Рішення № 10304753, 01.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.10                                                                                           Справа№ 24/75

За позовом: Приватного підприємства „Кавказ”, м.Хирів Старосамбірського району

До відповідача: Дочірнього підприємства „Сімексбуд” Приватного підприємства „Сімекс-Інвест”, м.Львів

Про стягнення 30035,98грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Желінський В.М. –представник

Бесланєєв А.Х. –представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 30 035,98грн. в т.ч.: 25070,50грн. основного боргу, 829,44грн. штрафу, 3231,45грн. втрат від інфляції та 904,59грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.11.2007 року сторонами укладеного договір про поставку нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач зобов’язується відпустити відповідачу товар (нафтопродукти), а відповідач зобов’язується його прийняти та оплатити.

Позивач зазначає, що відповідачу був переданий товар на загальну суму 166349,75грн., який відповідач оплатив частково, у зв”язку з чим 10.02.2009р. відповідачу надіслана претензія на суму 35 070,50грн. 11.03.2009р. відповідач сплатив 10 000грн., заборгованість становить 25090,50грн.

Претензії, надіслані в червні, липні та в листопаді 2009р., відповідач залишив без задоволення.

За несвоєчасну оплату товару на підставі п.5 договору позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 829,44грн., який нарахований за період з 25.05.2009року по 11.09.2009року в розмірі облікової ставки НБУ.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 3231,45грн. за період з березня 2009р.по квітень 2010р., а також 3% річних в сумі 904,59грн., нараховані за період з 12.03.2009р. по 24.05.2010р.

01.07.2010р. позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 829,44грн. штрафу, решту позовних вимог представники позивача підтримують.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти позову не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 03.06.2010р. та 21.06.2010р. поштових відправлень за № 4734582 та № 4750681.

Розглянувши спір в порядку вимог ст..75 ГПК України, суд встановив наступне.

01.11.2007 року сторонами укладеного договір про поставку нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач зобов’язується відпустити відповідачу товар (нафтопродукти).

В договорі зазначено про обмеження терміну попередньої оплати до одного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив 12 та 14.11.2007р. попередню оплату в сумі 6 000,00грн.

За період з 20.11.2007р. по 30.09.2008р. позивач відпустив відповідачу нафтопродукти (бензин, дизпаливо, масло) на загальну суму 166349,75грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи накладними та довіреностями, виданими відповідачем уповноваженій особі Комарницькому Є.В. на отримання товару.

Виписками банку з рахунка клієнта підтверджується, що з 12.11.2007р. по 11.07.2008р. відповідач оплатив товар в сумі 131279,25грн., з яких 6000,00грн. сплачено до поставки товару –попередня оплата.

10.02.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію на суму 35070,50грн. ( 166349,75- 131279,25), в якій вимагав сплатити борг за отриманий товар. Вказану претензію відповідач отримав 13.02.2009р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, п.квит. № 19212.

11.03.2009р. відповідач сплатив ще 10000,00грн.( виписка банку за 11.03.2009р. є у матеріалах справи).

Претензії, надіслані в червні, липні та в листопаді 2009р., відповідач залишив без задоволення.

Отже, загальна сума боргу становить 25070,50грн. (35070,50 –10000,00грн.)

На день вирішення спору доказів сплати боргу в сумі 25070,50грн. суду не подано.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо оббов’язок негайного виконання не випливає із договору або законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу нафтопродуктів за період з 20.11.2007р. по 30.09.2008р. на загальну суму 166 349,75грн., а також підтверджено часткову їх оплату в сумі 131279,25грн. З договору від 01.11.2007р. вбачається, що конкретний строк оплати товару не встановлений. 10.02.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити борг в сумі 35070,50грн., яку відповідач отримав 13.02.2009р.

Отже, відповідач зобов’язаний був сплатити суму боргу у 7-денний термін з дня отримання претензії, тобто, до 21.02.2009р. Проте, відповідач оплатив борг частково 11.03.2009р. в сумі 10000,00грн.,на день вирішення сума боргу становить 25070,50грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 25070,50грн., втрат від інфляції в сумі 3231,45грн. , заявлених до стягнення за період з березня 2009р. по квітень 2010р. та 904,59грн. 3% річних за період з 12.03.2009р. по 24.05.2010р. підлягають до задоволення повністю.

В частині стягнення штрафу в сумі 829,44грн. відмову позивача від позову належить прийняти, як таку, що не суперечить закону та порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, провадження у справі в цій частині позову припинити на підставі ст.78 та п.4 частини першої ст.80 ГПК.

До прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення штрафу та припинення провадження в цій частині позову судом роз’яснені наслідки припинення провадження, передбачені частиною другою ст.80 ГПК, а саме: у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрат и покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36,43, 49, 75, 78, п.4 частини першої ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Сімексбуд” Приватного підприємства „Сімекс-Інвест”, ідентифікаційний код 32568158, адреса: 79038, м.Львів, вул. Ярошинської, буд.2, на користь Приватного підприємства „Кавказ”, ідентифікаційний код 22385147, адреса: 82060, Львівська область, Старосамбірський район, м. Хирів, вул. Б. Хмельницького, 25, кв.6, - 25070,50грн. основного боргу, 3231,45грн. втрат від інфляції, 904,59 грн. 3% річних, 292.06грн. державного мита та 229,48грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2.          В частині стягнення 829,44грн.штрафу відмову позивача від позову прийняти, провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                           Хабіб М.