Ухвала суду № 10304164, 30.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2010 р. м. КиївК-15392/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Мокіна О.І.

відповідача 1 Гінтер К.Ф.

відповідача 2 Пилипенко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя

на постанову Господарського суду м. Севастополя від 09.06.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2008 р.

у справі № 5020-12/045

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ»

до 1. Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя;

2. Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі

про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 292971,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 09.06.2008 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2008 р., позов задоволено частково. Визнано податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 р. № 000011232/0 про зменшення ТОВ «ОКСІ»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 73799,00 грн. нечинним. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ОКСІ»заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень 2006 року в сумі 27886,00 грн., за січень 2007 року в сумі 32791,00 грн., за березень 2007 року в сумі 25493,00 грн., за квітень 2007 року в сумі 88306,00 грн., за липень 2007 року в сумі 21667,00 грн., за вересень 2007 року в сумі 44616,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ОКСІ»1703,40 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 52212,00грн. відмовлено.

ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2008 р. № 000011232/0 про зменшення ТОВ «ОКСІ»бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень, жовтень 2006 року в сумі 27886,00 грн., за січень 2007 року в сумі 32791,00 грн., за березень 2007 року в сумі 25493,00 грн., за квітень 2007 року в сумі 88306,00 грн., за липень 2007 року в сумі 21667,00 грн., за вересень 2007 року в сумі 44616,00 грн. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу ДПА України «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»від 18.08.2005 р. № 359.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2006 року, січень 2007 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, липень 2007 року, вересень 2007 року із заявленими сумами податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Податковий орган своїми виїзними документальними перевірками з питань бюджетного відшкодування податку на додану вартість повністю підтвердив заявлені позивачем за спірні періоди до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

У період з 21.04.2008 р. по 23.04.2008 р. податковий орган провів позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з ПП «Латраск-К», за результатами ярої склав акт № 2054/23-211/22274413/7 від 23.04.2008 р.

Даним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке, на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем за березень та квітень 2007 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 73799,00 грн. Висновків про порушення позивачем наведених норм Закону податковий орган дійшов виходячи з того, що рішенням Господарського суду м.Києва від 10.10.2007 р. ПП «Латраск-К»визнаний банкрутом та станом на 09.07.2007 р. має податкову заборгованість з податку на додану вартість в сумі 461,86 грн., тобто, як зазначено податковим органом, при проведенні перевірки по ланцюгу до виробника не встановлений факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, у звязку з чим у платника податку не виникло права на бюджетне відшкодування.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 р. № 000011232/0 про зменшення ТОВ «ОКСІ»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 73799,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п.7.4.5. п.7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару у звязку з визнанням банкрутами не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару, яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за те, що одного з них визнано банкрутом.

Підпункт 7.7.10 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на долану вартість»визначає, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України та забороняє обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР та узгоджуються із встановленими обставинами, у звязку з чим касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Севастополя від 09.06.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2008 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко