Рішення № 103057730, 26.01.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4696/21

Провадження № 2/185/224/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Астапчук Д.В., за участю представника позивача - Меркулової Т.П. , представника відповідача - Марченко А.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/4696/21 за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, мотивуючи тим, що понад 19 років працював на підприємстві шахта "Героїв Космосу" ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з повним робочим днем під землею, в шкідливих умовах, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Зазначав, що 21.02.2020 року був звільнений з займаної посади за ч.2 ст.40 КзпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Вказував, що оглядом МСЕК від 18.03.2021 року, у зв`язку професійним захворюванням, йому первинно було сукупно встановлено 55% втрати працездатності та третю групу інвалідності. Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 55 000 грн, судові витрати та витрати надання правничої допомоги.

30.07.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне. Вважає, що за відсутності у справі доказів немає підстав стверджувати про заподіяння моральної шкоди, стійке порушення психологічного стану позивачу не встановлено. Позивачу визначено проходження програми реабілітації інваліда на строк до 2022 року, тобто після завершення виконання програми стан здоров`я позивача може відновитись. Роботодавцем були забезпечені всі належні умови праці, іншої технології видобутку вугілля на території України ще не запроваджено. Позивач має право на отримання відшкодування на рахунок Фонду соціального страхування. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою.

Згідно відповіді на відзив представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, вказав, що виконання програми реабілітації інваліда призведе до часткового відновлення здоров`я позивача та реабілітаційний потенціал є низьким; факт ушкодження позивачем здоров`я при виконанні трудових обов`язків є встановленим, роботодавець не створив належні, безпечні, здорові умови праці позивачу і несе відповідальність, передбачену законом; право позивача на відшкодування шкоди виникло 18.03.2021 року, з дня встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють позивачу моральні та фізичні страждання, відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від отримання інших компенсаційних виплат.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду витребувано копію Акту огляду МСЕК №343.

Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача про призначення судово-психологічної експертизи, про визнання обов`язковою явки позивача.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги на підставі доводів позову, відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, підтримала доводи відзиву.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_3 працював на підприємстві ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», підземним гірником з 08.12.1997 року по 24.04.2000 року, з 14.11.2002 року по 21.02.2020 року з повним робочим днем у шахті, 21.02.2020 року позивач був звільнений з займаної посади за п.2 ст.40 КЗпПУ у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я (а.с.10-13).

На підставі інформаційної довідки про умови праці працівника від 11.12.2020, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 19.01.2021р. протокол №130, Позивачу було встановлено професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова L5-S1 з помірно вираженими статико- динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-топічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.)(а.с.17-18).

Згідно з п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.02.2021р. (далі - Акт), умови праці Позивача на посаді електрослюсара підземного з повним робочим днем в шахті ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ім. ГЕРОЇВ КОСМОСУ» ПрАТ «ДТЕК Палоградвугілля», відносяться:

по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин - до 3 класу 3 ступеня «шкідливі»;

за параметрами шуму - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»;

за показниками мікроклімату - до 2 класу «допустимі»;

за показниками освітлення - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»;

за показниками важкості праці - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»;

за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»;

загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».

Згідно п.16 Акту, професійне захворювання виникло в результаті тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту (а.с.23-24).

Актом огляду медико-соціальною експертною комісією №343 від 18.03.2021 р. позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, ступінь втрати професійної працездатності - 55%. Висновком міжрайонної профпатологічної МСЕК, серії 12 ААВ №129740, від 18.03.2021 року позивачу було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 55% та третю групу інвалідності, дата переогляду 15.03.2022 (а.с.25).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

В судовому засіданні встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача протягом 19 років, та звільнення за станом здоров`я 21.02.2020 року до встановлення позивачу третьої групи інвалідності за професійним захворюванням 18.03.2021 року, позивач на інших підприємствах не працював.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 55 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 55000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 550 грн.

Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Наявність договірних відносин між адвокатом Меркуловою Т.П. та ОСОБА_3 підтверджується договором про надання правової допомоги від 12.06.2021 року, ордером про надання правничої (правової) допомоги.

Отримання адвокатом сума винагороди (гонорару) в розмірі 1000 грн підтверджено квитанцією від 12.06.2021 року.

Згідно статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_3 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 31 січня 2022 року.

Суддя А. О. Врона