Ухвала суду № 103062376, 03.02.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5458/21

Провадження № 2/242/248/22

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2022 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового Клименко А.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дальгіс Любов Олегівна, до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дальгіс Л.О., до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Учасники справи в підготовче судове засідання не з`явилися, про день та час проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що дана позовна заява подана з порушенням правил підсуднлсті з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 23 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі -ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/19 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Як вбачається з поданої позовної заяви, спадкове майно, яке просить позивач визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 0524380800:04:002:0345, площею 1,7370 га., знаходиться на території Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як зазначено у пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, беручи до уваги, що зазначений позов виникає з приводу нерухомого майна, яке розташоване на території Тульчинського району Вінницької області, що не відноситься до територіальної юрисдикції Селидівського міського суду Донецької області, вказану цивільну справу слід передати на розгляд Тульчинському районному суду Вінницької області, оскільки справа належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).

Крім того слід звернути увагу, що рішення є виконанням вимог закону, адже як передбачено ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу зазначених норм ЦПК України, оскільки провадження було відкрито з порушенням норм процесуального права, а також беручи до уваги, що у випадку ухвалення рішення по справі, в подальшому таке рішення може бути скасоване, як таке, що прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) у відповідності до статті 378 ЦПК України, та з метою недопущення порушення правил підсудності, враховуючи той факт, що провадження у справі по суті не розпочато, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне направити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дальгіс Л.О., до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування», до Тульчинського районного суду Вінницької області, тобто до територіальної юрисдикції якого належить дана справа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 30, 31, 258-260, п. 9 ч. 1 ст. 353, ст. 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 242/5458/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дальгіс Любов Олегівна, до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, передати на розгляд до Тульчинського районного суду Вінницької області, який розташований за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Перемоги, буд. 16.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О. Хацько