Рішення № 103077642, 09.02.2022, Новопсковський районний суд Луганської області

Дата документу 09.02.2022

ЄУ № 942/160/22

Провадження №2-о/942/58/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Рожкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Міусинськ Луганська область, Україна.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Міусинськ Луганської області помер його дядько ОСОБА_2 . Отримати свідоцтво про смерть у відділі РАЦС заявник не має можливості, оскільки факт смерті його дядька відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, так як він зможе провести державну реєстрацію смерті свого дядька.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2022 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 09 лютого 2022 року.

Заявник в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, заперечень не має, просить рішення ухвали на розсуд суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно із абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 20 липня 2013 року Новопсковським РС УДМС України в Луганській області, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Ростов - на - Дону, Росія, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 14.06.2017 органом видачі 4452, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Міусинськ Луганської області.

Заявник ОСОБА_1 у заяві зазначає, що ОСОБА_2 є його дядьком.

Відповідно до свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_3 , виданого «Октябрьским райбюро ЗАГС г. Ростов - на - Дону» (мовою оригіналу), « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу) ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі мати зазначено « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу), в графі батько зазначено « ОСОБА_4 » (мовою оригіналу).

Згідно свідоцтва про народження матері заявника серія НОМЕР_4 , виданого повторно Міусинською міською радою Луганської області 16.01.1969, « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу) ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі батько зазначено « ОСОБА_6 » (мовою оригіналу), в графі мати зазначено « ОСОБА_7 » (мовою оригіналу).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 , виданого Ленінським відділом ЗАГС м. Ворошиловград 09.04.1976, « ОСОБА_4 » (мовою оригіналу) та « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу) уклали шлюб 09.04.1976, актовий запис № 137. Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу).

З свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , виданого повторно 28.03.1992 Міусинською міською радою Луганської області, вбачається, що « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі батько зазначено « ОСОБА_6 » (мовою оригіналу), в графі мати зазначено « ОСОБА_7 » (мовою оригіналу).

Отже заявник ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 , що повністю підтверджується вищезазначеними документами.

Заявником надано лікарське свідоцтво про смерть № 4 від 27.01.2022, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Міусинськ Луганської області, причина смерті - інфаркт мозку. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст.

Також на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником до матеріалів справи додано свідоцтво про смерть, видане установою, що знаходиться на тимчасово не підконтрольній території України, копію світлини місця поховання.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити, зазначивши, що останній помер в м. Міусинськ, Луганська область, Україна, оскільки це підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Міусинськ Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Міусинськ, Луганська область, Україна, причина смерті - інфаркт мозку. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 липня 2013 року Новопсковським РС УДМС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Новопсковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 21758103, який знаходиться за адресою: вул. Українська, буд. 51, смт. Новопсков, Старобільський район, Луганська область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: О.С. Стеценко