Ухвала суду № 103075721, 09.02.2022, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.02.2022

Справа № 320/4587/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Редько О.В., за участі: секретаря судового засідання - Твердої О.В., прокурора - Щербини О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката - Ненашевої Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12018080140000577 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12018080140000577 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судове засідання з`явилися прокурор Щербина О.О., захисник обвинуваченого - адвокат Ненашева Я.В.

Обвинувачений ОСОБА_1 приймає участь в судовому розгляді справи в режимі відеконференції.

Прокурор в судовому засіданні просила суд продовжити строк дії запобіжного заходу на 60 діб, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі. Крім того, існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. На задоволенні клопотання наполягала.

Захисник обвинуваченого - адвокат Ненашева Я.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає клопотання необґрунтованим та просила суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням заходів електронного контролю.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив суд обрати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосування засобів електронного контролю.

Суд розглянувши питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1). наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2). наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3). недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цією статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В обґрунтування про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилався на те, що обвинувачений ОСОБА_1 посягнув на невід`ємне право будь - якої людини - право на життя, закріплене в ст.ст. 3, 27 Конституції України, тим самим скоїв особливо тяжкий злочин, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Обвинувачений, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотність покарання за його вчинення, перебуваючи на свободі, буде переховуватись від суду, а також зможе без перешкод залишити своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Знаряддя вчинення злочину не знайдено, а тому існує ризик того, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_1 може сховати або спотворити будь - яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, враховуючи те, що обвинуваченому відомі анкетні дані свідків, їх місце проживання, є ризик того, що перебуваючи на свободі він може на них незаконно впливати з метою зміни наданих ними показів та уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також, відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме вчинення умисного вбивства, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за яке передбачено покарання в тому числі й довічне позбавлення волі, в цьому полягає суспільний інтерес.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на потерпілу, свідків, ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Що стосується ризиків, то на думку суду наявний обґрунтований ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, при цьому обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, в тому числі й довічне позбавлення волі, його сімейний стан, відсутність офіційного місця роботи. може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Отже, на підставі вищевикладеного слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо звільнення його з-під варти, або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Також суд вважає, що дійсно сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але станом на день розгляду справи продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілу, та більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи матеріальне та сімейне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, суд вважає можливим визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є достатнім для забезпечення виконання обов`язків обвинуваченого в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, докласти зусиль до пошуку роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 09.04.2022 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури Щербини О.О. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Ненашевої Я.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням заходів електронного контролю - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 09 квітня 2022 року включно.

Копію ухвали надіслати на адресу Запорізького слідчого ізолятора (СІЗО) УДПС України в Запорізької області та вручити учасникам провадження.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 248100 (двісті сорок вісім тисяч сто) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: Отримувач - ТУ ДСАУ в Запорізькій області; ЄДРПОУ 26316700; рахунок: № UA378201720355249002000001205; Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172; призначення платежу: вид платежу (застава), ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , обов`язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 7, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілою по кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15.01.2022 року.

У разі внесення застави, Мелітопольському РУП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_1 та повідомити про це суд.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: О.В. Редько