Ухвала суду № 103043081, 08.02.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6619/21

Провадження № 2-с/0182/9/2022

У Х В А Л А

Іменем України

08.02.2022 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 182/6619/21 про стягнення з неї заборгованості на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» за надані послуги, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за надані послуги.

Судовим наказом Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» було задоволено та заборгованість в розмірі 1 306 грн. 64 коп. - за розподіл природного газу, 65 грн. 62 коп. – 3 % річних, 148 грн. 04 коп. – інфляційну витрати та судовий збір в розмірі 227 грн. 00 коп. було стягнуто.

28 січня 2022 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про скасування судового наказу, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року, оскільки вважає його незаконним, виходячи з наступного. Так, заявник нараховує заборгованість за послуги з розподілу природного газу, посилаючись на Постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3018 «Про встановлення тарифів для АТ «Дніпропетровськгаз». Однак, це він робить безпідставно, оскільки постанова не зареєстрована у Міністерстві юстиції, та НКРЕКП, і він того не заперечує. Вони посилаються на ст.14 Закону України «Про Національну комісію», що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг якою, нібито, це не передбачено. Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Тобто зрозуміло, що ст.14 Закону України «Про Національну комісію», що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – не відповідає пункту 1 частини 1 статті 92 та ст.117 Конституції України (254к/96~ВР). Згідно п.6.2 Типового договору розподілу природного газу: тариф, встановлений, згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. Тобто, оскільки Постанова НКРЕКП № 3018 від 24 грудня 2019 року «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» не зареєстровані у відповідності до вимог ст.117 Конституції України, вони чинності не набули та їх застосування заявником є помилковим. У частині 3 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023- XII) зазначено, що держава гарантує споживачу право на інформацію, визначаючи, що ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов`язкові платежі, які, відповідно до законодавства, сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції. Тобто, з ч.3 ст.15 Закону (1023-ХП) випливає, що в ціну товару (послуги, продукції), яким є природній газ, повинен бути включений (тобто вже включений) обов`язковий платіж за транспортування або розподіл газу. Таким чином, заявниця вважає, що має право як споживач сплачувати за товар (послугу, продукцію), як і раніше, - лише за вартість природного газу та знати точну його ціну. При цьому, зазначає, що вона не укладала ніяких окремих договорів на транспортування або розподіл природного газу. Тому, на підставі викладеного, вважає, що вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» є протизаконними та протиправними і судовий наказ є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Суддя, ознайомившись з матеріалами справи, з заявою про скасування судового наказу, вважає, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню заявнику без розгляду з наступних підстав.

Форма і зміст заяви про скасування судового наказу повинні відповідати вимогам ст.170 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу має містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України, а також зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Як вбачається з поданої заяви ОСОБА_1 про скасування наказу (яка не відповідає п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України, оскільки боржником до заяви про видачу судового наказу не надано документ, що підтверджує сплату судового збору), в ній міститься посилання на ту обставину, що, у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів», вона як споживач звільнена від сплати судового збору, не тільки при поданні позовної заяви до суду першої інстанції, а й на наступних стадіях цивільного процесу, а саме: при апеляційному і касаційному перегляді. Однак, з даним твердженням суд погодитись не може і вважає посилання на ЗУ «Про захист прав споживачів» безпідставним. Оскільки, згідно з ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Тобто, заявник при подачі заяви про скасування судового наказу не звільняється від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», так як пільги щодо сплати судового збору, встановлені та визначенні ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Крім цього, суддя вважає за необхідне зазначити, що єдиною підставою для скасування судового наказу є невідповідність нарахування заборгованості за послуги з розподілу газу з посиланням на Постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3018 «Про встановлення тарифів для АТ «Дніпропетровськгаз», проте, будь-які інші відомості щодо необґрунтованості вимог стягувача на момент звернення до суду із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 в заяві про скасування судового наказу зазначені не були.

Згідно ч.6 ст.170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

У зв`язку з викладеним, враховуючи, що подана боржником заява про скасування судового наказу оформлена неналежним чином, а саме: відсутня квитанція про сплату судового збору, а також не зазначено про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, суд приходить до висновку про необхідність повернення заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.170, 171 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 182/6619/21 про стягнення з неї заборгованості на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» за надані послуги – повернути без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал