Рішення № 103085203, 19.01.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12804/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Стегней К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович та приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович та приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, за яким просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5339, вчинений 03.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» у розмірі 1 646 105,14 гривень.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив наступне.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вимог законодавства України, оскільки при вчиненні такого не було отримано документи, які підтверджують безспірність заборгованості у відповідності до Закону України «Про нотаріат» та «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» і виконавчий напис, підлягає визнанню в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного.

03.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинив виконавчий напис, зареєстрованого в реєстрі за №5339, яким стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість, що виникла за кредитним договором №494/07-2006 від 18.07.2006 року. Стягнення заборгованості складається з:

- суми заборгованості за кредитом – 564 375,92 гривень;

- суми заборгованості за відсотками за користування кредитом – 730 386,37 гривень;

- суми заборгованості за комісією – 351 042,85 гривень.

Загальна сума заборгованості становить 1 646 105,14 гривень.

Позивач вважає, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. взагалі не мав права вчиняти виконавчий напис, а вірніше, взагалі не мав права займатися нотаріальною діяльністю, оскільки у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю було анульовано, а діяльність нотаріуса припинена з 15.08.2020 року. У свою чергу, виконавчий напис був вчинений 03.11.2020 року.

Крім цього, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Вся частина грошових вимог, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу, виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності, а отже з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років і строк для вчинення виконавчого напису є пропущеним.

Отже, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не надано належних доказів безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, доказів, що заявлена сума в межах строку позовної давності, чим порушено норми ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умову для винесення напису, а саме вимогу щодо безспірності заборгованості, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2021 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, за яким просив суд розглянути справи за його відсутності, позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідача ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» в судове засідання не з`явився хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Причини неявки суду не відомі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан В.Л. в судове засідання не з`явивсь, проте подав до суду заяву, в які просить проводити розгляд справи без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не відомі.

Крім того, як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 14.06.2021 року, на ім`я представника позивача у цій справі – Печунки В., наказом Міністерства юстиції України від 14.08.2020 року № 1358/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.08.2020 року № 2 та на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12Закону України «Про нотаріат», а саме, у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 року за № 8832 на ім`я ОСОБА_3 , анульовано.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 30, статті 30-1 Закону на підставі вищезазначеного наказу Міністерства юстиції України наказом Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) від 15.08.2020 року № 85/4 діяльність приватного нотаріуса Личука Т.В. припинена з 15.08.2020 року. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Личука Т.В. на зберігання до відповідного державного нотаріального архіву не передані, так як вилучені Головним слідчим управлінням поліції м. Києва.

Відтак суд не вбачає підстав задля витребування доказів у цього нотаріуса, як того просить представник позивача за клопотанням від 27.09.2021 року та задоволення цього клопотання.

Судове засідання у справі було призначене на 15 год. 30хв. 19 січня 2022 року, однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем був вчинений оскаржуваний виконавчий напис про стягнення на користь ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222, заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 494/07-2006 від 18 липня 2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (правонаступник: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "НАДРА"), код ЄДРПОУ 20025456, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», код ЄДРПОУ 20025456 за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26 серпня 2020 року.

Строк платежу по Кредитному договору настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості здійснюється та період з 26 серпня 2020 року по 22 жовтий 2020 року.

Сума заборгованості складається з:

-суми заборгованості за кредитом - 564 375 грн. 92 коп.;

-суми заборгованості за відсотками за користування кредитом - 730 386 грн. 37 коп.;

-суми заборгованості за комісією 351 042 грн. 85 коп.;

-суми заборгованості за штрафними санкціями - 0 (нуль) грн. 00 коп.;

-суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису – 300 грн. 00 коп.

Загальна сума заборгованості становить 1 646 105 грн. 14 коп.

За постановою від 02.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Зейкан В.Л. було відкрите виконавче провадження ВП № 65631768 про примусове виконання виконавчого напису № 5339, виданого 03.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень за заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2010 року у справі № 2п-4513/10 за наслідками розгляду цивільної справи за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», в особі філії ВАТ КБ Надра» Ужгородського РУ, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовну заяву було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», в особі філії ВАТ КБ Надра» Ужгородського РУ, заборгованість за кредитним договором №494/07-2006 від 18.07.2006 р. в розмірі 754685,35 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., державне мито в розмірі 1700 грн.

При цьому судом встановлено наступне.

18 липня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 494/07-2006, згідно якого Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платоспроможності та цільового характеру використання (придбання транспортного засобу марки «Skoda Super B1,9 tdi», 2002 р.в., р/н НОМЕР_2 ) були надані грошові кошти у сумі 22500 відповідно доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних строком на 48 місяців, тобто до 16.07.2010 року.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується його особистим підписом на заяві на видачу готівки №NL-2 від 18.07.2006 р.

Згідно умов Договору Позичальник зобов`язався повертати кредит та відсотки, шляхом здійснення перерахування на рахунок № 2909-840 мінімально необхідного платежу у валюті кредиту, який становить 620 доларів США, щомісячно до 20 числа поточного місяця, а також комісію на залишок кредиту в розмірі 0,5%.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування належним чином не виконує.

