Ухвала суду № 103079785, 08.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/984/22

1-кп/357/728/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2022 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Клепи Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Солом`яної Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021116030002557 від 08.12.2021, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Козаченко І.О., обвинувачений ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

На розгляд Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт, затверджений 27.01.2022 прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Козаченко І.О. у кримінальному провадженні №12021116030002557, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України.

Ухвалою суду від 28.01.2022 за вищевказаним кримінальним провадженням призначено підготовче судове засідання на 08.02.2022, на розгляд у якому винесені питання, регламентовані ст.ст. 314, 315 КПК України.

Прокурор в ході судового розгляду вважав, що обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки складений відповідно до вимог КПК, підстав для його поверення не має.

Окрім того, прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотаня про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. При цьому зазначив, що ухвалою слідчого судді від 13.12.2021 було обрано запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Слідчим суддею були встановлені передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики. На даний час ризики не зменшились, вони продовжують існувати. Зокрема ризик ухилення від суду обгрунтовується тим, що обвинувачений не має постійного місця проживання та постійно перебуває в пошуках житла по всій території України. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обгрунтовується тим, що підозрюваний раніше судимий, після звільнення з місць позбавлення волі 10.06.2019 умовно-достроково на 1 рік і 2 дні на підставі ст. 81 КК України, через рік знову підозрюється у вчиненні нового злочину проти власності, не має постійного джерела доходів і як наслідок засобів для задоволення побутових потреб.

Обвинувачений висловив свою думку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду та не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи в підготове судове засдіання не прибули, про причини неявки не повідомили.

У підготовчому судовому засіданні прокурор надав суду заяви потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 08.12.2022 у яких останні просять проводити підготовче судове засідання та всі інші судові засідання у їх відсутності. При призначенні покарання обвинуваченому покладаються на розсуд суду.

З урахуванням думки учасників судового провадження судом постановлено проводити підготовче судове засідання у відсутності належних чином повідомлених потерпілих.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, не встановлено.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Суттєвих порушень вимог КПК України при його складанні порушень, які б перешкоджали призначенню даного обвинувального акту до судового розгляду не виявлено.

Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області згідно правил підсудності, передбачених ст. 32 та 33 КПК України.

За таких обставин суд, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, що надійшов до суду.

З метою підготовки справи до судового розгляду, відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України, судом визначено дату та місце проведення судового розгляду, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді з боку обвинувачення, захисту та потерпілої. Також визначено, що судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, судом одноособово, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Відповідно до ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою суд, з огляду на думку прокурора та вимоги чинного кримінального процесуального закону приходить до висновку про необхідність задоволення останннього, виходячи з наступного.

Відповідно до ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2021 до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст.177 КПК України, зокрема: можливість обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, до 10.02.2022 включно.

Визначений судом строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 спливає, разом з тим, з об`єктивних підстав, завершти судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні до зазначеного строку, не представляється можливим.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Отже, застосування строків тримання під вартою згідно норм діючого кримінального процесуального законодавства передбачено: 1) слідчим суддею під час досудового розслідування (ст.ст. 197, 199 КПК України); 2) судом під час саме судового провадження (ст.ст. 315, 331 КПК України). Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд має право розглянути клопотання учасників судового провадження про обрання (продовження), зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до положень частини пятої статті 199 вказаного Кодексу та з огляду на положення ч.3 ст.315 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст.199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до аналогії вимог ч.3 ст.199 КПК України такими обставинами є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, зокрема, буде переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, вчинить інше кримінальне правопорушення.

Питання продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою вирішується на стадії судового провадження, а, відтак, на даній стадії суд позбавлений можливості робити будь-який висновок щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту находження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого ( ч.1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні, надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового розгляду позбавлений можливості робити висновок щодо обґрунтованості підозри або висунутого обвинувачення шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 162 КК України

На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо заявлених ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України та неможливістю застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зазначає.

В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що зумовлює підвищений ризик невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків з метою уникнення власної кримінальної відповідальності. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та, ймовірніше за все, прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства. У справах ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Викладене узгоджується із усталеною практикою у Європейського суду з прав людини щодо оцінки наявності чи відсутності ризиків: переховування від суду - втечі особи від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення (справи: Панченко проти Росії, Бекчієв проти Молдови, Ілійков проти Болгарії) відповідно до якої слід враховувати особу обвинуваченого - його моральність, відсутність міцних соціальних зв`язків та роду занять в Україні, його сімейний стан, наявність зв`язків з іншими особами, зв`язок з Україною, суворість покарання за злочини, у яких він згідно з обвинувальним актом обвинувачується, як елемент оцінки зазначених ризиків, що не може не усвідомлюватися обвинуваченим.

Судом встановлено, що обвинувачений не має постійного місця проживання та постійно перебуває у пошуках житла по всій території України. Отже, жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя шляхом неявки в судові засідання, судом не встановлено.

Продовжує існувати і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на ту обставину, що маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, обвинувачений на шлях виправлення не став і знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, що вказує на підвищений рівень суспільної небезпеки.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінює в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Так, судом враховано ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином та передбачає покарання, зокрема у виді позбавлення волі, рівень його суспільної небезпеки, особу обвинуваченого, який 29.11.2016 був засуджений Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК України до 4 років 2 місяці позбавлення волі, 10.06.2019 звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 2 дні, знову вчинив умисний тяжкий злочи, а також відсутність стійких соціальних зв`язків: обвинувачений офіційно не працевлаштований, має місце реєстрації, однак не має постійного місця проживання, неодружений, не обтяжений сімейними обов`язками, не має на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей.

З огляду на наведені обставини, на даному етапі судового розгляду, судом не встановлено підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 інших запобіжних заходів, не пов`язаних з тримання під вартою.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Будь-яких даних щодо неможливості утримання обвинуваченого в умовах СІЗО суду не надано.

Суд, з огляду на встановлені обставини, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, перевіривши наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, доходить обґрунтованого висновку про існування на даній стадії судового розгляду кримінального провадження ризиків, що ОСОБА_1 , переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Отже суд приходить до висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час виправданий, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481.00 грн.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 240.00 грн.

На підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, зважаючи що дане кримінальне провадження стосується злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд не визначає обвинуваченому розмір застави.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою слід задовольнити.

Керуючись статтями 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 199, 314-316, 369-372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12021116030002557 від 08.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України, одноособово суддею у відкритому судовому засіданні в приміщенні в Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 14-00 год. 17.02.2022.

Про день, час та місце судового засідання повідомити прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, забезпечити доставку в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_1 , викликати в судове засідання потерпілих.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Раніше обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 08.04.2022 включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99 240.00 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок тисяч гривень).

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:

Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) з`являтись до суду за першою вимогою;

2) не відлучатись із м. Біла Церква Київської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) уникати спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні, а також з іншими особами, які брали участь у якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій;

6) носити електронний засіб контролю

У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали до 08.04.2022 включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України та начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.

Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення, а обвинуваченим з моменту отримання копії ухвали.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 09.02.2022 о 17-00 год.

Суддя Тетяна КЛЕПА