Рішення № 103085202, 08.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1510/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 лютого 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді - Бенца К.К.,

при секретарі – Курбатова Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи позовні вимоги, вказує на те, що 24.02.2020 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9/1164809, згідно з яким позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 53444,27 грн. строком на 60 місяців з 24.02.2020 року до 23.02.2025 року (включно), зі сплатою відсотків за користування кредитом щомісяця в розмірі 15,00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту до моменту погашення заборгованості та зі сплатою комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,3 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору, зі сплатою суми страхової премії - 6 144,27 грн. , з погашеням суми кредиту та сплати платежів в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього – Графіком платежів. Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується випискою та мемориальними ордерами № 30102668-1 від 24.02.2020 року на суму 47 300,00 грн. та № 30102668-1 від 24.02.2020 року на суму 6 144, 27 грн.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 в період дії вказаного кредитного договору порушував умови цього договору, у тому числі, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках, у зв`язку з чим позивачем було направлено відповідачу вимогу від 19.11.2020 року про дострокове повернення кредиту, процентів та штрафів , яка була отримана відповідачем 09.12.2020 року. Вимога Банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідачем залишено без задоволення.

Позивач зазначає, що Банк набув права на дострокове стягнення заборгованості. Позивач зазначає, що термін повернення кредиту в повному обсязі настав.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 25.01.2021 року складає – 71705,81 грн., яка складається з наступного: - 52741,54 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; - 10359,73 грн. сума заборгованості за відсотками ; 8604,54 грн. – комісія, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

Позиція сторін справи :

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою « адресат відмовився» №8800023583807, та із відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою» №8800027914751, №8800018443401.

Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

22.03.2021 року представником позивача подано до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

27.04.2021 року представником позивача подано до суду заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача.

17.08.2021 року представником позивача подано до суду заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача.

26.10.2021 року представником позивача подано до суду заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

15 березня 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду суддею К.К. Бенца прийнято справу до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, наякі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин , які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 24.02.2020 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір № 9/1164809.

Згідно п.1.1 даного договору банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 53444,27 грн. строком на 60 місяців з 24.02.2020 року до 23.02.2025 року (включно), зі сплатою відсотків за користування кредитом щомісяця в розмірі 15,00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту до моменту погашення заборгованості та зі сплатою комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,3 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору, зі сплатою суми страхової премії - 6 144,27 грн. , з погашеням суми кредиту та сплати платежів в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього – Графіком платежів.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається позичальнику на споживчі потреби в тому числі на сплату страхового платежу за договором страхування життя згідно договору та правил надання споживчого кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умов страхування життя, які є невід`ємною частиною договору та розміщенні на офіційному сайті Банку.

Згідно п. 1.3. договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду (проценти) щомісячно в розмірі 15,00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором ; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору.

Згідно п.5.2. договору сума страхової премії становить 6144,27 грн.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

На підтвердження виконання Банком зобов`язання щодо видачі коштів за кредитним договором в матеріалах справи наявні виписка та копії меморіального ордеру № 30102668-1 від 24.02.2020 року на суму 47300,00 грн., з призначенням платежу: «надання кредиту згідно кредитного договору 9/1164809 від 24.02.2020» та меморіального ордеру № 30102668-1 від 24.02.220 року на суму 6144,27 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 , сплата страхового внеску без ПДВ».

Однак, як стверджує позивач , у порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 25.01.2021 року заборгованість перед позивачем по кредитному договору 9/1164809 від 24.02.2020 складає – 71705,81 грн., яка складається з наступного: - 52741,54 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; - 10359,73 грн. сума заборгованості за відсотками ; 8604,54 грн. – комісія.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, на адресу останнього було надіслано вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за договором від 19.11.2020 р. ( а.с. 27) Згідно вимоги Банк керуючись ч.2 ст. 1050 ЦК України та умовами кредитного договору вимагав протягом 30 днів з дати отримання вимоги , достроково повернути Банку всю суму кредиту та інші платежі.

Нормативно-правове обґрунтування :

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.

В силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція дійсності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору шляхом підписання тексту договору укладеного в простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства.

Кредитний договір був підписаний позичальником власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.

Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи на договорі.

Правильність наданого позивачем розрахунку відповідач не спростував.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором № 9/1164809 від 24.02.2020 року у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання - має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом із нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника дострокового повернення кредитних коштів.

Статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереcи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

Таким чином, відповідач знехтував своїм правом щодо подання суду доказів та можливого доведення перед судом їх переконливості.

Так, як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника сплати заборгованості за кредитом та сплати процентів.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом (по тілу кредиту ) в розмірі 52741,54 грн. підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог, щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Представник позивача вказує, що станом на 25.01.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 9/1164809 від 24.02.2020 року в розмірі 71705,81 грн. з яких : заборгованість по відсотках в сумі 10359,73 грн., що стверджується даними розрахунку заборгованості , долученим до матеріалів справи.

Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 термінів сплати тіла кредиту та процентів за користування коштами Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» змінило строк виконання основного зобов`язання, звернувшись до позичальника з письмовою вимогою від 19 листопада 2020 року достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (а. с. 27).

Відповідно до п. 2.3.4 - 2.3.7 Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умови страхування життя позичальника, відповідно до яких у разі несплати Позичальником чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або комісії, згідно з умовами Кредитного договору протягом 30 днів, Банк направляє Позичальнику письмове Повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій. Невиконання Позичальником зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення Повідомлення, та/або розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов`язковим для укладення Кредитного договору, і не укладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам Банку, дає право Банку вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів та/або нарахованих комісій, штрафів та пені. У цьому випадку Банк направляє Позичальнику та його поручителям (за наявності) відповідну письмову вимогу. Якщо Позичальник протягом 31 дня з моменту направлення йому письмової Вимоги Банком, не виконає Вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями, Банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням на кошти та/або майно Позичальника в порядку, передбаченому законодавством України. У випадку порушення Позичальником умов Кредитного договору у тому числі несплати суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та пені, згідно умов Кредитного договору, а також у випадку невиконання Позичальником умов п. п. 2.2.2 - 2.2.9, 2.3.5, 2.3.6 цих Правил, Банк має безумовне право подати позов до суду про стягнення на кошти та/або майно Позичальника в порядку, передбаченому законодавством України.

Позичальник в період дії цього Договору порушував умови цього договору, у тому числі, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках, що підтверджується відомостями, долученими до позовної заяви.

Що стосується розміру нарахованих позивачем відсотків, за кредитним договором за період з 19 листопада 2020 року по 25 січня 2021 року , суд враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, яка полягає в тому, що з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю перейшли з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто перейшли в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивачем 19 листопада 2020 року пред`явлено до позичальника вимогу про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, то після цієї дати право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припинилися.

Отже, включення позивачем до розрахунку процентів за користування кредитом періоду з 19 листопада 2020 року по 25 січня 2021 року є безпідставним.

Суд зазначає, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється.

Зважаючи на правові висновки викладені у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на переконання суду позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування ,а відтак проценти, нараховані банком за період з 19 листопада 2020 року до 25 січня 2021 року стягненню не підлягають, оскільки вони нараховані позивачем після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту (зміни строку виконання основного зобов`язання), а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 10359,73 грн., які нараховані станом на 25.01.2021 року підлягають до часткового задоволення , а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 8820,05 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8604,54 грн. комісії, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду (проценти) щомісячно в розмірі 15,00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором ; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору.

Законодавством не передбачена можливість компенсації супутніх послуг банку за рахунок споживача.

Оскільки обслуговування кредитної заборгованості - це дія, яка вчиняється банком на власну користь, банк неправомірно включив зазначену умову до Кредитного договору.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинних на момент укладення Договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Споживач є вразливою стороною договірних відносин і законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» (постанова ВС/КЦС від 13 грудня 2018 року (справа №716/179/15-ц).

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до правовї позиції викладеної у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц - Суд дійшов висновку про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, є незаконним. При цьому нарахування комісії здійснювалося за послуги, що супроводжують кредит, а саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта, що є незаконним.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що кредит надавався відповідачу ОСОБА_1 на споживчі потреби ( п.1.2 договору) , вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8604,54,00 грн. заборгованості за комісією не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, оскільки такі, враховуючи основну суму боргу суперечать принципу добросовісності та розцінюються судом як такі, що несуть істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживача, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 9/1164809 від 24.02.2020 року станом на 25.01.2021 року в сумі 61 561 (шістдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) гривня 59 копійок, з яких:

- 52741,54 (п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок одна) гривня 54 копійок - заборгованість по тілу кредиту;

- 8820 (вісім тисяч вісімсот двадцять) гривень 05 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом;

Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.259, 526,530,536,553,554,610-612,1054 ЦК України, ст.ст.10,12,13,76,141,247,258,263-265,268,273, 280-284, 354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», (місце знаходження: 01024, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) заборгованість за кредитним договором № 9/1164809 від 24.02.2020 року станом на 25.01.2021 року в сумі 61 561 (шістдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) гривня 59 копійок, з яких:

- 52741,54 (п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок одна) гривня 54 копійок - заборгованість по тілу кредиту;

- 8820 (вісім тисяч вісімсот двадцять) гривень 05 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом;

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», (місце знаходження: 01024, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) суму сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», (місце знаходження: 01024, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) ;

Відповідач – ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Дата складання повного тексту рішення 08.02.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: К.К. Бенца