Вирок № 103058734, 08.02.2022, Старобільський районний суд Луганської області

08.02.2022

ЄУН № 423/2055/20

Провадження № 1-кп/431/140/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2022 р. м. Старобільськ Луганської області

Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.,

за участю:

секретаря Коцини Ю.С.,

прокурора Сухіної М.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020130530000349 від 05.06.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гірське, Луганської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, працюючого у відокремленому підрозділі шахта «Гірська» Державному підприємстві «Первомайськвугілля» підсобним робітником, пенсіонера, не інваліда, не депутата, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

23.05.2020 приблизно о 16.00 годині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час знаходилась його колишня дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел на спричинення шкоди здоров`ю потерпілій, діючи умисно, ОСОБА_1 наніс молотком, який мав при собі, не менше одного удару по голові потерпілій ОСОБА_1 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синдрому лікворної дисциркуляції, астеноневротичного синдрому, садно забій м`яких тканин потиличної ділянки праворуч, підшкірної гематоми правої заушної ділянки, які згідно Висновку судово-медичного експерта № 34 від 23.07.2020року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що тягнуть за собою короткочасний розлад здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України, як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, зазначивши, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Зазначив, що визнає себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України в повному обсязі, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення в обвинувальному акті описано та викладено вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. В судовому засіданні пояснив, що 23.05.2020 перебуваючи біля домоволодіння потерпілої, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ними сталася сварка, яка переросла у бійку, в ході якої, він взяв молоток та завдав удару потерпілій в область голови. У скоєному щиро кається, зробив для відповідні висновки, більш подібного ніколи не допустить.

Свідчення дані обвинуваченим в судовому засіданні не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та добровільності, та не протирічать обвинуваченню.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що після розлучення з обвинуваченим, 23.05.2020 року вона з останнім перевозила свої речі та меблі на автомобілі обвинуваченого. Дійсно, між ними відбувся конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, в ході якого обвинувачений виражався на її адресу грубою нецензурною лайкою, та вдарив її по голові молотком. Матеріальна шкода на лікування обвинуваченим не відшкодована, пробачення останній у неї не прохав. Не заперечувала проти розгляду справи в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, та прохала суд залишити без розгляду її позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України, про що подала відповідну заяву через канцелярію суду. При призначенні покарання покладалася на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, вислухав пояснення потерпілої та дослідив документи, які характеризують його як особу та Висновок судово-медичного експерта № 34 від 23.07.2020 року.

Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

До кримінальних проступків законодавцем віднесено склад кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує класифікацію вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до приписів ст. 12 КК України відноситься до класифікації кримінальних проступків.

Дослідженням даних про особу встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів: нарколога, фтізіатра та психіатра не перебуває, не інвалід, депутатом не обирався, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює у відокремленому підрозділі шахта «Гірська» Державному підприємстві «Первомайськвугілля» підсобним робітником, є пенсіонером за віком, раніше не судимий.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особливості кожного конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд відносить щире каяття.

До обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Беручи до уваги викладене, враховуючи наявність пом`якшувальних та наявність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений є пенсіонером за віком, суд, приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йомуслід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у вигляді штрафу.

Під час судового засідання потерпіла ОСОБА_1 прохала суд залишити цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином, без розгляду.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки потерпіла ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду, таким чином розпорядившись своїми правами, а отже її позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

До початку судового розгляду прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області заявлений цивільний позов в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 від кримінального правопорушення на суму 8381 грн. 88 коп., в обґрунтування якого зазначив наступне.

23.05.2020 приблизно о 16.00 годині ОСОБА_2 , спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 згідно Висновку судово-медичного експерта № 34 від 23.07.2020, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синдрому лікворної дисциркуляції, истеноневротичного синдрому, садни забою м`яких тканин потиличної ділянки праворуч, підшкірної гематоми правої заушної ділянки, які згідно висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Внаслідок завданих тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_1 в період часу з 23 травня 2020 року по 05 червня 2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Лисичанська багатопрофільна лікарня" і на її лікування було витрачено 8381 гривня 88 копійок державних коштів (13 ліжко днів).

Сумарно на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_1 лікувальним закладом витрачено кошти у сумі 8381 грн. 88 коп., що підтверджується відповідною довідкою.

Прохав суд, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 , у розмірі 8381 гривні 88 копійки за період з 23.05.2020 по 05.06.2020 (отримувач коштів - Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня», р/р НОМЕР_1 в ГУДКСУ в Луганської області, МФО 899998, ід. код 05401658, код платежу 24060300).

В судовому засіданні прокурор підтримав поданий цивільний позов у повному обсязі та прохав його задовольнити. Обвинувачений - цивільний відповідач, заявлений до нього зазначений цивільний позов визнав в повному обсязі, потерпіла не заперечувала щодо його задоволення.

При вирішенні питання щодо цивільного позову, суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши подані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.

Згідно Довідки Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» від 29.07.2020 року внаслідок завданих тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_1 в період часу з 23 травня 2020 року по 05 червня 2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Лисичанська багатопрофільна лікарня" в неврологічному відділенні та на її лікування було витрачено 8381 гривень 88 копійки державних коштів (13 ліжко днів, вартість одного ліжко-дня склала 644 грн. 76 коп.).

Проаналізувавши доводи цивільного позову та надані на його обґрунтування докази у сукупності з усними поясненнями, показаннями та матеріалами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури заявлений в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 від кримінального правопорушення на суму 8381 грн 88 коп., підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином - залишити без розгляду.

Цивільний позовзаявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 від кримінального правопорушення на суму 8381 грн 88 коп. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 , у розмірі 8381 гривні 88 копійки за період лікування з 23.05.2020 по 05.06.2020 (отримувач коштів - Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня», р/р НОМЕР_1 в ГУДКСУ в Луганської області, МФО 899998, ід. код 05401658, код платежу 24060300).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.

В іншій частині, відповідно до ст.395 КПК України, на вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя Рукас О.В.