Рішення № 103062024, 03.02.2022, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3877/21

2/264/461/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2022 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мирошниченка Ю.М.,

секретаря Іванової О.В.,

представника позивача Ястребової І.Г.;

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування кого зазначив, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), опалювальна площа 77, 66 кв.м. У порушення законодавства оплата за надані послуги за даною адресою здійснювалась не в повному обсязі, в результаті станом на 01.01.2022 року утворилась заборгованість у сумі 40286, 19 грн. Відповідач повідомлений про наявність заборгованості та необхідність її сплати, проте до теперішнього часу оплату наданих послуг здійснено не було. 21 грудня 2020 року видано судовий наказ про стягнення вказаної заборгованості, проте ухвалою Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 13.04.2021 року судовий наказ скасовано. Окрім того, відповідачу нараховано до сплати суму інфляційних витрат за весь час прострочки зобов`язання, яка складає 4930, 11 грн. та 3% річних, які складають 2069, 18 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що опалювальні прибори в квартирі наявні не в повному обсязі, а саме опалюється лише кухня та ванна кімната.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), опалювальна площа 77, 66 кв.м та є споживачем теплової енергії.

Згідно з розшифровкою особового рахунку № НОМЕР_1 , наданого ККП «Маріупольтепломережа», заборгованість за користування тепловою енергією станом на 01.01.2022 року становить 40286, 19 грн., 3 % річних 2069, 18 грн., інфляційні витрати 4930, 11 грн.

Ухвалою Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 13.04.2021 року судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованості за користування послугами тепловою енергією та гарячого водопостачання в скасовано.

Відповідач стверджує, а позивач не спростовує того факту, що у 2006 році при запуску системи опалення у будинку АДРЕСА_2 було встановлено засмічення радіаторів опалення, що мало наслідком тимчасовий демонтаж радіаторів. В актах перевірки ізоляції труб в квартирі від 02.08.2011, від 09.09.2011 зазначено, що стояк та підводи у залі та спальні мають обмотку тепличною тканиною, зворотній трубопровід не ізольовано, опалювальний прилад відсутній, на кухні мається радіатор на 4 секції (площа кухні – 9,3м.кв.), у ванній проходить стояк та зворотній трубопровід не має ізоляції, опалювальний прилад – великий регістр (площа ванної кімнати – 3,73м), у другій спальні опалювальний прилад відсутній.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Разом з тим, ст. 4 даного Закону передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень статті першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Також, даною нормою було визначено, що споживачем житлово-комунальної послуги є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати таку послугу.

В силу ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

При цьому пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Натомість, відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 20 цього Закону на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Згідно із положеннями ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Дана норма закріплена також змістом ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є по суті грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги, суд вважає, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач перебуває у фактичних договірних відносинах з позивачем, користуються його послугами з теплопостачання, однак не виконує зобов`язання щодо оплати за надані послуги теплової енергії, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, суд приходить до висновку, що ККП «Маріупольтепломережа» має право вимагати повернення заборгованості за користування тепловою енергією. Доводи відповідача про те, що він не отримує теплову енергію в тому обсязі, за який йому виставляє рахунки теплопостачальна організація, тому не оплачує тепло - нічим не підтверджені та не мають правового обґрунтування.

Заперечуючи проти суми заборгованості, відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав доказів спростування суми боргу.

Верховний Суд України у постанові у справі за № 6-1706цс15 зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином ККП «Маріупольтепломережа» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Відповідач є власником житла, в якому користується тепловою енергією, що він не оспорює, однак не вживає заходів для встановлення приладів опалення, достатніх для належного опалення усієї житлової площі квартири.

Крім того, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141,142, 206, 263-265, 281, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування послугами з теплової енергії за період з 01.05.2018 року по 01.06.2021 в сумі 40286, 19 грн., 3 % річних - 2069, 18 грн. та інфляційні витрати – 4930, 11грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» судовий збір у розмірі 2270 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Повне судове рішення буде складено 11 лютого 2022 року.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко