Ухвала суду № 103064436, 09.02.2022, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 2/325/123/2022

937/11037/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року, суддя Приазовського районного суду Запорізької області Васильцова Г.А., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

до Опорного навчального закладу «Гірсівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Олександрівської сільської ради Запорізької області (72440, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Гірсівка, вул. Центральна, буд. 56)

про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення його від роботи та поновлення його на роботі; зобов`язати відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення його від роботи.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року матеріали цивільної справи передані на розгляд Приазовського районному суді на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

04 лютого 2022 року вказані матеріали надійшли до Приазовського районного суду Запорізької області.

Оглянувши матеріали справи, приходжу до наступного.

Позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Так, у позовній заяві позивач посилається як на підставу звільнення його від сплати судового збору на положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом позовної заяви, позивачем оспорюється наказ про відсторонення його від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивач не звільнений, а лише відсторонений. Використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги.

За відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не є стягненням заробітної плати.

Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання ним своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, його доводи про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом не приймаються.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі N 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі N 910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 761/943/18.

В своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі N 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі N 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до суду у 2021 році, томуйому слід сплатити судовий збір за подання позову в частині вимог про скасування наказу в сумі 908,00 грн..

Щодо сплати судового збору за подання позову в частині виплати заробітної плати за час відсторонення підлягає сплаті судовий збір відповідно до пункту 1.1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350,00 грн.).

При цьому суд зазначає, що позивач заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на його користь невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, проте не вказує її суму, від якої визначається сума судового збору, а також ціну позову з посиланням на обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, тому суд позбавлений можливості самостійно визначити суму судового збору за зверненням позивача до суду з вимогою майнового характеру.

Оригінал документу про сплату судового збору слід додати до позову.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач – ГУК у Зап.обл/ТГ смт Приазов/22030101 , код ЄДРПОУ 37941997 , р/р UA218999980313161206000008401 , МФО 899998, призначення платежу: судовий збір за позовом (вказати ПІБ позивача), Приазовський районний суд Запорізької області.

Якщо позивач за законом звільнений від сплати судового збору, слід надати відповідний документ.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Однак, в порушення вищенаведених норм процесуального законодавства України до матеріалів поданої позовної заяви долучено копії документів, які не містять ознак їх належного засвідчення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Засвідчення вірності копії документа може здійснюватись:

1)в нотаріальному порядку відповідно до положень Закону України «Про нотаріат»;

2)юридичними особами, які видали відповідні документи, згідно з Порядком засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису;

3)фізичною особою шляхом поставлення на копії документа відмітки «з оригіналом згідно», дати, прізвища та ініціалів, підпису.

Крім того, в порушенні п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

В порушенні п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовні заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушенні п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В порушенні п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Враховуючи викладене, вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Таким чином, вважаю необхідним залишити позовну заяву без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків, у 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу «Гірсівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Олександрівської сільської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Г.А. Васильцова