Ухвала суду № 103079149, 06.12.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1807/16-ц

Провадження № 4-с/361/64/21

06.12.2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Латчук Д.Р.

представника заінтересованої особи Шкред І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари скаргу ОСОБА_1 про визнання постанови неправомірною, зобов`язання поновити виконавче провадження,

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2021 року заявник звернувся до суду із вказаною скаргою в якій просив суд визнати постанову державного виконавця від 29 березня 2021 року у виконавчому провадженню ВП № 51557854 неправомірною, зобов`язати державного виконавця поновити виконавче провадження.

Свою скаргу обґрунтовував тим, що 05 травня 2021 року отримав лист, згідно якого вбачається, що 29.03.2021 року державним виконавцем у провадженні, якого перебуває виконавчий документ у справі № 361/1807/16, виконавче провадження ВП 51557854, винесено постанову, якою виконавчий документ у справі повернуто стягувачеві.

22 червня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області було винесено рішення, в резолютивній частині якого було зазначено: ?Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області та стягнути із Державної ветеринарної фітосанітарної служби України на користь ОСОБА_1 13959 грн. середнього заробітку?.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року у вказаній справі було замінено боржника.

23 листопада 2018 року боржник - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, без відповідних змін порядку та способу виконання рішення, видає інший наказ за №503-к, яким пункт 2 Наказу №342 від 23 липня 2018 року (попередній наказ), не скасовує, а просто змінює та поновлює скаржника в Регіональній державній лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області, в супереч резолютивної частини рішення суду та відповідного виконавчого документа.

Заявник наголошує, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, оскільки на момент видачі Наказу № 503-к від 23 листопада 2018 року, було видано Наказ №381 від 07 травня 2018 року ?Про припинення діяльності Регіональної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області?, відповідно ОСОБА_1 знову поновили в юридичній особі, якої на час поновлення вже не існувало.

Відповідно, державний виконавець помилково прийшов до висновку, що видача Наказу про поновлення скаржника на посаді директора Регіональної державної лабораторії Держпроспоживслужби в м. Києві та Київській області, без зміни порядку та способу виконання рішення від 22.06.2016 р. є фактичним чи тотожним, виконанню рішення суду, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області.

Більше того, з урахуванням, що обидва вищеперераховані накази були видані в той час, коли, юридичні особи в яких поновлювався скаржник, було ліквідовано у встановленому законом порядку, такі накази взагалі не мали жодних юридичних наслідків, оскільки згідно з положеннями ст. 110, 111 ЦК України, з моменту внесення відповідних відомостей до ЄДР юридичних осіб, після рішення уповноваженого органу, юридична особа була припинена, що у свою чергу свідчить про неможливість будь-яких дій, які впливають в будь-який спосіб на права та обов`язки вказаної особи.

Таким чином заявник вважає, що виконавець при винесенні постанови від 29.03.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачеві прийшов до помилкового висновку, що перешкоди у виконанні судового рішення здійснюються скаржником та не вжив встановлених законом заходів, що до зміни порядку та способу виконання судового рішення від 22.06.2016 та/або заходів спрямованих на реальне виконання вказаного рішення.

28 травня 2021 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду скаргу та призначено судове засідання.

08 листопада 2021 року від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу, в якій було зазначено, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 51557854 з примусового виконання виконавчого листа № 361/1807/16-ц, виданого 22.06.2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області, про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області.

04.07.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51557854, копію якої надіслано боржнику до виконання, стягувачу до відома.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2018 року замінено боржника Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 361/1807/16-ц.

Постановою державного виконавця від 14.08.2018 року замінено боржника Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України на її правонаступника -Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом від 19.09.2018 повідомила про виконання рішення суду та про видачу наказу від 23.07.2018 за № 342-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області, а також зазначила про неможливість внесення запису до трудової книжки стягувача у зв`язку з ігноруванням запрошень останнього до відділу кадрів.

До відділу надійшла заява представника стягувача - адвоката Тандира Д.В. від 25.10.2018 року щодо невиконання рішення суду боржником та не відповідності наказу від 23.07.2018 року, так як юридичної особи в яку поновлено стягувача на той момент не існувало.

У зв`язку із цим, 05.11.2018 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику та в копії стягувачу про надання пояснень відповідальній посадовій особі Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо не виконання рішення суду.

Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом від 23.11.2018 року повідомила про виконання рішення суду та про видачу нового наказу від 23.11.2018 року за № 503-к про внесення змін до наказу Держпродспоживслужби від 03.07.2018 за № 342-к, а саме: про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області.

Відповідно до частини другої статті 65 Закону України ?Про виконавче провадження? рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

06.03.2019 року державним виконавцем направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо надання трудової книжки до Держпродспоживслужби для внесення відповідного запису про поновлення на посаді.

На вимогу державного виконавця боржником надано підтвердження щодо повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прибути до Держпродспоживслужби з метою внесення запису до трудової книжки, що стверджується листами від 23.08.2018 та від 14.01.2021.

Листом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.12.2020 № 12365/37530-33-20/20.1 повторно зобов`язано ОСОБА_1 протягом З робочих днів з дня отримання цього листа з ’явитись до Держпродспожпвслужби для внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача про поновлення на роботі.

Також, останнього попереджено, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувану, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Проте, станом на 29.03.2021 року, вимоги державного виконавця з боку стягувача ігноруються, а інших дій зі сторони виконавця законом вчиняти не передбачено, в тому числі вимагати від боржника повторного виконання рішенням суду.

У зв`язку із цим, 29.03.2021 року, керуючись пунктом 4 частини першої статті 37 Закону, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану ВП № 51557854, копію якої разом з оригіналом виконавчого документа надіслано на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2016 у справі № 361/1807/16-ц позов задоволено, скасовано наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №562-к від 22.03.2016 року ?Про звільнення директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області?, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області та стягнуто з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на користь ОСОБА_1 13959, 95 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник ВДВС зазначив, що в провадженні відділу перебувало виконавче провадження виключно щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі.

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українив судовому засіданні проти скарги заперечувала та просила відмовити, пояснення надала аналогічні, викладеним у відзиві.

Відповідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду .

Суд, вислухавши представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши письмові докази, встановив обставини у справі та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 червня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області було винесено рішення, в резолютивній частині якого було зазначено: ?Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області та стягнути із Державної ветеринарної фітосанітарної служби України на користь ОСОБА_1 13959 грн. середнього заробітку?.

04.07.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51557854, копію якої надіслано боржнику до виконання, стягувачу до відома.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року у вказаній справі було замінено боржника.

Постановою державного виконавця від 14.08.2018 року замінено боржника Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України на її правонаступника -Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Наказом від 23.07.2018 за № 342-к Державної служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області, про що повідомила державного виконавця листом від 19.09.2018 року про виконання рішення суду, а також зазначила про неможливість внесення запису до трудової книжки стягувача у зв`язку з ігноруванням запрошень останнього до відділу кадрів.

До відділу надійшла заява представника стягувача - адвоката Тандира Д.В. від 25.10.2018 року щодо невиконання рішення суду боржником та не відповідності наказу від 23.07.2018 року, так як юридичної особи в яку поновлено стягувача на той момент не існувало.

05.11.2018 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику та в копії стягувачу про надання пояснень відповідальній посадовій особі Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо не виконання рішення суду.

Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом від 23.11.2018 року повідомила про виконання рішення суду та про видачу нового наказу від 23.11.2018 року за № 503-к про внесення змін до наказу Держпродспоживслужби від 03.07.2018 за № 342-к, а саме: про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області.

06.03.2019 року державним виконавцем направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо надання трудової книжки до Держпродспоживслужби для внесення відповідного запису про поновлення на посаді.

На вимогу державного виконавця боржником надано підтвердження щодо повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прибути до Держпродспоживслужби з метою внесення запису до трудової книжки, що стверджується листами від 23.08.2018 та від 14.01.2021.

Листом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.12.2020 № 12365/37530-33-20/20.1 повторно зобов`язано ОСОБА_1 протягом 3 робочих днів з дня отримання цього листа з ’явитись до Держпродспожпвслужби для внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача про поновлення на роботі.

Також, останнього попереджено, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Станом на 29.03.2021 року, вимоги державного виконавця з боку стягувача проігноровані.

29.03.2021 року, керуючись пунктом 4 частини першої статті 37 Закону, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану ВП № 51557854, копію якої разом з оригіналом виконавчого документа надіслано на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України ”Про виконавче провадження”.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

За правилом статті 1 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”).

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, про що зазначено в частині другій статті 18 ЦПК України.

Частиною першою статті 63 Закону України ”Про виконавче провадження” визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Статтею 65 Закону України ”Про виконавче провадження” передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися учасниками розгляду справи. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс19).

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/8748/16-ц (провадження № 61-25800св18) зазначено, що ”належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 ”Про практику розгляду судами трудових спорів”).

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися”.

Як вбачається із поданої скарги до Міністерства юстиції України від 26 березня 2021 року заявнику та його представнику було відомо про видачу наказу від 23.11.2018 року за № 503-к про внесення змін до наказу Держпродспоживслужби від 03.07.2018 року за № 342-к, а саме: про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області, але заявник та його представник вважали, що рішення суду не виконано як в частині поновлення на роботі, так і в частині виплати грошової компенсації.

Суд звертає увагу на те, що постанова державного виконавця від 29 березня 2021 року була постановлена у межах виконавчого провадження ВП № 51557854, а саме в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та на підставі виконавчого листа виданого Броварським міськрайонним судом Київської області від 22 червня 2016 року, а тому є безпідставним посиланням скаржника в даному виконавчому провадженні на не виконання в цілому рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, враховуючи надані суду докази та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки посилання заявника на зазначені у скарзі обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду такої скарги.

Керуючись ст.ст. 447,450, 451 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання постанови державного виконавця від 29 березня 2021 року у виконавчому провадженню ВП № 51557854 неправомірною, зобов`язання поновити виконавче провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Радзівіл А.Г.