З розрахунку боргу вбачається, що заборгованість позичальника ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 494/07-2006 від 18.07.2006 р. станом на 03.03.2010 року складає 94 512,88 доларів США, що за курсом НБУ з розрахунку 7,985 грн. за 1 долар США становить 754685,35 грн., з яких:

- 20347,77 доларів США (по курсу НБУ - 162476,94 грн.) - сума кредиту;

- 5885,68 доларів США (по курсу НБУ - 46997,15 грн.) - прострочені відсотки за користування кредитом;

- 10,74 доларів США (по курсу НБУ - 85,76 грн.) - нараховані відсотки;

- 2369,08 доларів США (по курсу НБУ - 18917,10 грн.) - щомісячна комісія за управлінням кредитом;

- 65899,61 доларів США (по курсу НБУ - 526208,39 грн.) - пеня.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ВАТ КБ «Надра», в особі філії ВАТ КБ Надра» Ужгородського РУ, заборгованість за кредитним договором №494/07-2006 від 18.07.2006 р. в розмірі 754685,35 грн., а також у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляд зазначене у справи в розмірі 120 грн., державне мито в розмірі 1700 грн.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2015 року у справі № 2-2859/11 за наслідками розгляду заяви представника ПАТ КБ «Надра», в особі відділення ПАТ КБ «Надра Банк» Ужгородське Регіональне відділення, Дудаш Я.А. про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом 05.10.2012 року по справі №2-2859/11 за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», в особі філії ВАТ КБ Надра» Ужгородського РУ, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було заяву представника ПАТ КБ «Надра», в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Ужгородське Регіональне відділення, ОСОБА_5 – задоволено. Поновлено Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Надра», в особі Відділення ПАТ КБ Надра» Ужгородського РУ, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом 05.10.2012 року по справі № 2-2859/11 про «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», в особі філії ВАТ КБ Надра» Ужгородського РУ, заборгованість за кредитним договором № 494/07-2006 від 18.07.2006 р. в розмірі 244476,95 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., державне мито в розмірі 1700 грн.».

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.03.2021 року у справі № 2-2859/11, за наслідками розгляду заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (боржник – ОСОБА_1 ), було зазначену заяву задоволено частково. Замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача – ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника – ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд. 19, офіс 115) у виконавчому провадженні з виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2011 року у справі № 2п-4513/10 (2-2859/11). У задоволенні решти вимог заяви – відмовлено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено у ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України, ЗУ «Про нотаріат» та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).

Так, згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції яка діяла станом на дату вчинення виконавчого напису 03.11.2020 року) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису вразі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень-письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах викладена у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18),від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про місячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право відповідача нараховувати відсотки та користування кредитом та неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, припинилося зі спливом строку кредитування.

Згідно вищезазначеного, заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2010 року у справі № 2п-4513/10, яке має преюдиційне значення у цій справі, строк кредитування був визначений сторонами у 48 місяців, в сплинув 16.07.2010 року.

З наведеного випливає, що зазначена у Виконавчому написі сума кредитної заборгованості не є безспірною, оскільки включає нарахування за період, протягом якого відповідач не мав право нараховувати відсотки, окрім як за ст. 625 ЦК України. При цьому розмір нарахованих відсотків явно не відповідає сумі заборгованості та не може бути у розмірі 3% річних, як це передбачено ст. 625 ЦК України, оскільки інший розмір не визначений в договорі.

Крім того, як вбачається з виконавчого напису, за ним було стягнуто також заборгованість за комісією у розмірі 351 042,85 грн., що є неприпустимим з огляду на наступне.

Згідно з абзацами другим, третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частин восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної

особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено законом.

Відтак виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено законом, тому заборгованість за комісією у розмірі 351 042,85 грн. також не є безспірною, що також є підставою задля скасування вищезазначеного виконавчого напису.

Тіло кредиту вже було стягнуто з позивача за заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2010 року у справі № 2п-4513/10, яке має преюдиційне значення у цій справі, відтак його повторне стягнення за виконавчим написом у розмірі 564 375,92 грн. є неприпустимим, тому ця вимога також не є безспірною, що також є підставою задля скасування вищезазначеного виконавчого напису.

Крім того, як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 14.06.2021 року, на ім`я представника позивача у цій справі – Печунки В., наказом Міністерства юстиції України від 14.08.2020 року № 1358/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.08.2020 року № 2 та на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12Закону України «Про нотаріат», а саме, у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 року за № 8832 на ім`я ОСОБА_3 , анульовано.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 30, статті 30-1 Закону на підставі вищезазначеного наказу Міністерства юстиції України наказом Південно – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) від 15.08.2020 року № 85/4 діяльність приватного нотаріуса Личука Т.В. припинена з 15.08.2020 року. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Личука Т.В. на зберігання до відповідного державного нотаріального архіву не передані, так як вилучені Головним слідчим управлінням поліції м. Києва.

З огляду на викладене, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович не мав права вчиняти виконавчий напис 03.11.2020 року, що також є підставою задля його скасування.

З урахуванням викладеного та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Суд вважає за необхідне повернути позивачу помилково сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 362,00 грн., сплачений за квитанцією від 01.09.2021 року № 4510110166 на суму 908,00 грн. та за квитанцією від 01.09.2021 року № 4510110164 на суму 454,00 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у справах зазначеної категорії як споживач кредитних послуг.

Суд також не вбачає підстав задля стягнення судового збору з відповідача, оскільки таке стягнення прямо не передбачено ст. 141 ЦПК України.

Керуючись cт.ст.10, 81, 89, 141, 263-265, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 5339, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості у загальному розмірі 1 646 105,14 гривень.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , серія та номер паспорта суду не відомі) помилково сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок), за квитанцією від 01.09.2021 року № 4510110166 на суму 908,00 грн. та за квитанцією від 01.09.2021 року № 4510110164 на суму 454,00 грн.

Підставою для повернення є зазначене рішення суду засвідчене гербовою печаткою суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 24.01.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова