ попередньо був повернутий 26 травня 2016 року на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону 1999 року), а саме через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можна звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 квітня 2021 року, а тому дії приватного виконавця є неправомірними.

У судове засідання представник Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» не з`явився, подав клопотання про розгляд скарги за його відсутності, зазначивши, що вимоги скарги підтримує.

Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд скарги за його відсутності.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялася завчасно та належним чином.

Відповідно до частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2014 року в справі № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14) стягнуто з ОСОБА_1 в межах вартості спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11397366001 від 26 вересня 2008 року в сумі 16954,53 доларів США, що за курсом НБУ становить 135517 грн. 56 коп. та судові витрати в розмірі 1355 грн. 18 коп.

На виконання вказаного заочного рішення суду стягувачу - Акціонерному товариству «УКРСИББАНК» було видано виконавчий лист № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14) (а.с. 4).

Зазначений виконавчий лист неодноразово перебував на виконанні.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Качури Володимира Володимировича про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 травня 2016 року повернуто виконавчий лист № 2/750/623/14 стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно боржника згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с. 5).

24 листопада 2021 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» подало до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича заяву, в якій просило прийняти до виконання вказаний виконавчий лист № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14), виданий 26 травня 2014 року Деснянським районним судом м. Чернігова, посилаючись на те, що 21 квітня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність (а.с. 3).

30 листопада 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та повернув Акціонерному товариству «УКРСИББАНК» виконавчий лист № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14), оскільки пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Однією із основних засад судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV, який діяв на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 травня 2016 року, було визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Нормами частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV було встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV передбачалося, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Також, згідно із частинами четвертою, п`ятою чинної статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі : 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Прикінцевими та перехідними положен нями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким керувався старший державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 травня 2016 року, втратив чинність, а тому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання після переривання розпочався з дня закінчення строку дії відповідної заборони, тобто з дня втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, на момент винесення 30 листопада 2021 року приватним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу строк для пред`явлення його до виконання після переривання не закінчився.

Згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин першої, другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби/приватних виконавців (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19 та інших).

Також, у пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виходячи зі змісту норм ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Так, суд, зокрема, не має права постановити ухвалу про зобов`язання державного чи приватного виконавця прийняти виконавчий лист до виконання чи відкрити виконавче провадження, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено й інші підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, які підлягають самостійній перевірці державним чи приватним виконавцем під час вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

З огляду на викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що рішення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича у формі письмового повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30 листопада 2021 року слід визнати неправомірним та з метою відновлення порушених прав стягувача на приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича необхідно покласти лише обов`язок вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 258-261, 353, 354, 447-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича – задовольнити частково.

Визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича у формі письмового повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30 листопада 2021 року, яким повернуто Акціонерному товариству «УКРСИББАНК» виконавчий лист № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14), виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором в сумі 16954,53 доларів США та судових витрат в сумі 1355 грн. 18 коп.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича усунути порушення прав Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» та вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа № 750/662/14 (провадження № 2/750/623/14), виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором в сумі 16954,53 доларів США та судових витрат в сумі 1355 грн. 18 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя