Ухвала суду № 103062959, 08.02.2022, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

08.02.2022

Справа № 331/4814/20

Провадження № 2/331/331/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

при секретарі: Федоровій К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» ( місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» 14.12.20 р. звернулось до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з листопада 2017 року по листопад 2020 року включно, з урахуванням інфляційних витрат, 3% річних в сумі 14 809, 13 гривень.

У відповідності до отриманої судом інформації про місце проживання фізичної особи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Заводського району м. Запоріжжя.

Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа на лежить до територіальної юрисдикції(підсудності) іншого суду.

21.12.2020 р., з посиланням на те, що відповідач не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування на території Олександрівського району м. Запоріжжя, суддя Жукова О.Є. передала позовну заяву на розгляд до Заводського районного суду м. Запоріжжя.

23.10.2021 р. до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла цивільна справа № 331/4814/20 за позовом ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за територіальною юрисдикцією з ухвалою від 27.09.2021 р.

В ухвалі зазначено, що: «згідно позову предметом позовних вимог є стягнення боргу за утримання квартири за адресою: АДРЕСА_2 тобто об`єкта нерухомості, який знаходиться в Олександрівському районі м. Запоріжжя.

Отже, адреса вказаного об`єкта нерухомості територіально віднесена до юрисдикції Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Таким чином, слід дійти висновку, що за правилами чинного процесуального закону виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

В постанові від 16.02.2021р. по справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати справу за правилами виключної підсудності за місцем розташування об`єкта нерухомості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 28,31, 32, 378 ЦПК України, суд, ухвалив: цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послу - направити за територіальною виключною підсудністю до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя за місцем знаходження об`єкта нерухомості.»

Суд, вивчивши заяву, матеріали цивільної справи, заслухавши думку сторін, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою судді Жукової О.Є. від 21.12.2020 р., позовна заява ТОВ «Місто для людей» до ОСОБА_1 в порядку ст. 31 ЦПК України була передана на розгляд до Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Вказана ухвала суду не була оскаржена до суду апеляційної інстанції та набула законної сили.

Згідно з ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2021 р., справу за позовом ТОВ «Місто для людей» до ОСОБА_1 з посиланням на ч.1 ст.30 ЦПК направлено до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З наведеного слід, що Заводським районним судом м. Запоріжжя в порушення вимог ст.32 ЦПК України допущено спір про підсудність та в спосіб, який не передбачений процесуальним законодавством повернуто справу до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

В обґрунтування такої позиції, Заводський районний суд м. Запоріжжя посилається на постанову Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, постанову від 16.02.2021р. по справі № 911/2390/18 Великої Палати Верховного Суду.

Згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Всі перелічені постанови Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду прийняті при розгляді справ іншої юрисдикції, а саме господарських спорів, яки випливають з інших ніж в даному провадженні правовідносин:

- справа № 910/6644/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізій" та Компанії "Цитадель Юкрейн Інвестментс ЛТД" (Citadel Ukraine Investments LTD) про визнання недійсним, укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу готелю в стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок від 27.07.2016;

- справа № 910/10647/18 за позовом Компанії «Джамзако Лімітед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товстеньківський крохмальний завод», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Тіара Компані», про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав.

- справа № 911/2390/18 за позовом Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Діагностичного центру до Медичного центру про стягнення 100 235,60 грн. заборгованості з орендної плати.

Крім цього, в ухвалі Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2021 р. зазначено, що «в судовому засіданні перед початком розгляду справи представник відповідача адвокат Карчевський С.О. заявив, що зазначена справа не може бути розглянута в Заводському районному суді м. Запоріжжя, оскільки предметом спору є права та обов`язки щодо утримання об`єкта нерухомості, який знаходиться в Олександрівському районі м. Запоріжжя, тому, з урахуванням існуючих позицій Верховного суду, справу необхідно передати до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за правилами виключної підсудності. Відповідач ОСОБА_1 підтримала думку свого представника. Представник позивача надав суду заяву з проханням розглянути справу без нього.»

В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 27.09.2021 р. в якому зазначено, що питання про передачі справи за підсудністю поставлено на обговорення судом.

Згідно DVD диску, доданого до протоколу судового засідання від 27.09.2021 р., фіксування даного засідання не здійснювалось.

Матеріалах справи відсутні письмові клопотання як відповідачки ОСОБА_1 , так і її представника адвоката Карчевського С.О. про передачу справи за підсудністю до іншого суду.

Тобто, викладені в ухвалі суду обставини не підтверджено матеріалами справи.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, Заводський районний суд м. Запоріжжя безпідставно позбавив учасників процесу права доступу до суду і завадив своєчасному розгляду справи, в зв`язку з чим на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 21.12.2020 р. справа підлягає поверненню до Заводського районного суд м. Запоріжжя.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.31, 32 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 331/4814/20 за позовом ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати на розгляд до Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя: М.В. Антоненко