Рішення № 103068704, 09.02.2022, Селидівський міський суд Донецької області

242/6395/21

2/242/16/22

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2022 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши у м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогродівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача. Заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що з 17.02.2003 р. по 22.04.2017 р. він працював у ДП «Селидіввугілля». 26.05.2003 р. був травмований на виробництві. 13.11.2003 р. МСЕК було встановлено первинно 25 % втрати працездатності у зв`язку з виробничою травмою. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 44225,00 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Новогродівське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, тобто, є неналежним відповідачем по даній справі. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

09.12.2021 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Заяви та клопотання сторін.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надало заяву про проведення судового засідання по справі з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що Управління не є стороною по даній справі, не заявляло клопотань про долучення до участі у справі у якості третьої особи, то дане клопотання слід залишити без розгляду.

Розгляд справи було призначено у спрощеному порядку без виклику (з повідомленням) сторін. При зверненні до суду з даним позовом позивач номер свого телефону не надав, клопотань про заміну неналежного відповідача чи доручення до участі у справі у якості співвідповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від позивача не надходило, хоча копію відзиву йому було направлено відповідачем рекомендованим листом 28.12.2021 р., тому суд позбавлений можливості вирішити питання про заміну неналежного відповідача по справі, хоча провести таку заміну цілком можливо при розгляді справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Проте, через пасивну поведінку позивача, суд не має можливості самостійно провести заміну відповідача чи долучити до участі у справі співвідповідача, а інше призведе до порушення строків розгляду справи та прав інших учасників судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Як вбачається з Акту № 23, 26.05.2003 р. з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, що було визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Нещасний випадок стався під час праці на ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», що підтверджується записами трудової книжки позивача.

Згідно довідки МСЕК від 13.11.2003 р. ОСОБА_1 встановлено первинно 25 % втрати професійної працездатності.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно шкоду.

Відтак, спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування.

01.04.2001 р. набрав чинності ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р.

Норми вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачали, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я.

З огляду на положення ст.ст.21,28,30, 34, 35 Закону, право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

З урахуванням зазначеного, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р., тобто, з 01.04.2001 р. до 01.01.2006 р. Визначальною в цьому випадку для особи є дата встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності.

Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та від 20.11.2019 р. у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що, оскільки Новогродівське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не є належним відповідачем за даним позовом, так як є відокремленим підрозділом юридичної особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, то позовні вимоги позивача не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Новогродівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41419319, розташоване за адресою: Донецька область, м.Новогродівка, вул..Тургенева, 24, про відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 09.02.2022 року.

Суддя В.Г.Черков