Рішення № 103075651, 03.02.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.02.2022

Справа № 334/1751/21

Провадження № 2/334/274/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Філіпової І.М.,

за участі секретаря Єременко А. В.,

представника позивача Ременюк Т. О. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Мельник Олена Геннадіївна, ОСОБА_4 про визнання недійним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

встановив:

15.03.2021 року АТ «Альфа Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Мельник О. Г. про визнання недійсним договору дарування від 07.07.2020 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:52995933 від 07.07.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Мельник О. Г., поновлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Позов обґрунтований тим, що 24.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0704/0708/45-031 від 24.07.2008 року, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 65 000,00 доларів США. Також, 24.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №0704/0708/45-031-Z-1, відповідно до якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі договорів купівлі - продажу прав вимоги від 25.05.2012 року та 15.06.2012року відбулася заміна кредитора у вказаному кредитному договорі, АТ «Альфа Банк» набув статусу кредитора та іпотекодежателя.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 19.11.2018 року право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за АТ «Альфа Банк» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості. Наказом Міністерства юстиції від 11.02.2019 року було скасовано рішення державного реєстратора.

23.02.2021 року банку стало відомо, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , іпотекодержателем якої є АТ «Альфа Банк».

Позивач вважає, що ОСОБА_3 вчинила вказаний правочин з метою уникнення виконання зобов`язань за кредитним договором здійснила відчуження вказаного нерухомого майна. Вказаний договір укладений з порушенням вимог законодавства та є фіктивним.

Ухвалою від 09.06.2021 року до участі у справі у якості третьої особи було залучено ОСОБА_4

05.08.2021 року відповідачем ОСОБА_5 було надано відзив на позовну заяву, проте суд не приймає його до уваги, оскільки він поданий з пропуском строку для його подання (копія ухвали про відкриття провадження справі та копія позовної заяви була отримана ОСОБА_5 13.04.2021 року, що підтверджуєтьмя поштовим повідомленням).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував у повному обсязі. При укладенні договору дарування нотаріус здійснив перевірку наявності будь-яких обтяжень, встановивши відсутність будь-яких перешкод, у тому числі і відсутність іпотеки. Крім того, укладений договір фактично виконаний, про що свідчить передача ключей та технічної документації. ОСОБА_5 добросовісно покладалася на відомості з реєстру, крім того, ОСОБА_3 прямо і беззаперечно запевнила, що квартира є вільною від будь-яких обтяжень.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 є її дочкою, тому вона вирішила подарувати своїй дитині квартиру, яка належить їй на праві власності. Оскільки у 2019 році було скасовано рішення про державну реєстрацію спірної квартири за АТ «Альфа Банк», вона вважала, що має вільне право на розпорядження своєю квартирою. Вона має кредитні зобов`язання перед позивачем, від яких не відмовляється, буде погашати борг перед банком. Дочці про іпотеку не розповідала, їй було не відомо, що вона має борг перед банком.

Третя особа ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_5 його дочка. При укладенні договору купівлі - продажу нотаріус перевірив усі документи, робив запити в інформаційні реєстри, жодних перешкод для укладення договору дарування не було. На момент придбання спірної квартири ОСОБА_5 була неповнолітньою, їй не було відомо про кредитний договір та іпотеку, вони, як батьки, намагалися вберегти дочку від подібних розмов.

Третя особа приватний нотаріус Мельник О. Г. у судове засідання 03.02.2021 року не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила. У попередньому судовому засіданні приватний нотаріус Мельник Л. Г. пояснила, що при укладенні договору дарування нею безпосередньо було здійснено перевірку усіх реєстрів на наявність будь-яких заборон, жодних обмежень нотаріусом встановлено не було.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до наступних висновків.

24.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0704/0708/45-031 від 24.07.2008 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 65 000,00 доларів США, з виплатою 11,90 відсотків річних. Відповідно до п. 1.4 вказаного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.1 договору забезпеченням виконання зобов`язань за договором є іпотека. Вказаний договір укладений за згодою чоловіка ОСОБА_4

24.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, яким забезпечуються належне виконання іпотекодавця перед іпотекодержателем кредитного договору №0704/0708/45-031 від 24.07.2008 року. Згідно договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

25.05.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, 15.06.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Внаслідок укладання вказаних вимог АТ «Альфа Банк» набуло прав вимоги до боржника ОСОБА_3 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 19.11.2018 року право власності на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 , було зареєстровано за АТ «Альфа Банк» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості.

Наказом Міністерства юстиції України №496/5 від 25.02.2019 року було задоволено скаргу ОСОБА_3 від 19.12.2018 року та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень 19.11.2018 року № 44119059, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Таким чином, 18.02.2019 року було поновлено право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , при цьому іпотечна заборона була скасована.

07.07.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Згідно п. 5 вказаного договору дарування дарувальник, ОСОБА_3 , стверджує у тому числі, що квартира не є предметом іпотечного договору. Згідно п. 12 вказаного договору, дарування здійснюється за письмовою згодою чоловіка дарувальника, ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) не відступила від зазначених вище висновків Верховного Суду України та зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України), заборони суперечливої поведінки та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вказаний висновок узгоджується із висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 263/16179/18 (провадження № 61-3499св21).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є дочкою відповідачки ОСОБА_3 та третьої особи, ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 17.03.2009 року, що підтверджується інформацією з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 26.03.2021 року та не оспорюються сторонами.

Тобто на момент укладення договору дарування, ОСОБА_5 вже проживала у вказані квартирі протягом останніх одинадцятих років. Тому твердження представника відповідача про фактичне виконання договору дарування щодо передачі ключів від квартири та технічної документації суд не приймає до уваги.

Також, судом встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа №334/8907/15-ц за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про звернення стягнення з відстрочкою виконання рішення суду, яка зупинена до розгляду цивільної справи №334/6788/17 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Омега Банк» (правонаступником якого є АТ «Альфа Банк») про захист прав споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору №0704/0708/45-031 від 24.07.2008 року недійсним.

Таким чином, з 2015 року між банком та ОСОБА_3 тривають судові провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором №0704/0708/45-031 від 24.07.2008 року, у забезпечення якого було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечували наявності заборгованості,повідомили, що будуть сплачувати борг по мірі можливості.

Представник відповідача ОСОБА_5 наполягав, що вона діяла добросовісно, батьки їй ніколи повідомляли про свої фінансові труднощі, мати її завірила, що жодних перешкод для укладення договору дарування не має, крім того, при оформленні договору дарування нотаріусом було перевірено усі документи, тому вона вважає, що діяла добросовісно.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 стверджували, що ніколи не розповідали дочці, що квартира, в якій вони проживають куплена в іпотеку. На момент укладення договору іпотеки, дочка була занадто маленька, щоб розуміти вказані обставини. ОСОБА_3 вважала, оскільки реєстратором було скасовано рішення про реєстрацію права власності за позивачем, вона має право розпорядитися квартирою та подарувати її дочці, вважає, що діяла добросовісно.

Вказані обставини суд не приймає до уваги, оскільки відповідачу ОСОБА_3 було достовірно відомо про намір позивача звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідний позов банком було подано ще у 2015 році, а у 2018 році позивач звернув стягнення на предмет употеки у позасудовому порядку, яке було у подальшому скасовано. Також, суд вважає таким, що не відповідає дійсності, твердження сторін про незнання ОСОБА_5 про укладені батьками кредитний та іпотечний договір, щодо судових проваджень, незважаючи на спільне проживання однією сім`єю у спірній квартирі.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності. Це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинне бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що всі зобов`язання перед ним за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав і правомірних інтересів кредитора.

Разом з тим, в порушення принципу добросовісності ОСОБА_3 подарувала своїй дочці ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана за кредитні кошти за договором №0704/0708/45-031 від 24.07.2008 року та щодо якої ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, який є дісним на теперішній час. Крім того, суд вважає, що відповідачі умисно приховали від нотаріуса інформацію про наявність іпотечного договору від 24.07.2008 року, скориставшись тим, що у реєстрі заборон іпотечне застереження було скасовано у зв`язку з обставинами які мали місце у 2018 - 2019 році. Згідно п. 5 договору дарування від 07.07.2020 року ОСОБА_3 стверджує, що квартира не є предметом іпотеки, тобто відповідач свідомо ввела в оману нотаріуса та не повідомила, що спірна квартира є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 24.07.2008 року.

Наведені дії відповідачів, вчинені після звернення банку до суду із позовом про звернення стягнення на перемет іпотеки, направлені на фіктивний перехід права власності спірну квартиру до ОСОБА_5 з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про звернення стягнення на іпотечне майно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до задоволення позовних вимог.

Керуючись 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Мельник Олена Геннадіївна, ОСОБА_4 про визнання недійним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 07.07.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Мельник О. Г. (номер запису про право власності 52995933).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:52995933 від 07.07.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Мельник О. Г.

Поновити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» судовий збір у розмірі 7945 грн 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 11.02.2022 року о 10 год. 00 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - Акціонерне товариство «Альфа Банк», ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу м. Запоріжжя Мельник Олена Геннадіївна, адреса: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68-а;

Третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Філіпова І. М.